- •Передмова
- •1.1. Соціальна робота як наука і навчальна дисципліна
- •5. Розробка навчальних посібників, підручників, словників, енциклопедій, методичних розробок, хрестоматій та інших наукових та навчально-методичних видань — 2000-2002 pp.
- •1.2. Соціальна робота як практична діяльність
- •Суб'єкти соціальної роботи
- •0Б’єкти соціальної роботи
- •1.3. Стратегії соціальної підтримки особистості
- •1.4. Правові основи соціальної роботи
- •Регламентуючі, дорадчі документи світового співтовариства (актиJ декларації, пакти, конвенції, рекомендації, резолюції 00н, в003, могщ юнеско, юнісеф та інш);
- •1.5. Модель спеціаліста соціальної сфери
- •Питання і завдання до семінарського заняття.
- •1.6. Професійні цінності соціальної роботи
- •2.1. Соціологічні методи соціальної роботи
- •Упорядкування та обробка зібраної інформації.
- •Аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій.
- •Vuluuuy помилок Учлгтк Іитапп'
- •2.2. Психологічні методи соціальної роботи
- •2.3. Організаційно-розпорядницькі методи соціальної роботи
- •2.4. Актуальні методи соціальної роботи
- •1. Сутність і структура технологічного процесу
- •Класифікація технологій соціальної роботи
- •Технології
- •3.2. Соціальна опіка і піклування
- •3.3. Соціальне забезпечення
- •3.4. Соціальне страхування
- •3.5. Соціальна діагностика, експертиза, профілактика
- •3.6. Соціальна корекція і терапія
- •3.7. Соціальна адаптація і реабілітація
- •3.8. Соціальне моделювання і прогнозування
- •3.9. Соціальна освіта і навчання
- •3.10. Соціальне посередництво і консультування
- •3.11. Соціальне проектування
- •3. Розвиток свідомості й активності осіб та громад, громадсь ких організацій.
- •4. Розвиток і досягнення змін в організаційному забезпеченні Діяльності щодо проблем здоров'я.
- •4.1. Соціальний захист жінок і соціальна робота
- •4.2. Соціальна робота з сім'єю
- •4.3. Соціальна робота з молоддю
- •4.4. Соціальна робота з людьми похилого віку
- •43, Соціальна робота з інвалідами
- •4.6. Соціальна робота у сфері зайнятості
- •В авторській редакції
- •06Л. Вид. Арк. 23,7. Наклад 1000 прим.
1.2. Соціальна робота як практична діяльність
Соціальна робота — унікальний вид професійної діяльності із створення соціальних умов для поліпшення життя окремої особистості, підвищення добробуту народу. Як вид професійної діяльності соціальна робота сформувалась на базі системи соціального захисту населення, освіти, охорони здоров'я, соціальних служб для молоді, спеціалізованих закладів і установ.
Традиційно соціальна робота розвивається як філантропічна допомога особистості у складній життєвій ситуації, певна система матеріального забезпечення населення з метою створення належних умов для виживання в період переходу до ринкової економіки. Складні соціально-економічні умови життя зумовили необхідність розробки сучасних наукових і прикладних підходів до соціального впливу на індивіда та його оточення. З одного боку — фінансова підтримка держави, адаптація суспільства до потреб особистості, з іншого — створення відповідних соціальних умов для самоудосконалення і са-мореалізації особистості у напрямі оволодіння нею економічної спроможності. Сутнісна значимість соціальної роботи — в її спонукальному, активізуючому характері, який базується на розумінні того, що соціальний працівник не зможе прожити за клієнта його життя. Соціальна діяльність призначена віднайти позитивні збережені можливості особистості, спрямувати їх у правильне русло, допомогти їй усвідомити власну життєву ситуацію і знайти вихід із неї.
Практична спрямованість соціальної роботи на основі науково обгрунтованих підходів до організації праці визначає її як професію, різновид трудової діяльності, який вимагає певної професійної підготовки і є зазвичай способом існування.
Соціальна робота — специфічний вид професійної діяльності уповноважених органів з надання державного і недержавного сприяння людині з метою забезпечення матеріального, соціального, культурного рівня її життя, надання індивідуальної допомоги людині, родині чи групі осіб. Соціальна діяльність грунтується на різних гуманітарних і демократичних ідеалах. Соціальна робота має п'ять ключових аспектів: соціально-економічний, національно-географічний, політичний, культурний, духовний. Національно-географічний аспект полягає в тому, що діяльність відбувається в середовищі певного на-РОДУ» у рамках визначених кордонів — установи, країни, регіону, муніципалітету. Політичний аспект соціальної роботи пов'язаний з тим, що кожна країна має свою політичну систему, яка незалежно В|Д того, чи є вона ліберальною чи репресивною, соціалістичною чи капіталістичною, визначає умови практичної діяльності соціального
-23-
працівника. Соціально-економічний аспект соціальної роботи виходить з того, що основними сподіваннями людини є належні умови життя, доступ до трудової діяльності, системи охорони здоров'я та освіти, соціального забезпечення і соціального обслуговування, тоді як соціальна згода в будь-якій групі чи країні залежить значною мірою від справедливого розподілу наявних ресурсів. Культурний аспект соціальної роботи постає у повазі до традицій, переконань, культурних цінностей окремої країни, соціальної групи, спільноти, світових культурних надбань і цінностей. З погляду соціальної роботи важливою для створення благополучного соціального фону для життєдіяльності особистості є система цінностей, філософія, етика соціальної роботи, ідеали якої знаходяться в основі наукових і практичних підходів до стратегій підтримки особистості. (Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник. — К.: ДЦССМ, 2002. — С. 417-418)
Основу соціальноТ роботи як практичної діяльності становлять:
принципи соціальної роботи;
процес соціальної роботи;
функції соціальної роботи;
складові елементи соціальної роботи.
Принципи соціальної роботи як практичної діяльності — вихідні положення теорії соціальної роботи, що відображають її прикладне значення (див. табл 1).
Процес соціальної роботи — послідовна зміна соціальних явищ, етапів у розвитку практики соціальної роботи, сукупність послідовних дій для досягнення кінцевого результату.
Процес соціальної роботи реалізується на різних рівнях розвитку суспільства: мікро-, мезо- і макрорівнях.
Мікрорівень — соціальна робота з окремою особистістю та її найближчим соціальним оточенням: сім'єю, друзями, сусідами, родичами та інш. Він базується на прямих взаємостосунках і взаємовідносинах між особистістю та соціумом. Відповідно до цього процес соціальної роботи складається з таких етапів:
/. Дослідницький — вивчення, дослідження соціальних умов життя громадян, їхніх соціальних проблем, інтересів, запитів на соціальні послуги. Цей етап реалізується завдяки використанню соціологічних (інтерв'ю, анкетування, фокус-групи) і психолого-педагогічних методів (інтерв'ю, спостереження, тестування клієнта чи групи клієнтів) дослідження.
2. Планування — на основі результатів і отриманих даних дослідження проблем клієнтів, їхнього психологічного самопочуття, стану,
-24-
Таблиця 1
Принцип створення рівних можливостей
|
> надання соціальних послуг особистості незалежно від її віку, національності, походження, соціального статусу, сфери зайнятості, місця проживання, релігійної приналежності; створення таких соціальних умов життєдіяльності особистості, які відповідають її потребам і співвідносяться з умовами функціонування суспільства. |
Принцип поєднання допомоги із само-допомогою |
опора на позитивний потенціал особистості та її прагнення сприйняти соціальний вплив. |
Принцип гуманності
|
пріоритет загальнолюдських цінностей, що передбачають погляд на людину в її взаємозв'язках з природою, суспільством, глобальними проблемами, що продиктовані особливостями та реаліями сучасності, загальнолюдською культурою, а також такими загальнолюдськими цінностями, що сягають корінням у родинне середовище і фун даментальні основи моральності; поєднання інтересів суспільства і потреб особистості в отриманні соціальних послуг. |
Принцип диференціації та індивідуалізації |
врахування рівнів фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку особистості, стимулювання її активності, розкриття творчої індивідуальності кожного. |
Принцип адаптації |
визначає особливості залучення різних категорій і цільових груп населення до соціально значущої діяльності з метою пристосування до соціального середовища і задоволення соціально значимих потреб, а також адаптація суспільства до особливих потреб окремих категорій громадян. |
Принцип інтеграції |
Створення умов для включення особистості в діяльність різних сфер життя суспільства, її позитивної соціалізації, індивідуалізації, ідентифікації. |
Принцип узгодженості короткотривалих і довготривалих перспектив |
узгодженість короткотривалих і довготривалих перспектив соціалізації особистості, взаємодія заходів державної, недержавної та особистішої програми освітнього, куль-турного. психічного. Фізичного розвитку |
Принцип комплексного підходу |
використання широкого спектру прийомів і засобів розв'язання соціально-психологічних проблем, їх варіативності державними, громадськими, приватними устано-вами та організаціями
|
Принцип етичності
|
відображає характер діяльності, спрямований на корект- ність та збереження конфіденційності. |
Принцип партнерства взаємної довіри.
|
основа продуктивної взаємодії в соціальному становленні дітей і молоді, різних вікових груп населення із державним н і недержавними соціальними службами. |
Принцип поваги до особистості
|
дотримання права на особистісну думку, створення умов для волевиявлення власної точки зору клієнта у процесі надання соціальних послуг |
Принцип безплатності обслуговування чи по-отриманні соціальних послуг. |
Здійснюється відповідно до існуючого законодавства. |
25-
інтересів, запитів, особливостей життєдіяльності визначаються основні підходи до індивідуальної чи групової роботи, залежно від сфери соціального захисту (праці і соціальної політики, освіти, спеціалізованих закладів, соціальних служб для молоді та інші), мета, завдання, форми, методи соціальної роботи, ресурси (фінансування, кадрове забезпечення), взаємодія спеціалістів у групі (команді), термін виконання, проміжні ‘ цілі, коригування за необхідності форм і методів соціального впливу, визначення кінцевого результату, узгодження плану із споживачами соціальних послуг.
Процес соціальної роботи: надання послуг клієнтам, реалізація основних положень плану, корекція за необхідності основних підходів до соціальної роботи в ході її реалізації.
Підбиття підсумків: оцінка результатів роботи на основі переважно якісних даних (поліпшення психологічного стану особистості, соціальних умов життя, матеріального чи фінансового становища, характер взаємовідносин і взаємостосунків у соціумі на основі спостереження, бесід, анкетування, тестування тощо).
Припинення процесу надання соціальних послуг чи перехід на новий, подальший, більш змістовно якісний етап соціальної роботи.
Цей рівень соціального обслуговування може здійснюватись на контрактній основі соціальної служби із клієнтами і реалізується переважно спеціалістами організацій і установ соціальної сфери.
Мезорівень: соціальна робота здійснюється на рівні організацій і установ соціальної сфери. Об'єкти соціальної роботи вступають у взаємовідносини із суб'єктами надання соціальних послуг опосередковано. Це рівень визначення основних напрямків, підходів до соціальної роботи адміністрацією закладу, яка не вступає у прямі контакти із споживачами соціальних послуг, однак є визначальною ланкою у поліпшенні соціального фону соціуму (району, мікрорайону, міста, області, регіону), удосконалює зміст, форми, методи, технології соціальної роботи у межах своїх повноважень і компетенції.
Процес соціальної роботи на цьому рівні складається з наступних етапів:
/. Науково обґрунтоване дослідження соціальних, соціально-психологічних, соціально-економічних, соціально-культурних проблем різних соціальних груп населення, впливу територіальних особливостей на умови життєдіяльності населення, визначення пріоритетних галузей (сфер) у соціальному захисті і підтримці соціально уразливих категорій населення, визначення провідних напрямків, форм, методів соціальної роботи, соціальних технологій відповідно до потреб.
2. Планування соціальної роботи на рівні організацій і установ і соціальної сфери з метою визначення головних, провідних напрямків
26
соціального захисту, підтримки населення, соціального впливу на різні соціальні, соціально-економічні, соціально-психологічні та інші проблеми суспільства. Програмування окремих напрямків соціальної роботи має на меті більш цілеспрямований соціальний вплив на соціальне становище окремих категорій і цільових груп населення: інвалідів, сиріт, людей похилого віку та інш. Планування зумовлює тісні взаємозв'язки організацій і установ державного і недержавного секторів сфери соціального захисту населення, бізнесових структур, які роблять великий внесок у підтримку соціально незахищених громадян.
Реалізація системи надання соціальних послуг структурними підрозділами організацій і установ і підпорядкованих їм закладів: реабілітаційні центри, спеціалізовані служби, територіальні центри тощо.
Експертна оцінка ефективності роботи служби у сфері соціального захисту і підтримки різних категорій і цільових груп населення на основі якісних і кількісних показників обробки інформації, що відображені в аналізі роботи служби, звіті тощо. Якісна оцінка здійснюється шляхом проведення експерименту, соціологічних досліджень; аналіз кількісних даних базується на статистичній інформації, кількісному складі споживачів соціальних послуг, кореляції цих результатів у зв'язку з поліпшенням умов життя населення.
Перехід на якісно новий рівень соціальної роботи із врахуванням позитивних і негативних результатів попереднього етапу.
Макрорівень: визначення політики держави щодо соціальної роботи. У зарубіжних підходах виділяється екзорівень (проміжний), що окреслює кроскультурні розбіжності її у різних країнах світу. Суть соціальної роботи на макрорівні в тому, що об'єкти соціальної роботи, тобто безпосередні споживачі соціальних послуг, не мають зазвичай прямих взаємостосунків з державними органами влади, які визначають їхню долю і умови нормальної життєдіяльності, однак відчувають на собі негативні і позитивні зрушення, які відбуваються у політичній сфері суспільства. Процес соціальної роботи представлено такими періодами (фазами):
1. Законодавче регулювання соціальної політики держави на ос нові міжнародних підходів і стандартів. Розробка напрямків соціаль ного захисту населення, лобіювання їх в уряді державними і недер жавними організаціями і установами, які виходять з ініціативами щодо розробки законопроектів у соціальній сфері.
Розробка підзаконних документів і актів, які визначають політику держави на рівні міністерств і відомств: положення, статути, інструкції, порядок діяльності служб, реалізація системи надання соціальних послуг тощо.
Розробка державних програм і проектів, які спрямовані на поліп-
-27-
шення життя громадян, визначення фінансування окремих напрямків соціальної роботи, соціальної підтримки різних категорій населення.
Соціальний захист населення у певний період розвитку держави, який визначається державними програмами і проектами.
Експертна оцінка державних програм і проектів, їх ефективності на основі аналізу соціологічних і статистичних даних.
Визначення пріоритетів системи соціального захисту населення, соціальної роботи на наступний період розвитку держави відповідно до нових соціальних, соціально-політичних, соціально-економічних, соціально-психологічних, соціально-культурних потреб населення.
Функції соціальної роботи.
Соціально-діагностична, вивчення особливостей групи, прошарку, особи, ступеня і спрямованості на них мікро- та макрофакторів середовища; диференційовані, індивідуалізовані і точно визначені проблеми клієнтів для організації надання допомоги, підтримки, захисту; вивчення, аналіз та оцінка об'єктів соціальної роботи (індивідів, сімей, груп); діагностика результативності процесу співробітництва.
Прогностична: передбачення розвитку подій, процесів, програмування, прогнозування впливу на об'єкти соціальної роботи всіх соціальних інститутів суспільства, моделювання соціальної поведінки цих об'єктів; визначення цілей та способів втручання соціального працівника у проблеми клієнта; прогнозування, програмування, проектування процесів розв'язання проблем клієнтів з метою надання кваліфікованої допомоги.
Соціально-комунікативна: встановлення контактів з тими, хто потребує допомоги і підтримки, організація обміну інформацією, сприяння включенню різних інститутів суспільства в діяльність соціальних служб, допомога у сприйнятті і розумінні іншої людини; формування стратегії і тактики співробітництва соціального працівника з клієнтами.
Організаційно-управлінська: сприяння організації соціальних служб на підприємствах, в організаціях, за місцем проживання, залучення до роботи громадськості, спрямовування діяльності соціальних служб на надання різних видів допомоги і соціальних послуг населенню, у першу чергу малозабезпеченим категоріями населення, окремим людям; забезпечення узгодженої взаємодії всіх ланок соціального захисту.
Правозахисна: використання законів і правових актів, спрямованих на надання допомоги, підтримка і захист населення, яке проживає в країні і за її межами; використання правових норм для захисту прав та інтересів клієнтів, сприяння у застосуванні засобів державного примусу і реалізації юридичної відповідальності щодо осіб, які
-28-
вдаються до прямих чи опосередкованих протиправних дій щодо клієнтів.
Превентивна: передбачення і приведення в дію соціально-правових, юридичних, психологічних, соціально-медичних, педагогічних та інших механізмів попередження і подолання негативних явищ; організація соціально-терапевтичної, соціально-побутової, психолого-педаго-гічної, медичної, юридичної та іншої допомоги; забезпечення захисту прав сім'ї, жінок, підлітків, дітей, молоді; запобігання виникненню можливих життєвих проблем у окремих індивідуумів; збереження, підтримка і захист нормального рівня життя і здоров'я людей.
Психотерапевтична: організація консультування різного виду, коригування міжособистісних стосунків, допомога в соціальній реабілітації всім, хто потребує допомоги, сприяння соціальній адаптації особи.
Соціально-педагогічна: виявлення інтересів і потреб людей у різних видах діяльності (виховній, навчальній, освітній, культурно-дозвіль-невій, спортивно-оздоровчій, технічній, художній творчості, туризмі), залучення до роботи різних установ, організацій, громадськості, творчих та інших спілок, спеціалістів, тренерів, організаторів культурно-дозвільневої, туристично-краєзнавчої роботи, сприяння соціалізації особистості.
Соціально-економічна: сприяння і надання необхідної допомоги та підтримки різним категоріям населення (інвалідам, дітям-сиротам, людям похилого віку, молодим сім'ям), надання натуральної та грошової допомоги, встановлення пільг; надання допомог, одноразових компенсацій; здійснення соціально-побутового патронажу.
Соціально-медична: організація роботи з профілактики здоров'я, допомога в оволодінні основами надання першої медичної допомоги, культури харчування, санітарно-гігієнічними нормами; організація роботи з планування сім'ї, формування відповідального ставлення до репродуктивної і сексуальної поведінки, сприяння у підготовці молоді до сімейного життя, сприяння формуванню здорового способу життя, головні складові якого — організація медико-соціального захисту населення, наукове обґрунтування і своєчасне застосування заходів збереження, підтримки і захисту нормального рівня життя і здоров'я людей.
Контрольно-наглядова: здійснення контролю за виконанням прийнятих рішень, за цільовим використанням коштів, передбачених для надання адресної соціальної допомоги. Проведення перевірок надання соціальної допомоги, для участі в яких залучаються відповідні спеціалісти. Оформлення необхідних документів, перевірка правиль-
-29-
ності заповнення та їх видачі на отримання державної соціальної допомоги. Перевірка правильності надання соціальної допомоги.
Рекламно-пропагандистська: організація реклами соціальних по- слуг, пропаганда та поширення ідей соціального захисту людини, за-безпечення клієнтів необхідною інформацією у зрозумілій і доступній для них формі, надання багатоваріантних порад і пропозицій.
Науково-дослідницька: визначення проблем, конкретних тем дос- ліджень; добір, аналіз літературних джерел, досвід; використання наукових методів збирання первинної інформації та її обробки; оформ- лення результатів досліджень та визначення шляхів впровадження їх у практику.
Освітня: формування зацікавленості працівників у навчанні та підви- щенні кваліфікації. Створення сприятливих умов для навчання, вияв- лення індивідуальних потреб працівників у навчанні, розробка про- ектів планів підготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Викорис- тання інноваційних методів навчання, новітніх технологій.
Проведення проствітницьких курсів, тренінгів, семінарів для клієнтів соціальних служб з метою підвищення інформованості у різних сфе- pax життя, формування соціальних навичок, життєвої компетенції.
Структурно-функціональний підхід до соціальної роботи характе- ризує її як складне, багатофункціональне утворення. Різні за своїми змістовними ознаками компоненти соціальної роботи тісно взаємо- пов'язані між собою, взаємодоповнюють один одного, зберігаючи при цьому її цілісність, міждисциплінарність, інтегративність.
Реалізація форм і методів соціальної роботи, соціальних технологій залежить від певного напряму соціальної роботи. Основні з них: соціальний захист, соціальна підтримка, соціальна допомога.
Соціальний захист — одна з головних умов реальності право- вого статусу особистості в державі. Він включає: комплексний аналіз рівня соціальних та економічних умов життя населення, організацію пенсійного забезпечення громадян; розробку заходів щодо матері- ально-побутового обслуговування непрацездатних членів суспільства, створення адресної диференційованої системи підтримки на держав- ному та благодійному рівнях, організацію та впровадження нових форм та видів натуральної, гуманітарної, технічної допомоги. Рівень соці- ального захисту залежить від ступеня економічного розвитку країни та її правової системи.
Соціальна допомога — комплекс дій державних, громадських організацій, спрямованих на підтримку осіб та соціальних груп, що знаходяться в кризовій ситуації. Розрізняються такі види соціальної допомоги: матеріальна допомога (матеріальне забезпечення у ви- падку тимчасової чи постійної непрацездатності, безкоштовне забез-
-ЗО-
печення одягом, продуктами харчування та іншими речами; окремі виплати в системі соціального забезпечення); соціально-медична допомога (реалізація різних форм медичного обслуговування, гарантованих державою; благодійна діяльність недержавних органів; допомога, спрямована на реабілітацію інвалідів); психолого-педагогічна допомога (виправлення психолого-педагогічних вад (коригування), виявлення та зміна поведінкових та діяльнісних моделей особистості, вироблення навичок самодопомоги); консультативно-інформаційна допомога, правова допомога.
3. Соціальні послуги — комплекс дій державних, громадських організацій, спрямованих на забезпечення та поліпшення умов життєдіяльності особистості чи окремих груп. За тривалістю дії соціальні послуги поділяються на: постійні (всі види соціального страхування; послуги, гарантовані діяльністю соціальних служб, спрямовані на вирішення соціальних, правових, культурних, психологічних та інших проблем); тимчасові (пов'язані з необхідністю задоволення особистості в отриманні інформації, консультації, організації дозвілля особистості в певний проміжок її життєдіяльності). В залежності від особи клієнта, місця надання послуг та їх видів вони бувають безкоштовні та платні. Рівень розвитку соціальних послуг в державі є показником спрямованості її соціальної політики та індикатором вирішення соціальних проблем.
В соціальній роботі як практичній діяльності виділяються: суб'єкти і об'єкти соціальної роботи; методи, форми, соціальні технології, технології соціальної роботи, напрями соціальної роботи; сфери призначення і застосування соціальної роботи в державному і недержавному секторах, на регіональному і адміністративному рівнях (див. табл 2, 3).
Функціональність соціальної роботи, її ефективність залежать від законодавчого підкріплення діяльності організацій і установ державного та недержавного сектору на регіональному і адміністративному рівнях, визначення правового статусу суб'єктів і об'єктів соціальної роботи, створення в ній системи соціальної безпеки.
Питання і завдання до семінарського заняття.
Визначте основні ознаки соціальної роботи як професійного виду діяльності.
Розкрийте сутність понять "соціальна робота", " соціальна робота як практична діяльність".
Охарактеризуйте методологічні принципи соціальної роботи. Які принципи соціальної роботи відображають її прикладне значення?
- 31 -
Таблиця 2
