1. Щільнозв'язану (гігроскопічну):

Це вода, поглинена ґрунтом із пароподібного стану, утримується частинками ґрунту під дуже великим тиском, тому нерухома, дуже ущільнена, густина її досягає 1,5-1,8 г/см³, замерзає при температурі -78°С, не розчиняє речовини, не доступна рослинам, за фізичними властивостями наближається до твердих тіл.

Властивість ґрунту сорбувати пароподібну воду називають гігроскопічністю. Кількість води, яка може сорбуватись ґрунтом, залежить від відносної вологості повітря. Наприклад, при відносній вологості по­вітря 20-40 % має місце сорбція води безпосередньо ґрунтовими ча­стинками з утворенням моно-, бімолекулярного шару.

Максимальна кількість води, яку може поглинути ґрунт з паропо­дібного стану при відносній вологості повітря приблизно 95-100%, називається максимальною гігроскопічністю (МГ).

2. Пухкозв'язану (плівчасту).

Ґрунт не може сорбувати паро­подібну форму більше від МГ, але рідку воду може сорбувати і в більших кількостях. Вода, яка утримується в ґрунті сорбційними силами зверху МГ – це вода плівкова, або пухкозв'язана. Утворює полімолекулярну плівку навколо ґрунтових частинок. Товщина її досягає декількох де­сятків і навіть сотень діаметрів молекул води.

Плівкова вода може переміщуватися в рідкому стані від ґрунтових частинок з більш тов­стими водяними плівками до частинок, у яких вони тонші. Швидкість її руху декілька сантиметрів на рік. Частково доступна рослинам

Вміст її у ґрунті залежить від тих же факторів, що і вміст гігроско­пічної. У середньому, для більшості ґрунтів її кількість складає 7–15 %, деколи в глинистих ґрунтах досягає 30–35 % і знижується у піщаних до 3–5 %.

Максимальна кількість плівкової води в ґрунті називається максимальною молекулярною вологоємністю (ММВ).

ІІІ. Вільна вода міститься в ґрунті зверх ММВ, зна­ходиться поза дією сорбційних сил. У ґрунтах вона присутня у двох формах:

а) капілярна вода – утримується в ґрунті в порах малого діаметра (< 8 мм) капілярними (менісковими) силами. Ці сили виникають внас­лідок наявності в поверхні рідини ненасичених молекул, які є джере­лом надлишкової поверхневої енергії. Це веде до утворення на по­верхні рідини нібито плівки, що має поверхневий натяг, або поверх­невий тиск. Він являє собою різницю між атмосферним тиском і тиском рідини. Капілярна вода рідка, рухома, розчиняє й переміщує ре­човини, доступна рослинам. Ділиться на:

• Капілярно-підвішена вода заповнює капілярні пори при зволоженні зверху (після дощу, поливу). Вона може рухатись у всіх напрямках.

• Капілярно-підперта вода утворюється в ґрунтах при піднятті води знизу від горизонту ґрунтових вод по капілярах на деяку висоту.

• Капілярно-посаджена вода утворюється у шаруватій ґрун­товій товщі дрібнозернистого шару при підстиланні його шаром крупнозернистим, над границею зміни цих шарів.

б) гравітаційна вода – переміщується в ґрунті під дією гравіта­ційних сил, тобто під дією власної ваги, знаходиться поза впливом сорбційних і капілярних сил, рідка, має високу розчинну здатність, рухома, доступна рослинам. Зустрічається у двох видах

• просочувана, яка пересувається з низхідним током під впливом сил тяжіння, коли її кількість перевищує стримувальну здатність меніскових сил.

• підперту (підзем­ну) – волога водоносних горизонтів утримується внаслідок непроникності водопідпірного шару. Вона міститься у водоносному шарі – породі, яка легко про­пускає вільну воду і насичена нею (галечник, піщаники, піски, вап­няки).

Наявність значної кількості гравітаційної води - явище неспри­ятливе, свідчить про надлишкове зволоження, приводить до утворення гідроморфних ґрунтів

Розрізняють такі основні типи підземних вод:

• Верховодка – приурочена до горизонтів ґрунтового профілю, залягає на лінзах водотривких горизонтів (І, G1, вічна мерзлота, гли­нисті прошарки). Не має значного водозбору, формується локально після опадів, сніготанення.

• Ґрунтова вода – розташована в першому від поверхні постій­ному водоносному горизонті. Формується за рахунок атмосферних опадів у межах великого водозбору, не перекривається водотрив­кою покрівлею, не напірна

• Міжпластова вода – знаходиться у водоносних горизонтах, що залягають між водотривкими пластами. Виділяється:

напірна вода (артезіанська), що знаходиться у водоносних горизонтах, перекри­тих і підстелених водотривкими пластами, приурочена до пластів, що синклінально залягають, має напір, може мати зв'язок із ґрунто­вими водами;

безнапірна - не приурочена до синклінальних пластів, а тому не має гідравлічного напору.