Глава 2. Дпі як засіб естетичного виховання

2.1 Розкрити поняття та класифікацію дпі

Декоративно-прикладне мистецтво є чи не одним з найстародавніших. Його назва походить від лат. decoro - прикрашаю, а у визначенні "прикладне" міститься думка про те, що воно обслуговує практичні потреби людини, одночасно задовольняючи його основні естетичні потреби.

Декоративно-прикладне мистецтво - це вид образотворчого мистецтва відповідає побутовим потребам людини і одночасно задовольняє його естетичні потреби несучі його красу в життя.

Людина здавна намагався прикрасити своє житло і робив це він за допомогою матеріалу який перебував з ним поруч, тобто під руками - це дерево, глина, кістку і т. д.

Також можна виділити декілька найбільш загальних художніх принципів традиційних для декоративно-прикладного мистецтва:

1. Утилітарність. Практична призначеного була властива народному мистецтву з самого його походження, визначала відповідні практичної мети форму і зміст його предметів.

2. Тісна, всеціле зрощення творів народного мистецтва з навколишнім життям, рідною природою. Точність цього з'єднання декоративно-прикладного мистецтва, яке обумовлюється їх правдивістю, смислової точністю, глибоким естетичним змістом, відображенням у них існуючих моральних уявлень про людину, суспільство і життя.

3. Єдність матеріалу і технічного прийому.

4. Традиційність. Обов'язкова спадкоємна передача традиційних форм і досвіду, яка допомагала стати предмету як би живим організмом зі своїм сформованим характером.

5. Колективна природа творчості. Спадкоємність традицій і колективність праці позбавляли майстрів від помилок, помилок, порожньої витрати часу і сил, створювали умови для справжньої творчості, подальшого збагачення і вдосконалення народного мистецтва.

6. Близькість до дитячої творчості. Сувора канонічність народного мистецтва врівноважується таким його властивість, як безпосередність і мимовільність вираження, близькі до дитячої творчості і вгадувані по легкості, невимушеності пластичних форм.

7. Наочна декоративність, святковість враження. Потрібно наділити річ красою, яка проявляє себе в елементах декоративності і орнаментальності.

Народне декоративно-прикладне мистецтво не тільки плід вміння, ремесла його творців, але й невід'ємна частина їх життя, повсякденного побуту.

Знайомство дитини з російським народним декоративно-прикладним мистецтвом спирається на принцип загальної дидактики - зв'язки з життям, систематичності і послідовності, індивідуального підходу в навчанні і художньому розвитку дітей, наочності.

Декоративно-прикладне мистецтво ділиться на види за технологіями обробки різних матеріалів.

Декоративно-прикладне мистецтво є одним з чинників гармонійного розвитку особистості. За допомогою спілкування з народним мистецтвом відбувається збагачення душі дитини, прищеплюється любовдо свого краю. Народне мистецтво зберігає і передає новим поколінням національні традиції і вироблені народом форми естетичного ставлення до світу. Мистецтво народних майстрів допомагає розкрити дітям світ прекрасного, розвивати в них художній смак.

Матеріал	Технологія	Промисли
Дерево	Різьба по дереву (домова різьблення,іграшка) Розпис по дереву	Богородская іграшка. Хохлома, Городець, Мезень, Полхов-Майдан.
Глина	Посуд Іграшка	Гжель, Димково і т. д. Каргопольського іграшка і т. д.
Метал	Ювелірні вироби Філігрань Фініфть Скань Розпис по металу	С. Червоне Костромської обл. Ростовська обл. Д. Мстера В. Устюг Жостово.
Тканина	Вишивка Мереживоплетіння Золоте шиття	Володимирська. Вологодське, Елецкое, Михайлівське і т. д. Г. Торжок.
Кость	Різьблення по кістці (скриньки, гребінці) Скульптури з кістки Цівка	Тобольська, Архангельська обл. Хотьково, Московська обл.
Папір, картон	Пап'є-маше (шкатулки, коробочки) Лакова мініатюра	Федоскіно, Палех, холуй, Мстера.

Ручний художній праця є необхідним елементом морального і естетичного виховання маленьких дітей.

Щоб людина могла заповнити вільний час цікавим і змістовним справою, потрібно з раннього дитинства розвивати в нього прагнення до прекрасного, виховувати повагу до народних традицій,культурних цінностей. Поняття спадщини, традиції в навчанні мистецтва художніх ремесел завжди мало важливе значення для спадкоємності всього найкращого і найбільш цінного.

В останні роки в нашій країні стало традицією влаштовувати свята народного мистецтва, учасниками яких є майстри-умільці, виконавці фольклорних старовинних пісень, хороводів. З цією метою організовуються ярмарки з саморобними товарами, народні гуляння. У таких святах беруть активну участь усі - і старий і малий! Наприклад, у Городці, що на Волзі, у святі міста брали участь дошкільнята. На святково оформленої «вулиці майстрів» діти у присутності дорослих вишивали, плели, малювали і дарували свої сувеніри перехожим. Раділи і діти і їх батьки, які були вдячні вихователям за те, що вони навчили дітей трудіться.

Коли говорять про декоративно-прикладному мистецтві в дитячому саду, особливу увагу звертають на предмети традиційних видів народного мистецтва. Дійсно, вироби народних умільців, такі, якрізьблення та розпис по дереву, лакова мініатюра і карбування, скло і кераміка, ткані, мереживні і вишиті вироби, народна іграшка, - це прояв таланту, майстерності і невичерпного оптимізму митців із народу.Прекрасні зразки декоративно-прикладного мистецтва допомагають виховувати у дітей повагу і любов до культури свого народу, Батьківщини, свого краю.

Необхідною умовою побудови сучасної системи естетичного виховання і розвитку естетичної культури особистості є використання народного мистецтва у педагогічній роботі з дітьми. Народне мистецтво сприяє глибокому впливу на світ дитини, має моральної, естетичної, пізнавальної цінністю, втілює в собі історичний досвід багатьох поколінь і розглядається як частина матеріальної культури.

Народне мистецтво в силу своєї специфіки, що полягає в образно-емоційному відображенні світу, робить сильний вплив на дитину, яка, за образним висловом К. Д. Ушинського, мислить формами, фарбами, звуками, відчуттями.

Естетичне виховання засобами декоративно-прикладного мистецтва вимагає розвитку в людині вміння правильно сприймати явища краси. Це не означає, що дитина повинна стати художником-професіоналом або фахівцем-мистецтвознавцем. Окрім ряду знань художніх творів, він повинен придбати певний обсяг знань в галузі теорії та історії декоративно-прикладного мистецтва.

Важливу роль народного та декоративно-прикладного мистецтва в естетичному вихованні відзначали багато вітчизняні мистецтвознавці, дослідники дитячого образотворчого творчості (А. П. Усова, Т. С. Комарова, Т. Я. Шпікалова, Н. Б. Халезова, Т. М. Доронова , А. А. Грибовська та інші). Вони переконливо показують, що ознайомлення з творами народної творчості спонукає в дітях перші яскраві уявленняпро Батьківщину, її культуру, сприяє вихованню патріотичних почуттів, долучає до світу прекрасного, і тому їх потрібно включати в педагогічний процес в дитячому садку.

Протягом усього дошкільного періоду відбуваються зміни сприйняття, від простих спроб розглянути і обмацати, не відповідаючи на питання, який предмет, до прагнення більш планомірно і послідовно обстежувати і описати предмет, виділяючи найбільш помітні особливості.

Засвоєння дітьми системи сенсорних еталонів істотно перебудовує їх сприйняття, піднімаючи його на більш високий рівень. У процесі пізнавальної діяльності діти опановують систематизованимизнаннями про чуттєвих якостях предметів, особливу роль при цьому відіграє формування у них узагальнених способів обстеження предметів. Від способів обстеження залежить структура формованих образів.

Сенсорна культура має велике значення для художньо-естетичного виховання. Уміння розрізняти кольори, відтінки, форми, поєднання форм і кольорів відкриває можливість краще розуміти творимистецтва, отримувати потім від цього задоволення. Дитина вчиться створювати образ, оволодіває здатністю передавати притаманні предметам властивості, форму, будову, колір, положення в просторі, свої враження, засвоює знання про матеріали, що використовуються для передачі зображення, створення художнього образу. Оволодіння зображально-виразними навичками залучає дітей до елементарної творчої діяльності, проходячи складний шлях від найпростіших дій до процесів образного відтворення форм.

Наступна особливість художньо-естетичного виховання в дошкільному віці пов'язані зі змінами, що відбуваються у сфері пізнавальних процесів школяра. Формування художніх і естетичних ідеалів у дітей, як частини їхнього світогляду, - складний і тривалий процес. Це відзначають практично всі педагоги і психологи, згадані вище. У результаті виховання життєві відносини, ідеали змінюються. В окремих умовах під впливом товаришів, дорослих, творів мистецтва, життєвих потрясінь ідеали можуть зазнавати корінні зміни. "Педагогічна суть процесу формування художніх і естетичних ідеалів у дітей з урахуванням їх вікових особливостей полягає в тому, щоб з самого початку, з раннього дитинства, формувати стійкі змістовні ідеальні уявлення про прекрасне, про суспільство, про людину, про відносини між людьми, роблячи це в різноманітній, що змінюється на кожному етапі нової і захоплюючій формі ", - зазначає у своїй роботі Є.М. Торшилова [20, 26].

До кінця преддошкольного віку дитина може переживати елементарні естетичні почуття та стану. Дитина радіє красивому банту на голові, милується іграшкою, виробом і т.д. У цих переживаннях спочатку чітко виступає пряма наслідуваність дорослому, у вигляді співпереживання. Дитина повторює за мамою: «Як красиво!» Тому, спілкуючись з маленькою дитиною, дорослі повинні підкреслювати естетичну сторону предметів, явищ і їх якостей словами: «яка гарна виріб», «як ошатно одягнена лялька» і так далі.

Поведінка дорослих, їх ставлення до навколишнього світу, до дитини стає для малюка програмою його поведінки, тому дуже важливо, щоб діти бачили навколо себе якомога більше доброго і красивого.

Підростаючи, дитина потрапляє в новий колектив - дитячий садок, який бере на себе функцію організованої підготовки дітей до дорослого життя. Питання художньо-естетичного виховання в дитячому саду починаються з ретельно продуманого оформлення приміщення. Все, що оточує хлопців: парти, столи, посібники - повинно виховувати своєю чистотою й акуратністю.

Ще одним з головних умов є насиченість будівлі творами мистецтва: картинами, художньою літературою, музичними творами. Дитина з раннього дитинства має бути оточений справжніми витворами мистецтва.

Велике значення в художньо-естетичному вихованні дітей дошкільного віку має народне декоративно-прикладне мистецтво. Вихователь повинен знайомити дітей з виробами народних майстрів, тим самим прищеплюючи дитині любов до Батьківщини, до народної творчості, повагу до праці.

Художньо-естетичне виховання повинно викликати активну діяльність дошкільника. Важливо не тільки відчувати, але і створювати щось гарне. Навчання, яке цілеспрямовано здійснюється в дитячому саду, спрямовано також і на розвиток художніх та естетичних почуттів, тому велике значення мають такі систематичні заняття, як музичні, ознайомлення з художньою літературою, малювання, ліплення і аплікація, особливо якщо вихователь вчить дітей підбирати форми, кольору , складати красиві орнаменти, візерунки, встановлювати пропорції і т.д.