1980-І роки. Нові правила

У 1984 році Поля Або змінив на посту президента FIVB доктор Рубен Акоста, адвокат з Мексики. За ініціативою Рубена Акости проведені численні зміни в правилах гри, спрямовані на підвищення видовищності змагань і «телегенічність» волейболу, пов'язаної зі скороченням тривалості матчів. Напередодні Олімпійських ігор-1988 в Сеулі відбувся XXI конгрес FIVB, де були прийняті зміни в регламенті вирішальної п'ятої партії: вона стала гратися за системою «раллі-пойнт», або «тай-брейк» («розіграш - очко»), у 1990 - ті роки також встановлювався «стеля» у 17 очок для перших чотирьох партій (тобто вони могли закінчуватися при перевазі суперників в 1 очко з рахунком 17:16). У 1996 році дозволені торкання м'яча будь-якою частиною тіла і активна гра ногою, в 1997 році FIVB запропонувала національним збірним включати в свої склади гравця ліберо. Проводився експеримент з обмеженням волейбольних партій за часом [6], однак у жовтні 1998 року на конгресі FIVB в Токіо було прийнято ще більш революційне рішення - грати за системою «раллі-пойнт» кожну партію: перші чотири до 25 очок, п'яту - до 15 .

У цей період продовжували удосконалюватися і не пов'язані зі змінами правил техніка і тактика гри. На початку 1980-х з'явилася подача в стрибку і майже перестала застосовуватися бічна подача, збільшилася частота нападаючих ударів із задньої лінії, відбулися зміни у способах прийому м'яча - перш непопулярний прийом знизу став панівним, а прийом зверху з падінням майже зник. Звузилися ігрові функції волейболістів: наприклад, якщо раніше в прийомі були задіяні всі шість гравців, то з 1980-х років виконання цього елемента стало обов'язком двох доігровщіков.

Гра стала більш силовий і швидкою. Волейбол збільшив вимоги до зростання й атлетичної підготовки спортсменів. Якщо в 1970-і роки в команді могло не бути взагалі жодного гравця зростом вище 2-х метрів, то з 1990-х років все змінилося. У командах високого класу нижче 195-200 см зазвичай тільки сполучний і ліберо. У число найсильніших додалися нові команди - Бразилія, США, Куба, Італія, Нідерланди, Югославія. У той же час зросла різниця в класі між збірними країн Європи та Південної Америки і представниками Азії (винятком є жіноча збірна Китаю). Триразовий чемпіон світу чоловіча збірна Італії 1990-1998 років і жіноча команда Японії 1960-1965 років були визнані FIVB кращими командами XX століття.

З 1990 року стала розігруватися Світова ліга з волейболу, щорічний цикл змагань, покликаний збільшити популярність цього виду спорту в усьому світі. З 1993 року проводиться аналогічне змагання у жінок - Гран-прі. З другої половини 1980-років в Італії створюється перша по-справжньому професійна ліга, організація якої стає прикладом для національних чемпіонатів інших країн.

У 1985 році в Холиоке відкритий Зал волейбольної слави, в який заносяться імена найбільш видатних гравців, тренерів, команд, організаторів, суддів.

Сучасний стан

З 2006 року FIVB об'єднує 220 національних федерацій волейболу [7], волейбол є одним з найпопулярніших видів спорту на Землі. У серпні 2008 року новим президентом FIVB був обраний китаєць Вей Цзічжун. Найбільш розвинений волейбол як вид спорту в таких країнах, як Росія, Бразилія, Китай, Італія, США, Японія, Польща. Чинним чемпіоном світу серед чоловіків є збірна Бразилії (2006), серед жінок - збірна Росії (2006).

Керівництво FIVB продовжує вести роботу над удосконаленням волейбольних правил. Деякі зміни були внесені в 2009 році, і в тому ж році на клубному чемпіонаті світу в Досі (цей турнір був відроджений після 17-річної перерви) була випробувана так звана «золота формула», згідно з якою команда, що приймає свою першу атаку повинна проводити строго з задньої лінії. На практиці це нововведення, яке за задумом має сприяти вирівнюванню можливостей суперників і дозволити м'ячу довше перебувати в повітрі, не тільки не дало очікуваного ефекту, а й призвело до зменшення видовищності гри, за що було піддано критиці з боку багатьох гравців, тренерів, фахівців і любителів волейболу [8]. «Золота формула» та інші можливі зміни в правилах будуть обговорюватися на конгресі FIVB в 2011 році і можуть бути прийняті після закінчення Олімпійських ігор у Лондоні.

Розвиток волейболу в СРСР і Росії

У СРСР волейбол культивувався з початку 1920-х років. Офіційною датою його народження в радянській країні вважається 28 липня 1923 року, коли на Мясницькій вулиці відбувся матч між командами Вищих художньо-технічнихмайстернях (ВХУТЕМАС) і Державного технікуму кінематографії. Біля витоків волейболу в СРСР справді стояли представники творчої інтелігенції, але за короткий період ця гра стала масовим розвагою для самого широкого кола людей, а потім перетворилася на сучасний і популярний вид спорту. Велику роль у популяризації волейболу в світі, розвитку техніко-тактичного арсеналу цього виду спорту зіграли радянські гравці і тренери.

У січні 1925 року Московським Радою фізкультури були розроблені перші офіційні правила змагань по волейболу. У 1932 році була створена Всесоюзна секція волейболу, в 1948-му вступила в FIVB, а в 1959-му перетворена у Федерацію волейболу СРСР. [9]

З 1933 року проводяться розіграші чемпіонатів СРСР, волейбол був присутній у програмі усіх Всесоюзних спартакіад. До 1935 року відносяться перші міжнародні матчі радянських волейболістів зі спортсменами з Афганістану, а в 1947 роціволейбольна команда з СРСР брала участь на першому Всесвітньому фестивалі демократичної молоді в Празі. Вийшовши на міжнародну арену, радянські волейболісти відразу стають лідерами світового волейболу - 1949 рік ознаменований перемогами чоловічої збірної СРСР на чемпіонаті світу і жіночої на чемпіонаті Європи. Чемпіонат світу 1952 року, що проходив на стадіоні «Динамо», став першим найбільшим міжнародним спортивним змаганням, організованим Радянським Союзом.

У 1964 році в Токіо чоловіча збірна СРСР стала переможцем першого олімпійського волейбольного турніру. Перемагала вона і на Олімпіадах в Мехіко (1968) і в Москві (1980). А жіноча збірна чотири рази (1968, 1972, 1980 і 1988) завойовувала титул олімпійських чемпіонів.

Радянські волейболісти - 6-кратні чемпіони світу, 12-кратні Європи, 4-кратні переможці Кубка світу. Жіноча команда СРСР 5 разів перемагала на чемпіонатах світу, 13 - Європи, 1 - на Кубку світу. У Зал слави волейбольної прийняті гравці Інна Рискаль, Юрій Чесноков, Костянтин Рева, Ніна Смолеева та Іван Бугаєнко, тренери В'ячеслав Платонов, Гіві Ахвледіані іМикола Карполь, в категорії «Організатори» Володимир Саввін.

Всеросійська федерація волейболу (ВФВ) утворена в 1992 році. Голова Наглядової ради ВФВ - Микола Патрушев, Президент організації - Станіслав Шевченко. [9] Чоловіча збірна Росії - переможець Кубка світу-1999 і Світової ліги-2002.Жіноча команда перемагала на чемпіонаті світу-2006, чемпіонатах Європи (1993, 1997, 1999, 2001), Гран-прі (1997, 1999, 2002), Всесвітньому Кубку чемпіонів-1997.