Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Соціальная робота Л.Т. Тюптя І.Б. Іванова.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

1.2. Соціальна робота як практична діяльність

Соціальна робота — унікальний вид професійної діяльності із створення соціальних умов для поліпшення життя окремої осо­бистості, підвищення добробуту народу. Як вид професійної діяль­ності соціальна робота сформувалась на базі системи соціального захисту населення, освіти, охорони здоров'я, соціальних служб для молоді, спеціалізованих закладів і установ.

Традиційно соціальна робота розвивається як філантропічна до­помога особистості у складній життєвій ситуації, певна система ма­теріального забезпечення населення з метою створення належних умов для виживання в період переходу до ринкової економіки. Складні соціально-економічні умови життя зумовили необхідність розробки сучасних наукових і прикладних підходів до соціального впливу на індивіда та його оточення. З одного боку — фінансова підтримка держави, адаптація суспільства до потреб особистості, з іншого — створення відповідних соціальних умов для самоудосконалення і са-мореалізації особистості у напрямі оволодіння нею економічної спро­можності. Сутнісна значимість соціальної роботи — в її спонукаль­ному, активізуючому характері, який базується на розумінні того, що соціальний працівник не зможе прожити за клієнта його життя. Соціальна діяльність призначена віднайти позитивні збережені мож­ливості особистості, спрямувати їх у правильне русло, допомогти їй усвідомити власну життєву ситуацію і знайти вихід із неї.

Практична спрямованість соціальної роботи на основі науково обгрунтованих підходів до організації праці визначає її як професію, різновид трудової діяльності, який вимагає певної професійної підго­товки і є зазвичай способом існування.

Соціальна робота — специфічний вид професійної діяльності уповноважених органів з надання державного і недержавного спри­яння людині з метою забезпечення матеріального, соціального, куль­турного рівня її життя, надання індивідуальної допомоги людині, ро­дині чи групі осіб. Соціальна діяльність грунтується на різних гумані­тарних і демократичних ідеалах. Соціальна робота має п'ять ключо­вих аспектів: соціально-економічний, національно-географічний, полі­тичний, культурний, духовний. Національно-географічний аспект по­лягає в тому, що діяльність відбувається в середовищі певного на-РОДУ» у рамках визначених кордонів — установи, країни, регіону, муніципалітету. Політичний аспект соціальної роботи пов'язаний з тим, що кожна країна має свою політичну систему, яка незалежно В|Д того, чи є вона ліберальною чи репресивною, соціалістичною чи капіталістичною, визначає умови практичної діяльності соціального

-23-

працівника. Соціально-економічний аспект соціальної роботи вихо­дить з того, що основними сподіваннями людини є належні умови життя, доступ до трудової діяльності, системи охорони здоров'я та освіти, соціального забезпечення і соціального обслуговування, тоді як соціальна згода в будь-якій групі чи країні залежить значною мірою від справедливого розподілу наявних ресурсів. Культурний аспект соціальної роботи постає у повазі до традицій, переконань, культурних цінностей окремої країни, соціальної групи, спільноти, світових культурних надбань і цінностей. З погляду соціальної робо­ти важливою для створення благополучного соціального фону для життєдіяльності особистості є система цінностей, філософія, етика соціальної роботи, ідеали якої знаходяться в основі наукових і прак­тичних підходів до стратегій підтримки особистості. (Соціальна ро­бота: Короткий енциклопедичний словник. — К.: ДЦССМ, 2002. — С. 417-418)

Основу соціальноТ роботи як практичної діяльності станов­лять:

  • принципи соціальної роботи;

  • процес соціальної роботи;

  • функції соціальної роботи;

  • складові елементи соціальної роботи.

Принципи соціальної роботи як практичної діяльності — вихідні положення теорії соціальної роботи, що відображають її прикладне значення (див. табл 1).

Процес соціальної роботи — послідовна зміна соціальних явищ, етапів у розвитку практики соціальної роботи, сукупність послідов­них дій для досягнення кінцевого результату.

Процес соціальної роботи реалізується на різних рівнях розвитку суспільства: мікро-, мезо- і макрорівнях.

Мікрорівень — соціальна робота з окремою особистістю та її найближчим соціальним оточенням: сім'єю, друзями, сусідами, роди­чами та інш. Він базується на прямих взаємостосунках і взаємовід­носинах між особистістю та соціумом. Відповідно до цього процес соціальної роботи складається з таких етапів:

/. Дослідницький — вивчення, дослідження соціальних умов жит­тя громадян, їхніх соціальних проблем, інтересів, запитів на соціальні послуги. Цей етап реалізується завдяки використанню соціологічних (інтерв'ю, анкетування, фокус-групи) і психолого-педагогічних методів (інтерв'ю, спостереження, тестування клієнта чи групи клієнтів) дослід­ження.

2. Планування — на основі результатів і отриманих даних дослід­ження проблем клієнтів, їхнього психологічного самопочуття, стану,

-24-

Таблиця 1

Принцип створення рі­вних можливостей

> надання соціальних послуг особистості незалежно від її віку, національності, походження, соціального статусу, сфери зайнятості, місця проживання, релігійної принале­жності; створення таких соціальних умов життєдіяльності особистості, які відповідають її потребам і співвідносять­ся з умовами функціонування суспільства.

Принцип поєднання допомоги із само-допомогою

опора на позитивний потенціал особистості та її прагнен­ня сприйняти соціальний вплив.

Принцип гуманності

пріоритет загальнолюдських цінностей, що передбачають погляд на людину в її взаємозв'язках з природою, суспі­льством, глобальними проблемами, що продиктовані осо­бливостями та реаліями сучасності, загальнолюдською культурою, а також такими загальнолюдськими ціннос­тями, що сягають корінням у родинне середовище і фун даментальні основи моральності; поєднання інтересів су­спільства і потреб особистості в отриманні соціальних послуг.

Принцип диференціації та індивідуалізації

врахування рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку особистості, сти­мулювання її активності, розкриття творчої індивідуаль­ності кожного.

Принцип адаптації

визначає особливості залучення різних категорій і цільових груп населення до соціально значущої діяльності з метою пристосування до соціального середовища і задо­волення соціально значимих потреб, а також адаптація суспільства до особливих потреб окремих категорій громадян.

Принцип інтеграції

Створення умов для включення особистості в діяльність різних сфер життя суспільства, її позитивної соціалізації, індивідуалізації, ідентифікації.

Принцип узгодженості короткотривалих і дов­готривалих перспектив

узгодженість короткотривалих і довготривалих перспек­тив соціалізації особистості, взаємодія заходів державної, недержавної та особистішої програми освітнього, куль-турного. психічного. Фізичного розвитку

Принцип комплексного

підходу

використання широкого спектру прийомів і засобів розв'язання соціально-психологічних проблем, їх варіа­тивності державними, громадськими, приватними устано-вами та організаціями

Принцип етичності

відображає характер діяльності, спрямований на корект- ність та збереження конфіденційності.

Принцип партнерства взаємної довіри.

основа продуктивної взаємодії в соціальному становленні дітей і молоді, різних вікових груп населення із держав­ним н і недержавними соціальними службами.

Принцип поваги до особистості

дотримання права на особистісну думку, створення умов для волевиявлення власної точки зору клієнта у процесі надання соціальних послуг

Принцип безплатності обслуговування чи по-отриманні соціальних послуг.

Здійснюється відповідно до існуючого законодавства.

25-

інтересів, запитів, особливостей життєдіяльності визначаються ос­новні підходи до індивідуальної чи групової роботи, залежно від сфери соціального захисту (праці і соціальної політики, освіти, спеціалізова­них закладів, соціальних служб для молоді та інші), мета, завдання, форми, методи соціальної роботи, ресурси (фінансування, кадрове забезпечення), взаємодія спеціалістів у групі (команді), термін вико­нання, проміжні ‘ цілі, коригування за необхідності форм і методів соціального впливу, визначення кінцевого результату, узгодження плану із споживачами соціальних послуг.

  1. Процес соціальної роботи: надання послуг клієнтам, реаліза­ція основних положень плану, корекція за необхідності основних підходів до соціальної роботи в ході її реалізації.

  2. Підбиття підсумків: оцінка результатів роботи на основі пере­важно якісних даних (поліпшення психологічного стану особистості, соціальних умов життя, матеріального чи фінансового становища, характер взаємовідносин і взаємостосунків у соціумі на основі спос­тереження, бесід, анкетування, тестування тощо).

  3. Припинення процесу надання соціальних послуг чи перехід на новий, подальший, більш змістовно якісний етап соціальної роботи.

Цей рівень соціального обслуговування може здійснюватись на контрактній основі соціальної служби із клієнтами і реалізується пе­реважно спеціалістами організацій і установ соціальної сфери.

Мезорівень: соціальна робота здійснюється на рівні організацій і установ соціальної сфери. Об'єкти соціальної роботи вступають у взаємовідносини із суб'єктами надання соціальних послуг опосеред­ковано. Це рівень визначення основних напрямків, підходів до соці­альної роботи адміністрацією закладу, яка не вступає у прямі кон­такти із споживачами соціальних послуг, однак є визначальною лан­кою у поліпшенні соціального фону соціуму (району, мікрорайону, міста, області, регіону), удосконалює зміст, форми, методи, техно­логії соціальної роботи у межах своїх повноважень і компетенції.

Процес соціальної роботи на цьому рівні складається з наступних етапів:

/. Науково обґрунтоване дослідження соціальних, соціально-пси­хологічних, соціально-економічних, соціально-культурних проблем різних соціальних груп населення, впливу територіальних особливос­тей на умови життєдіяльності населення, визначення пріоритетних га­лузей (сфер) у соціальному захисті і підтримці соціально уразливих категорій населення, визначення провідних напрямків, форм, методів соціальної роботи, соціальних технологій відповідно до потреб.

2. Планування соціальної роботи на рівні організацій і установ і соціальної сфери з метою визначення головних, провідних напрямків

26

соціального захисту, підтримки населення, соціального впливу на різні соціальні, соціально-економічні, соціально-психологічні та інші про­блеми суспільства. Програмування окремих напрямків соціальної ро­боти має на меті більш цілеспрямований соціальний вплив на соціаль­не становище окремих категорій і цільових груп населення: інвалідів, сиріт, людей похилого віку та інш. Планування зумовлює тісні взає­мозв'язки організацій і установ державного і недержавного секторів сфери соціального захисту населення, бізнесових структур, які роб­лять великий внесок у підтримку соціально незахищених громадян.

  1. Реалізація системи надання соціальних послуг структурни­ми підрозділами організацій і установ і підпорядкованих їм закладів: реабілітаційні центри, спеціалізовані служби, територіальні центри тощо.

  2. Експертна оцінка ефективності роботи служби у сфері соці­ального захисту і підтримки різних категорій і цільових груп населен­ня на основі якісних і кількісних показників обробки інформації, що відображені в аналізі роботи служби, звіті тощо. Якісна оцінка здійснюється шляхом проведення експерименту, соціологічних дослід­жень; аналіз кількісних даних базується на статистичній інформації, кількісному складі споживачів соціальних послуг, кореляції цих ре­зультатів у зв'язку з поліпшенням умов життя населення.

  3. Перехід на якісно новий рівень соціальної роботи із врахуван­ням позитивних і негативних результатів попереднього етапу.

Макрорівень: визначення політики держави щодо соціальної ро­боти. У зарубіжних підходах виділяється екзорівень (проміжний), що окреслює кроскультурні розбіжності її у різних країнах світу. Суть соціальної роботи на макрорівні в тому, що об'єкти соціальної робо­ти, тобто безпосередні споживачі соціальних послуг, не мають зазви­чай прямих взаємостосунків з державними органами влади, які виз­начають їхню долю і умови нормальної життєдіяльності, однак відчу­вають на собі негативні і позитивні зрушення, які відбуваються у політичній сфері суспільства. Процес соціальної роботи представле­но такими періодами (фазами):

1. Законодавче регулювання соціальної політики держави на ос­ нові міжнародних підходів і стандартів. Розробка напрямків соціаль­ ного захисту населення, лобіювання їх в уряді державними і недер­ жавними організаціями і установами, які виходять з ініціативами щодо розробки законопроектів у соціальній сфері.

  1. Розробка підзаконних документів і актів, які визначають полі­тику держави на рівні міністерств і відомств: положення, статути, інструкції, порядок діяльності служб, реалізація системи надання соці­альних послуг тощо.

  2. Розробка державних програм і проектів, які спрямовані на поліп-

-27-

шення життя громадян, визначення фінансування окремих напрямків соціальної роботи, соціальної підтримки різних категорій населення.

  1. Соціальний захист населення у певний період розвитку держа­ви, який визначається державними програмами і проектами.

  2. Експертна оцінка державних програм і проектів, їх ефектив­ності на основі аналізу соціологічних і статистичних даних.

  3. Визначення пріоритетів системи соціального захисту населення, соціальної роботи на наступний період розвитку держави відповідно до нових соціальних, соціально-політичних, соціально-економічних, соціально-психологічних, соціально-культурних потреб населення.

Функції соціальної роботи.

Соціально-діагностична, вивчення особливостей групи, прошар­ку, особи, ступеня і спрямованості на них мікро- та макрофакторів середовища; диференційовані, індивідуалізовані і точно визначені проб­леми клієнтів для організації надання допомоги, підтримки, захисту; вивчення, аналіз та оцінка об'єктів соціальної роботи (індивідів, сімей, груп); діагностика результативності процесу співробітництва.

Прогностична: передбачення розвитку подій, процесів, програ­мування, прогнозування впливу на об'єкти соціальної роботи всіх соціальних інститутів суспільства, моделювання соціальної поведінки цих об'єктів; визначення цілей та способів втручання соціального пра­цівника у проблеми клієнта; прогнозування, програмування, проекту­вання процесів розв'язання проблем клієнтів з метою надання квалі­фікованої допомоги.

Соціально-комунікативна: встановлення контактів з тими, хто потребує допомоги і підтримки, організація обміну інформацією, спри­яння включенню різних інститутів суспільства в діяльність соціальних служб, допомога у сприйнятті і розумінні іншої людини; формування стратегії і тактики співробітництва соціального працівника з клієнтами.

Організаційно-управлінська: сприяння організації соціальних служб на підприємствах, в організаціях, за місцем проживання, залучення до роботи громадськості, спрямовування діяльності соціальних служб на надання різних видів допомоги і соціальних послуг населенню, у першу чергу малозабезпеченим категоріями населення, окремим лю­дям; забезпечення узгодженої взаємодії всіх ланок соціального за­хисту.

Правозахисна: використання законів і правових актів, спрямова­них на надання допомоги, підтримка і захист населення, яке прожи­ває в країні і за її межами; використання правових норм для захисту прав та інтересів клієнтів, сприяння у застосуванні засобів державно­го примусу і реалізації юридичної відповідальності щодо осіб, які

-28-

вдаються до прямих чи опосередкованих протиправних дій щодо клієнтів.

Превентивна: передбачення і приведення в дію соціально-право­вих, юридичних, психологічних, соціально-медичних, педагогічних та інших механізмів попередження і подолання негативних явищ; органі­зація соціально-терапевтичної, соціально-побутової, психолого-педаго-гічної, медичної, юридичної та іншої допомоги; забезпечення захисту прав сім'ї, жінок, підлітків, дітей, молоді; запобігання виникненню мож­ливих життєвих проблем у окремих індивідуумів; збереження, підтримка і захист нормального рівня життя і здоров'я людей.

Психотерапевтична: організація консультування різного виду, коригування міжособистісних стосунків, допомога в соціальній реабі­літації всім, хто потребує допомоги, сприяння соціальній адаптації особи.

Соціально-педагогічна: виявлення інтересів і потреб людей у різних видах діяльності (виховній, навчальній, освітній, культурно-дозвіль-невій, спортивно-оздоровчій, технічній, художній творчості, туризмі), залучення до роботи різних установ, організацій, громадськості, твор­чих та інших спілок, спеціалістів, тренерів, організаторів культурно-дозвільневої, туристично-краєзнавчої роботи, сприяння соціалізації особистості.

Соціально-економічна: сприяння і надання необхідної допомоги та підтримки різним категоріям населення (інвалідам, дітям-сиротам, людям похилого віку, молодим сім'ям), надання натуральної та гро­шової допомоги, встановлення пільг; надання допомог, одноразових компенсацій; здійснення соціально-побутового патронажу.

Соціально-медична: організація роботи з профілактики здоров'я, допомога в оволодінні основами надання першої медичної допомоги, культури харчування, санітарно-гігієнічними нормами; організація ро­боти з планування сім'ї, формування відповідального ставлення до репродуктивної і сексуальної поведінки, сприяння у підготовці мо­лоді до сімейного життя, сприяння формуванню здорового способу життя, головні складові якого — організація медико-соціального за­хисту населення, наукове обґрунтування і своєчасне застосування заходів збереження, підтримки і захисту нормального рівня життя і здоров'я людей.

Контрольно-наглядова: здійснення контролю за виконанням прий­нятих рішень, за цільовим використанням коштів, передбачених для надання адресної соціальної допомоги. Проведення перевірок надан­ня соціальної допомоги, для участі в яких залучаються відповідні спеціалісти. Оформлення необхідних документів, перевірка правиль-

-29-

ності заповнення та їх видачі на отримання державної соціальної допомоги. Перевірка правильності надання соціальної допомоги.

Рекламно-пропагандистська: організація реклами соціальних по- слуг, пропаганда та поширення ідей соціального захисту людини, за-безпечення клієнтів необхідною інформацією у зрозумілій і доступній для них формі, надання багатоваріантних порад і пропозицій.

Науково-дослідницька: визначення проблем, конкретних тем дос- ліджень; добір, аналіз літературних джерел, досвід; використання наукових методів збирання первинної інформації та її обробки; оформ- лення результатів досліджень та визначення шляхів впровадження їх у практику.

Освітня: формування зацікавленості працівників у навчанні та підви- щенні кваліфікації. Створення сприятливих умов для навчання, вияв- лення індивідуальних потреб працівників у навчанні, розробка про- ектів планів підготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Викорис- тання інноваційних методів навчання, новітніх технологій.

Проведення проствітницьких курсів, тренінгів, семінарів для клієнтів соціальних служб з метою підвищення інформованості у різних сфе- pax життя, формування соціальних навичок, життєвої компетенції.

Структурно-функціональний підхід до соціальної роботи характе- ризує її як складне, багатофункціональне утворення. Різні за своїми змістовними ознаками компоненти соціальної роботи тісно взаємо- пов'язані між собою, взаємодоповнюють один одного, зберігаючи при цьому її цілісність, міждисциплінарність, інтегративність.

Реалізація форм і методів соціальної роботи, соціальних технологій залежить від певного напряму соціальної роботи. Основні з них: соціальний захист, соціальна підтримка, соціальна допомога.

  1. Соціальний захист — одна з головних умов реальності право- вого статусу особистості в державі. Він включає: комплексний аналіз рівня соціальних та економічних умов життя населення, організацію пенсійного забезпечення громадян; розробку заходів щодо матері- ально-побутового обслуговування непрацездатних членів суспільства, створення адресної диференційованої системи підтримки на держав- ному та благодійному рівнях, організацію та впровадження нових форм та видів натуральної, гуманітарної, технічної допомоги. Рівень соці- ального захисту залежить від ступеня економічного розвитку країни та її правової системи.

  2. Соціальна допомога — комплекс дій державних, громадських організацій, спрямованих на підтримку осіб та соціальних груп, що знаходяться в кризовій ситуації. Розрізняються такі види соціальної допомоги: матеріальна допомога (матеріальне забезпечення у ви- падку тимчасової чи постійної непрацездатності, безкоштовне забез-

-ЗО-

печення одягом, продуктами харчування та іншими речами; окремі виплати в системі соціального забезпечення); соціально-медична до­помога (реалізація різних форм медичного обслуговування, гаранто­ваних державою; благодійна діяльність недержавних органів; допо­мога, спрямована на реабілітацію інвалідів); психолого-педагогічна допомога (виправлення психолого-педагогічних вад (коригування), виявлення та зміна поведінкових та діяльнісних моделей особистості, вироблення навичок самодопомоги); консультативно-інформаційна допомога, правова допомога.

3. Соціальні послуги — комплекс дій державних, громадських організацій, спрямованих на забезпечення та поліпшення умов життє­діяльності особистості чи окремих груп. За тривалістю дії соціальні послуги поділяються на: постійні (всі види соціального страхування; послуги, гарантовані діяльністю соціальних служб, спрямовані на вирі­шення соціальних, правових, культурних, психологічних та інших проб­лем); тимчасові (пов'язані з необхідністю задоволення особистості в отриманні інформації, консультації, організації дозвілля особис­тості в певний проміжок її життєдіяльності). В залежності від особи клієнта, місця надання послуг та їх видів вони бувають безкоштовні та платні. Рівень розвитку соціальних послуг в державі є показником спрямованості її соціальної політики та індикатором вирішення со­ціальних проблем.

В соціальній роботі як практичній діяльності виділяються: суб'єкти і об'єкти соціальної роботи; методи, форми, соціальні технології, техно­логії соціальної роботи, напрями соціальної роботи; сфери призначення і застосування соціальної роботи в державному і недержавному секто­рах, на регіональному і адміністративному рівнях (див. табл 2, 3).

Функціональність соціальної роботи, її ефективність залежать від законодавчого підкріплення діяльності організацій і установ держав­ного та недержавного сектору на регіональному і адміністративному рівнях, визначення правового статусу суб'єктів і об'єктів соціальної роботи, створення в ній системи соціальної безпеки.

Питання і завдання до семінарського заняття.

  1. Визначте основні ознаки соціальної роботи як професійного виду діяльності.

  2. Розкрийте сутність понять "соціальна робота", " соціаль­на робота як практична діяльність".

  3. Охарактеризуйте методологічні принципи соціальної робо­ти. Які принципи соціальної роботи відображають її прикладне значення?

- 31 -

Таблиця 2