Напрями лікування хронічного фарингіту:

усунення зовнішніх сприяючих факторів, місцеве лікування;

*усунення зовнішніх сприяючих факторів, лікування сприяючих захворювань інших органів, місцеве лікування;

усунення зовнішніх сприяючих факторів, лікування сприяючих захворювань інших органів, протизапальна терапія;

усунення зовнішніх сприяючих факторів, лікування сприяючих захворювань інших органів, десенсибілізуюча терапія;

місцеве і загальне лікування;

Для скорочення об’єму і зниження секреції при хронічному катаральному та гіпертрофічному фарингіті призначають:

*розчини коларголу, протарголу 1-2%, змащування слизової оболонки глотки йодгліцерином;

змащування слизової оболонки 2-3% розчином азотнокислого срібла;

полоскання горла антисептичними розчинами;

змащування слизової оболонки 2-3% розчином азотнокислого срібла, полоскання горла антисептичними розчинами;

змащування слизової оболонки глотки йодгліцерином, полоскання горла антисептичними розчинами;

Як лікують ізольовані гіперплазії при боковому і гранульованому фарингіті?

видалення ножицями;

припікання трихлороцтовою кислотою (хіміокаустика), видалення ножицями, конхотомом, кріотерапія;

полоскання горла в’яжучими розчинами;

*припікання ділянок гіпертрофії гальванокаутером (гальванокаустика), припікання трихлороцтовою кислотою (хіміокаустика), видалення ножицями, конхотомом, кріотерапія;

полоскають горло в’яжучими розчинами, змащування слизової глотки розчином Люголя;

Скарги хворих при атрофічному фарингіті?

сухість в глотці, відчуття стороннього тіла в горлі, втомлюваність при голосовому навантаженні;

сухість в глотці, дряпання в горлі, втомлюваність при голосовому навантаженні;

дряпання в горлі, відчуття стороннього тіла в горлі, кашель;

*сухість в глотці, дряпання в горлі, відчуття стороннього тіла в горлі, кашель, втомлюваність при голосовому навантаженні;

відчуття стороннього тіла в горлі, втомлюваність при голосовому навантаженні, незначна болючість при ковтанні їжі;

Профілактичні поради хворому при хронічному атрофічному фарингіті:

уникати сухих, запилених, накурених приміщень, не вживати: алкоголь, нікотин, гостру їжу, кімнатне повітря повинне бути чистим і вологим;

*уникати сухих, запилених, накурених приміщень, не вживати: алкоголь, нікотин, гостру їжу, не показане тривале голосове навантаження, кімнатне повітря повинне бути чистим і вологим;

не показане тривале голосове навантаження, кімнатне повітря повинне бути чистим і вологим;

уникати сухих, запилених, накурених приміщень, не вживати: алкоголь, не показане тривале голосове навантаження;

протипоказане вживання алкоголю, палити.

Види гострого епіфарингіту:

*первинний, вторинний (розповсюдження запального процесу з рота, глотки, носа, придаткових пазух);

катаральний, гнійний;

катаральний, гнійний, атрофічний;

катаральний, атрофічний, гіпертрофічний;

хронічний, підгострий.

У кого частіше зустрічаються гострі епіфарингіти?

*у дітей молодшого і старшого віку;

у людей середнього віку;

у людей молодого віку;

у людей старечого віку;

у жінок.

Симптоми гострого епіфарингіту:

неприємні відчуття в носоглотці (поколювання, сухість), скупчення слизу в носоглотці;

скупчення слизу в носоглотці;

*неприємні відчуття в носоглотці (поколювання, сухість), скупчення слизу в носоглотці, головний біль в потилиці;

неприємні відчуття в носоглотці (поколювання, сухість), підвищення температури тіла;

скупчення слизу в носоглотці, головний біль в потилиці;

Наслідки гострого фарингіту:

видужання;

розвиток ускладненнь;

видужання, перехід в хронічну форму;

*видужання, перехід в хрон. форму, розвиток ускладнень (тубоотит і т. д.);

видужання, часті загострення;

Види хронічного гіпертрофічного фарингіту:

обмежений, дифузний, гранульозний;

гранульозний, дифузний;

боковий, серединний, дифузний;

*гранульозний, бокових валиків;

місцевий (обмежений), загальний (дифузний).

Які форми хронічного фарингіту найчастіше зустрічаються у дітей?

первинний, вторинний;

катаральний, атрофічний;

катаральний, гіпертрофічний, атрофічний;

катаральний, гнійний;

*катаральний, гіпертрофічний;

Які форми хронічного фарингіту найчастіше бувають у жінок?

*атрофічна;

катаральна;

гіпертрофічна;

катаральна, атрофічна;

катаральна, гіпертрофічна, атрофічна;

Як часто зустрічаються аденоїди у дітей?

у 5%;

у 10%;

*у 20%;

у 30%;

до 4%.

В якому віці найчастіше бувають аденоїди?

1-2 роки;

2-5 років;

*3-10 років;

10-12 років;

12-15 років.

Хто частіше хворіє аденоїдами (хлопчики чи дівчатка)?

*однаково часто;

хлопчики;

дівчатка;

до 5 років – хлопчики, а після 5 років – дівчатка;

до 5 років – дівчатка, а після 5 років – хлопчики.

Зовнішній аденоїдизм (зовнішній вигляд):

рот відкритий, лице подовжене, змінена форма грудної клітки;

рот відкритий, верхня щелепа виступає вперед, змінена форма грудної клітки;

рот відкритий, верхня щелепа виступає вперед, очі випуклі, лице подовжене;

*рот відкритий, верхня щелепа виступає вперед, очі випуклі, лице подовжене, носо-губні складки згладжені, змінена форма грудної клітки;

рот відкритий, верхня щелепа виступає вперед, слизові виділення з носа;

Прояви аденоїдів з боку головного мозку:

в’ялість, поганий сон, головний біль;

в’ялість, поганий сон, головний біль, апрозексія назальна;

в’ялість, поганий сон, головний біль, нічний енуруз;

*в’ялість, поганий сон, головний біль, апрозексія назальна, нічний енуруз;

в’ялість, поганий сон, головний біль, апрозексія назальна, загальне нездужання;

Риноскопія при аденоїдах:

носові ходи звужені, можна бачити аденоїди, носове дихання утруднене;

носові ходи в нормі, можна бачити аденоїди, носове дихання утруднене;

*носові ходи розширені, можна бачити аденоїди, носове дихання утруднене;

носові ходи звужені, бачити аденоїди неможливо, носове дихання не змінене;

носові ходи звужені, можна бачити аденоїди, слизові виділення в носі;

Що таке II ступінь аденоїдів?

горловий мигдалик закриває верхню частину хоан;

*горловий мигдалик закриває хоани наполовину;

горловий мигдалик закриває хоани більше ніж наполовину;

горловий мигдалик знаходиться на рівні нижніх носових раковин;

горловий мигдалик закриває хоани повністю.

Які методи використовують для діагностики аденоїдів?

*пальцеве дослідження носоглотки, задня риноскопія, передня риноскопія, фіброскопія, рентгенографія носа, комп’ютерна томографія, магніто-резонансна томографія;

пальцеве дослідження носоглотки, задня риноскопія, передня риноскопія;

пальцеве дослідження носоглотки, задня риноскопія, рентгенографія носа;

пальцеве дослідження носоглотки, задня риноскопія, передня риноскопія; рентгенографія носа;

пальцеве дослідження носоглотки, задня риноскопія, зондування порожнини носа;

Ускладнення аденоїдів зі боку сусідніх органів?

синуїти, ларингіти, середні отити;

синуїти, фарингіти, бронхіти, ларингіт;

*синуїти, фарингіти, бронхіти, середні отити, трахеїт, ларингіт;

синуїти, фарингіти, середні отити;

синуїти, фарингіти, середні отити, трахеїт, ларингіт, паротит;

Ускладнення аденоїдів з боку шлунково-кишкового тракту?

не буває;

інколи ранкове блювання;

ранкове блювання, закрепи, проноси;

гастрити, закрепи, проноси;

*ранкове блювання, закрепи, проноси, малокрів’я (від порушення живлення);

Загальне лікування аденоїдів:

антибіотики;

*вітаміни, морський клімат, препарати заліза;

вітаміни, препарати заліза;

вітаміни, препарати заліза, розчин протарголу або коларголу (краплі в ніс);

сульфаніламіди.

Консервативне місцеве лікування аденоїдів?

промивання носоглотки розчинами антибіотиків;

закапування крапель в ніс 1-3% розчину протарголу або коларголу;

*полоскання глотки в’яжучими розчинами, змащування розчином Люголя, закапування в ніс 1-3% розчину протарголу або коларголу;

полоскання глотки в’яжучими розчинами;

полоскання глотки 0,5% хінозолоном;

Показання до консервативного лікування при аденоїдах:

початкова стадія, хвороби крові, виснаження хворого;

*початкова стадія, хвороби крові, виснаження хворого, серцево-судинні захворювання суб- і декомпенсовані, епід-покази, активні форми туберкульозу;

початкова стадія, хвороби крові;

у дітей після 12 років;

початкова стадія, активні форми туберкульозу.

Операція при аденоїдах:

аденоідектомія;

аденотомія;

*аденоідектомія, аденотомія;

тонзилотомія;

тонзилектомія.

Причини гіперплазії лімфоїдного апарату глотки:

часті ангіни;

наявність вірулентних мікроорганізмів;

*конституція, відповідь на запалення;

надмірне вживання жирної їжі;

гіповітаміноз, зниження реактивності організму, часті переохолодження.

Форми гіперплазії лімфоїдної тканини глотки?

I, II, III ступені;

обмежена, дифузна;

*збільшений глотковий мигдалик, дифузне розростання лімфоїдної тканини (трубні, піднебінні мигдалики, розсіяні скупчення лімфоїдної тканини);

збільшений глотковий мигдалик, гіперплазія язикового мигдалика;

збільшення всіх мигдаликів.

Які мигдалики гіпертрофуються найчастіше?