4.2. Асиметричні та симетричні міжнародні конфлікти

Основні характеристики та тенденції розвитку нової системи міжнародних відносин визначають відмінність її від усіх попередніх, диктуючи нові стратегічні, оперативні та тактичні правила гри. Розуміння цих тенденцій є необхідним для підтримування оптимального стану всієї системи. Під оптимальним можна розуміти стан, за якого забезпечуються, по-перше, збереження системи, по-друге, можливості реалізації усіма державами своїх базисних інтересів у межах, що їх накладає перша умова.

Філософію нового світу визначає діалектика двох магістральних тенденцій – глобалізація, яка є наслідком науково-технічної революції, узагальнення економічних інтересів та спроб максимального розширення систем спільної безпеки, та децентралізація, яка пов'язана із все ширшим розумінням тактичної неефективності великих, централізованих структур, перш за все, в економічному відношенні. Єдність цих двох протилежностей приводить до створення якісно нової системи, яку побудовано на глобальному співробітництві інтегрованих центрів сили.

В умовах глобалізації зростання взаємозалежності змінює характер протиріч. Замість антагонізмів, які знаходили своє вирішення лише в разі знищення одного з учасників, з'являються протиріччя неантагоністичного характеру, причому кількість їх відчутно збільшується. Такі протиріччя складніше піддаються регулюванню, саме завдяки їх кількості та багатовимірності.

У таких умовах асиметричні конфлікти можуть стати як структурною інновацією, що оптимізує систему та пристосує її до протиріч нового типу; так і «критичною масою», що зруйнує структуру без жодних нових форм.

Очевидна активізація асиметричних загроз і неадекватність механізмів їх нейтралізації проявляються одночасно із виникненням і розвитком симетричних міжнародних конфліктів. Конфлікт, як суспільне явище, виникає внаслідок існування протиріч між соціальними, певним чином організованими, групами.

Під міжнародним конфліктом розуміють не стільки конфлікт, що відповідає формальним вимогам міжнародної правосуб'єктності учасників (це здебільшого міждержавні конфлікти), але конфлікт із міжнародно-політичними наслідками. Основними параметрами конфлікту є його учасники, їхні цілі та можливі засоби (стратегії), а також зовнішнє середовище конфлікту, яке не може створювати асиметрію, але може її стимулювати.

Симетричний конфлікт передбачає існування схожих за власною організацією сторін, що переслідують визначені цілі і здатні в будь-який момент конфлікту вирішальним чином впливати на його розвиток. Сторонами симетричного конфлікту є держави.

В той же час, природа асиметрії є важливою здебільшого з точки зору форми, аніж змісту, оскільки асиметрія є проявом протесту проти існуючої структури, чи-то двосторонніх відносин, чи-то міжнародної системи; і відмінність її полягає у формі цього протесту. Тому критерій симетричності може слугувати одним із основних для класифікації міжнародних конфліктів. З 1960-х років концепція асиметрії використовувалася для аналізу конфліктів між розвиненими і країнами, що розвиваються.

Із поширеним нині поняттям «асиметричний конфлікт» частіше за все асоціюються новітні прояви міжнародного тероризму.

Асиметричний конфлікт є наслідком взаємодії акторів з приводу матеріальних або нематеріальних цінностей, якому притаманні різні за характером цілі та засоби їх досягнення.

Основними рисами асиметричних конфліктів є:

– непередбачуваність результату при очевидній невідповідності силових можливостей і статусів протиборчих сторін;

– використання слабким учасником стратегії «пошуку слабостей сильного»;

– застосування слабкою стороною заборонених засобів ведення воєнних дій.

Основною передумовою виникнення асиметричного конфлікту є сприятлива для нього структура міжнародної системи. В даному випадку не мається на увазі певний тип міжнародної структури або її окремі характеристики (полярність, тип зв'язків, домінуючі види відносин тощо), а стабільність існуючої структури та механізми захисту її основних характеристик.

У ХХI столітті міжнародні асиметричні конфлікти вирішують політичні й економічні інтереси учасників, засереджені на політичному домінуванні над територією, які не завжди вирішуються безпосередніми контактами з ворогом. Сучасні конфлікти тісно по’язані з державною владою, економікою та територією.

Узагальнюючи наслідки конфліктів у ХХ і XXI століттях, можна зазначити, що більшість конфліктів спрямована на:

1) зміну політичного режиму існуючої держави;

2) розширення існуючої держави за рахунок території іншої держави;

3) утворення нової держави.

Насправді, як симетричні, так і асиметричні міжнародні конфлікти структуровані навколо єдиного елементу, що виступає врешті основним об'єктом більшості з них – сили.

В постбіполярній системі міжнародних відносин особливо помітним стає зв'язок між виникненням та розвитком асиметричних відносин і змінами в структурі силового потенціалу. Якщо в рамках традиційних міжнародних систем основними факторами силової могутності держави були територія та армія, що визначало пріоритети, цінності та методи міжнародної взаємодії; то постбіполярна система, вносячи зміни в співвідношення військових та невійськових факторів сили, стимулює виникнення асиметрії в самому широкому сенсі. Враховуючи все це, об'єктом як симетричного, так і асиметричного конфлікту можна визначити «силу», різним чином конкретизовану. Для симетричних відносин характерним є спільне сприйняття змісту цієї категорії; так, наприклад, і СРСР, і США протягом «холодної війни» сприймали збільшення власної «сили» як поширення зон геополітичного контролю та ідеологічного впливу, а також перевагу в рівні озброєнь. Це визначало симетричний характер конфлікту. Так само, у відносинах США-ЄС в постбіполярній системі переважає сприйняття об'єкту цих відносин як економічної категорії або правил міжнародного режиму, що також формує симетрію у відносинах. В той же час, відносини США і, наприклад, Польщі не є симетричними в тому сенсі, що об'єктом цих відносин для США є «геополітичний» фактор сили, для Польщі – економічний та організаційний. З іншого боку, це не означає, що всім асиметричним відносинам притаманна подібна різниця. Сторони можуть однаково сприймати об'єкт конфлікту, але відрізнятися можливостями щодо його вирішення.

У той же час асиметрія може поширюватися й іншим чином. Однією із передумов такого поширення є суттєва різниця в силових потенціалах учасників відносин. Особливо такий стан справ є актуальним для постбіполярної системи, де, по-перше, більшість міжнародних конфліктів мають невійськовий характер, і, по-друге, суб'єктами таких конфліктів стають недержавні елементи. В цьому випадку структура міжнародного конфлікту змінюється – розгляд учасників, як окремих підсистем міжнародного конфлікту, стає значно складнішим.

Виникнення недержавних елементів як сторін конфлікту означає вихід його з-під впливу більшості традиційних механізмів регуляції – зокрема норм міжнародного права. Порушується принцип унітарності і раціональності прийняття рішення в конфлікті. Іншими словами, ті елементи симетричного конфлікту, які можна об'єднати в рамках категорії «державний інтерес», в асиметричному конфлікті розпадаються на окремі цілі, завдання і інтереси різних за організацією елементів. Крім того, структура асиметричного конфлікту, що включає недержавні елементи, стає менш сприятливою для реалізації будь-яких загальних принципів.

Прагнення врахувати специфіку асиметричних конфліктів в міжнародній політиці спостерігалося протягом усієї другої половини ХХ століття. Перш за все, держави намагалися модифікувати стратегію військових дій, враховуючи особливості боротьби проти відносно слабких супротивників.

Оскільки асиметричні конфлікти є здебільшого наслідком структурних протиріч в системі, то їх види закладені в структурі міжнародних відносин (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Види асиметричних конфліктів

Вид конфлікту	Суть конфлікту
Конфлікти різних концептуальних рівнів	Проявляються у вигляді партизанської війни або війни між противниками із якісно відмінними рівнями технологічного або промислового розвитку, наприклад, конфлікт в Югославії поєднує як операції албанців проти сербської поліції, так і військову операцію НАТО.
Асиметрія інтересів	Цей вид асиметричних конфліктів пов'язаний із різним рівнем зацікавленості сторін у здобутті перемоги в конфлікті. Сторона, що обстоює інтереси вищого рівня, частіше ризикує і збільшує загальний ступінь ризику, на який часто не готова піти інша сторона (наприклад, В’єтнамська війна).
Нормативна симетрія моралі або етичних стандартів	Сторони із різними ідеологічними парадигмами або релігійними системами використовують різні стратегії в конфлікті. Нормативна відмінність може іноді компенсуватися наявністю іншого спільного інтересу, що сприяє системній стабільності. За умови відсутності такого спільного інтересу нормативна асиметрія часто стає небезпечною (наприклад, «європейський концерт» ХІХ століття).
Асиметрія організаційних рівнів	Прикладом асиметричного конфлікту може бути конфлікт держава-недержава або держава проти терористичної мережі. Подібний вид асиметрії має тенденцію до зростання.
Асиметрія часу	Сторони асиметричного конфлікту протилежно зацікавлені у швидкості протікання і розв'язання конфлікту.