12. Етіологія та патогенез гіпертермії, відмінності від гарячки

Екзогенна гіпертермія за механізмом розвитку немає нічого спільного із гарячкою: гарячка створюється самим організмом, гіпертермія – всупереч йому.

Ендогенна гіпертермія – утворення надлишкового тепла в організмі. За етіологією і патогенезом розрізняють 3 групи ендогенних гіпертермій:

1) Гіпертермії пов’язані із порушеннями центру терморегуляції: а) пошкодження центру терморегуляції при травмах головного мозку, енцефалітах, порушеннях мікроциркуляції в гіпоталамусі, набряку мозку, гіпоксії, іонних та метаболічних порушеннях, б) активації стимулюючої дії кори головного мозку на центри терморегуляції при істерії, психічних захворюваннях, які супроводжуються нервовим збудженням, сильному хвилюванні, стресі, при вживанні психомоторних стимуляторів типу кофеїну, фенаміну.

2) Гіпертермії пов’язані із підвищенням теплоутворення, не обумовленому перебудовою центру терморегуляції. Спостерігається при: а) посиленні скорочувального м’язового термогенезу при дуже інтенсивній м’язовій роботі у поєднанні із умовами, які затрудняють тепловіддачу, б) патологічному м’язовому термогенезі при корчах, які викликаються правцевим токсином, стрихніном та іншими судомними препаратами; в) злоякісній гіпертермії при дачі наркозу на фоні дії антиполяризуючих міорелаксантів, що супроводжується ригідністю м’язів, різким підсиленням метаболізму і розвитком ацидозу (при такому стані t^o може піднятися до 44^оС, а смерть наступає у 80-95% від фібриляції шлуночків, набряку легень і розвитку ДВЗ-синдрому), г) підвищенні основного обміну при тиреотоксикозі, коли t^o частіше субфебрильна, але при так званному тиреоїдному “штормі” може досягати 41^оС, д) розладах процесів окисного фосфорилювання із збільшенням утворення вільного тепла при феохромоцитомі.

3) Гіпертермії пов’язані із зменшенням тепловіддачі, не обумовленої перебудовою центру терморегуляції, що можливе при: а) зменшенні потовиділення при отруєннях холінолітиками (атропіном, скополаміном), б) вираженому спазмі судин шкіри під впливом гіперадреналемії при феохромоцитомі чи при передозуванні адреноміметиків.

Таким чином, гарячка відрізняється від гіпертермії:

1) За причинним фактором: а) при гарячці - пірогени різного походження, б) при гіпертермії – зовнішні і внутрішні фактори, які не стимулюють утворення пірогенів.

2) За формуванням реакції у філогенезі: а) гарячка розвивається тільки у гомойотермних, б) гіпертермія – у пойкілотермних і гомойотермних.

3) За формуванням реакції в онтогенезі: а) повноцінна гарячка може виникати в кінці 1-го року життя, б) гіпертермія виникає у любому віці.

4) За симптомами: а) при гарячці залежать від стадії, б) при гіпертермії – постійні.

5) За змінами терморегуляції: а) при гарячці - не порушена, б) при гіпертермії – порушена.

6) За значенням для організму: а) при гарячці – захисна реакція, при якій поєднуються елементи захисту і ушкодження, б) гіпертермія – завжди патологічний стан.

7) За шляхом корекції температури: а) при гарячці – за допомогою фармакологічних жаропонижуючих середників, б) при гіпертермії – усунення причини, фізичні методи охолодження.

У р о з в и т к у гіпертермії виділяють 2 стадії: а) компенсації і б) декомпенсації. У 1-шу стадію завдяки захисно-компенсаторним реакціям організму температура ядра тіла не змінюється, незважаючи на дію термічних факторів. Якщо зазначені реакції будуть недостатні, то настає стадія декомпенсації, основною ознакою якої є вихід температури тіла за межі норми.