- •Передмова
- •Зміст практичних занять План-конспект заняття № 1 ( 2 год) Тема: Програмно-нормативне забезпечення предмету «Фізична культура». Засоби, принципи та методи фізичного виховання
- •Література
- •План-конспект заняття №2 ( 2 год) Тема: Основи методики вдосконалення фізичних якостей
- •План-конспект заняття № 3 ( 2 год) Тема: Особливості методики навчання фізичним вправам програми з фізичної культури для 1-4 класів загальноосвітньої школи
- •План-конспект заняття № 4-6 ( 6 год)
- •Література.
- •План-конспект заняття № 7-8 ( 4 год) Тема: Урок фізичної культури як основна форма занять
- •Література.
- •План-конспект заняття №9 ( 2 год) Тема: Планування і контроль роботи з фізичного виховання школярів
- •Література.
- •План-конспект заняття № 10 ( 2 год) Тема: Позакласні заняття фізичними вправами (1 год ).
- •Література.
- •Література.
- •Критерії оцінювання на окремому занятті. Поточне оцінювання.
План-конспект заняття № 3 ( 2 год) Тема: Особливості методики навчання фізичним вправам програми з фізичної культури для 1-4 класів загальноосвітньої школи
План проведення заняття:
І. Визначити готовність групи до заняття.
ІІ. Усне опитування.
1. Особливості методики навчання гімнастичних вправ у процесі фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку
2. Особливості методики використання рухливих і спортивних ігор у процесі фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку
3. Особливості методики навчання легкоатлетичних вправ у процесі фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку
4. Особливості методики навчання вмінню пересуватись на лижах у процесі фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку
5. Особливості методики навчання плавати у процесі фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку
Контрольні питання:
1. Визначте особливості методики навчання вправам циклічного характері у процесі фізичного виховання молодших школярів.
2. Визначте особливості методики навчання гімнастичних вправ у процесі фізичного виховання молодших школярів.
3. Визначте особливості методики навчання рухливих і спортивних ігор у процесі фізичного виховання молодших школярів.
4. Визначте особливості методики навчання пересування на лижах у процесі фізичного виховання молодших школярів.
5. Визначте особливості методики навчання вмінню плавати у процесі фізичного виховання молодших школярів.
ІІІ.Завдання для самостійної роботи.
1.У зошиті для самостійних робіт зобразити графічно найбільш вживані вихідні положення ЗРВ.
2.Форма і правила запису гімнастичних вправ. Описати за схемою 2-3 вправи.
І навпаки, за описом замалювати 2-3 вправи схематично.
Література:
1. Андрощук Н.В., Леськів А.Д., Мехоношин С.О. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні молодших школярів. Методичний посібник. – Тернопіль: “Підручники і посібники”, 1998. – 112 с.
2. Андрощук Н.В., Дзюбановський А.Б., Леськів А.Д. Радість руху. – Тернопіль.: СМП “Астон”, 1999. – 114 с.
3. Борисенко А.Ф., Цвек С.Ф. Руховий режим учнів початкових класів. Навчальний посібник. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Радянська школа, 1989. – 190 с.
4. Леськів А.Д., Дзюбановський А.Б. Рухливі ігри на місцевості для школярів молодшого та середнього віку”, Тернопіль, СМП “Астон”, 2000. – 132 с.
5.Лящук Р.П., Огнистий А.В. Гімнастика (навчальний посібник у двох частинах) . – Тернопіль: ТДПУ, Ч.1. - 2000. – 164 с.
6.Лящук Р.П., Огнистий А.В. Гімнастика (навчальний посібник у двох частинах) . – Тернопіль: ТДПУ, Ч.2. - 2001. – 214 с.
7.Програми для загальноосвітніх навчальних закладів “Фізична культура” 1-11 класи. – К: “Перун”, 1998. – 63 с.
8. Цвек С.Ф. Фізичне виховання молодших школярів. – К: “Радянська школа”, 1986. – 123 с.
Методичні рекомендації до теми:
Для того, щоб часті повторення одних і тих самих рухів не набридли дітям, необхідно застосовувати різноманітні варіанти цих рухів.
Наприклад, вправляючись в лазінні, діти повинні одні і ті ж прийоми лазіння вивчати на різних приладах – похило поставленій лаві, драбинці, вертикально поставленій драбинці і гімнастичній стінці. Вправляючись у ходьбі і бігу, дітям необхідно пересуватись у різних напрямках, змінюючи темп і величину кроку та способи руху – на носках, приставним кроком, стрибками, в незвичних напрямках (в сторону, назад).
Оскільки в цьому віці діти схильні до наслідування, доцільно використовувати метод імітації та показу рухів. Поряд з цим необхідно привчати дітей аналізувати свої дії і вимагати виконувати рухи за описом. При цьому доцільно давати конкретні завдання – сісти і встати, кинути м’яч в ціль, кинути м’яч якомога далі, стрибнути якомога дальше і вище і т. д. Для досягнення добрих результатів необхідно використовувати додаткові зорові подразники у вигляді орієнтирів:
- накреслити крейдою лінію, за яку необхідно кинути м’яч або стрибнути;
- натягнути мотузку, через яку необхідно кинути м’яч або перестрибнути;
- підвісити м’яч, який необхідно дістати рукою при стрибку та ін.
Уроки гімнастики в школі організовуються на основі загальних принципів теорії методики фізичного виховання.
Враховуючи те, що діти цього віку не можуть довго знаходитись у бездіяльному стані, необхідно організовувати заняття так, щоби всі учні (або групи по 5–10 осіб) одночасно виконували вправи, намічені планом уроку.
Для одночасного виконання вправ, окрім групового методу, використовується і потоковий метод. Наприклад, виконуючи вправу в рівновазі, учні можуть один за одним (на відстані 2 м) проходити по гімнастичних лавах, колодах, поставлених в певному порядку; також потоково (на відстані 5–6 м) можна виконувати раніше вивчені стрибки або стрибки, які не вимагають спеціального навчання. При повторенні чи удосконаленні вправ в лазінні, перелазінні, рівновазі, стрибках доцільно використовувати поточний метод і проводити всі ці рухи в комплексі, тобто послідовно виконувати ці вправи – учні один за одним, зберігаючи необхідну дистанцію.
В тих випадках, коли умови не дозволяють проводити заняття груповим або потоковим способами необхідно групу ділити на дрібніші підгрупи, щоб кожна з них займалась вправами за вказівкою вчителя.
Так, наприклад, перша і друга підгрупи на початку заняття займаються метанням, а третя і четверта – вправами в лазінні, після чого (через 15 хв.) групи міняються місцями.
При організації занять дрібними підгрупами доцільно після розподілу на підгрупи на місця занять всій групі показати ті вправи, які вони будуть вивчати на даному уроці, а лише після цього приступити до роботи по вивченню продемонстрованих вправ.
При одночасній роботі підгруп вчитель повинен мати в кожній підгрупі учнів, які займаються в секціях, і вести з ними спеціальні інструкторські заняття.
Результати в таких випадках будуть більш високими, ніж тоді, коли в підгрупі виділяються старші із числа учнів, які не пройшли спеціальної інструкторської підготовки.
В 1-2 класах за допомогою рухливих ігор успішно виховується здатність дитини до засвоєння нових рухів і проходить закріплення вже вивчених. В 3-4 класах ігри значно доповнюються різними загальнорозвиваючими вправами і спеціальними вправами з легкої атлетики, гімнастики, лижного спорту і плавання. Поряд з простими некомандними іграми в цей період починають використовувати складні командні ігри. Більшість з них служать підвідними до вивчення спортивних ігор.
Вибір тої чи іншої гри визначається конкретними завданнями і умовами проведення. Для кожної вікової групи характерні свої особливості у виборі і методиці проведення гри.
Діти молодшого шкільного віку відрізняються особливою рухливістю і постійною потребою до руху. Але при виборі ігор потрібно пам’ятати, що організм молодшого школяра не готовий до перенесення тривалих навантажень. Їх сили швидко вичерпуються і швидко відновлюються. Тому ігри не повинні бути занадто довгими і повинні містити паузи для відпочину.
Учням 1-2 класів ще недоступні ігри з складними рухами і взаємовідносинами. Їх більше приваблюють імітаційні ігри сюжетного характеру, з пробіжками, стрибками, ловлею і киданням м’яча. Дії в колективі для них складні тому вони з великою радістю грають в не командні ігри.
В учнів 3-4 класів відчутно прибавляється сила, покращуються координаційні можливості, швидкість, спритність і витривалість пристосування організму до навантаження, більш досконалим стає управління свої тілом. Для цього віку вже доступні досить складні ігри за змістом.
У молодшому шкільному віці досить широко використовують такі спортивні ігри, як бадмінтон, городки, настільний теніс, а також елементи баскетболу, волейболу, футболу і хокею. Вони сприяють підвищенню рівня загальної фізичної підготовки дітей і розвитку в них фізичних якостей. Крім того, освоєння елементів спортивних ігор може стати основою для подальших занять спортом.
Учнів молодшого шкільного віку навчають елементам баскетболу: передача і ловля м’яча, кидання м’яча обома руками в корзину, ведення м’яча. Для волейболу важливо оволодіти передачею м’яча обома руками. У футболі діти засвоюють такі технічні елементи, як ведення м’яча, зупинка його, удари по м’ячу з метою передавання іншому гравцеві та попадання по воротам. В хокеї – ведення ключкою шайби, удари по ній.
Навчання дітей найпростішим елементам спортивних ігор проводять одночасно з усіма дітьми. Найскладніші рухи розучують з невеликими групами.
Для правильного формування навичок під час розучування доцільно зменшити вагу м’яча чи шайби, розміри площадки. Особливу увагу приділяють навчанню володінню в однаковій мірі як лівою, так і правою рукою.
У процесі проведення занять з елементами легкої атлетики потрібно особливу увагу приділяти організації занять. При навчанні і виконанні бігу на швидкість необхідно, щоб учні бігли по різним доріжкам. Під вивчення стрибків в довжину і висоту повинна зберігатись чітка послідовність з визначеними інтервалами, а місця приземлення добре підготовлені. При проведенні вправ на метання дітей можна шикувати на двох сторонах площадки, лицем один до одного, але при виконанні обов’язкової умови – відстань між учнями повинна бути достатньою, а збір м’ячів проводиться лише за командою вчителя.
Практична підготовка з лижної підготовки повинна проводитись задовго до настання зими. Восени проводяться пробіжки на відкритій, а ще краще по перемінній місцевості. В загальнорозвиваючі вправи включаються ходьба на напівзігнутих ногах, імітація ковзного кроку, рухи руками, одноопорне положення. При цьому потрібно звернути увагу на правильне виконання цих вправ. Ефективними є імітаційні вправи з палицями.
Уроки лижної підготовки по своїй структурі не відрізняються від інших уроків на відкритій місцевості і в приміщенні. Проводити їх краще в кінці навчального дня.
В першій частині уроку проводиться шикування учнів, оголошуються завдання уроку (можна і в приміщенні), вивчаються елементи лижного строю і проводиться організований перехід до місця занять. Можуть бути проведені загальнорозвиваючі вправи і ігри на швидкість шикування і увагу.
В другій частині уроку вивчаються способи пересування на лижах, підйоми і спуски, розучуються і проводяться ігри на лижах. Тут можуть проводитись ігри і без лиж.
В третій частині уроку діти організовано повертаються до школи, де підводяться підсумки заняття, даються рекомендації з лижної підготовки в позаурочний час.
Вся підготовка до уроку (передягання, видача лиж, а також їх здача).
