3. Психолого-педагогічні вимоги до особистості сучасного вихователя

Сучасні вимоги до особистості вихователя дітей дошкільного віку, його професійної компетентності ґрунтуються на засадах Конституції України., Національної доктрини розвитку освіти, законів України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про вищу освіту», Базового компонента дошкільної освіти та інших державних нормативних документів.

У психолого-педагогічній літературі поняття «професійна компетентність» розглядається як професійна підготовленість і здатної діяльності. Вона є мірою і основним критерієм визначення її відповідності вимогам праці.

Г.В. Бєлєнькая вважає, що професійна компетентність вихователя – це інтегроване поняття, що охоплює: світоглядні позиції особистості, глибоку обізнаність і практичні вміння в обраній галузі діяльності, розвинені професійно значущі якості, побудований на цьому фундаменті авторитет. При цьому дослідниця застерігає: «» Не можна розглядати професійну компетентність педагога-дошкільника лише як когнітивний компонент педагогічного професіоналізму та основну культуру професійного мислення, свідомості й самосвідомості. Професійна компетентність педагога – вихователя дітей дошкільного віку – поняття значно ширше.

Наявність професійної педагогічної компетентності дозволяє особистості виконувати відповідну діяльність у сферах власної професійної компетентності. За визначенням А. Хуторського, компетенція – це «сукупність взаємопов’язаних якостей особистості (знань, умінь, способів діяльності), що задаються відносно певного кола предметів і процесів і є необхідними для того, щоб якісно продуктивно діти». Як вважає А.М. Богуш, компетенція – це комплексна характеристика особистості, яка охоплює результати її попереднього психічного розвитку: знання, навички та вміння, а також креативність, ініціативність, самостійність, самооцінку, самоконтроль. Отже , Компетенція – це об’єктивно-ідеальна категорія, що може використовуватися для характеристики будь-якої діяльності людини, окреслювати її повноваження, права та обов’язки.

Г.В. Бєлєнька розрізняє такі сфери компетенції сучасного вихователя дітей дошкільного віку:

• оздоровчо-профілактичну,

• діагностико-прогностичну,

• навчально-розвивальну,

• методичну, виховну,

• комунікативну,

• організаційно-педагогічну,

• контрольну,

• просвітницьку,

• самовдосконалення.

Причому кожна з них потребує від педагога, крім професійних знань та умінь, ще наявності позитивних світоглядних настанов і розвитку певних особистісних професійно значущих рис характеру.

Людина, яка взялася за важку і досить відповідальну справу виховання дошкільника, має бути порядною, чесною, доброю; спокійного норову, приємної зовнішності, високих моральних устоїв; любити дітей; терпимою і тактовною; всебічно освіченою, мати глибокі знання про напрями виховання і навчання; уміти навчати цікаво, доступно, сприяючи творчому розвитку дитини; уміти знайти спільну мову з дітьми, знати психологію і фізіологію дітей дошкільного віку.

Видатний український педагог, науковець ХХ століття С.Ф, Русова так писала про вихователя дітей дошкільного віку: «…Особа садівниці э головним фактором у садку, - вона дає йому прогресивний рух. Вона мусить бути веселою, приємною в поводженні з усіма: і дітьми, і дорослими, повинна мати чистий, гарний одяг, приємний голос».

Педагог-новатор Ш.О, Амонашвілі до важливих особистісних якостей педагога відносить любов до дітей, доброту, емпатійність, оптимізм, які є складовими педагогічної майстерності: «…Ми (педагоги) повинні бути людьми доброї душі і любити дітей такими, які вони є… Доброта і любов до дітей повинні бути не тільки станом, який переживається внутрішньо, але й головним мотивом, стимулом нашої педагогічної діяльності, спілкування з дитиною».

Професор Т.І. Поніманська виділяє такі основні особистісні якості, необхідні в професійній діяльності сучасного вихователя дошкільного навчального закладу: здатність до рефлексії і контролю результатів педагогічної діяльності, співробітництва з дитиною на засадах гуманізації, розвитку її особистості; здатність до емоційної моральної підтримки дитини; прагнення до емоційної близькості у спілкуванні з нею, спрямування на психічний комфорт і своєчасний розвиток особистості; бажання поповнювати знання, займатися самонавчанням і самовихованням для вдосконалення своєї педагогічної майстерності, здатність виявляти і враховувати у вихованні інтереси дітей та їхнє право на повагу.

Поряд з високими моральними якостями, глибокими знаннями методики навчально-вихованої роботи і психологічних особливостей дітей дошкільного віку вихователь повинен мати комплекс професійно важливих психологічних якостей, які визначають його педагогічну майстерність. Ці вимоги диктує специфіка професії вихователя й об’єкта його діяльності – особистості дошкільника. Сучасний вчений В.І. Войко вважає, що особистості якості педагога (учителя, вихователя) – це благодійний грунт, на якому виростає його психологічна культура – «система антропологічних, психологічних, педагогічних знань, умінь і навичок…». Вони є специфічними і властивими лише педагогові і нікому іншому.

До основних особистісних якостей педагога вчений відносить:

1. Здатність усе життя, самовдосконалюватися;

2. Постійну орієнтацію на виховну діяльність;

3. Привабливий зовнішній вигляд;

4. Володіння майстерністю «емоційного зараження» та психологічного магнетизування;

5. Порядність, скромність, гордість, чесність, принциповість, дбайливість, повагу, гідність, благородство;

6. Здатність до творчості.

Педагогічна діяльність висуває високі вимоги до емоційної сфери вихователя. Дітям дошкільного віку особливо необхідно, щоб у їх вихователя будь-яке почуття (радості, подиву, незадоволення) проявляється виразність вихователя викликають відповідні почуття дитини, сприяють народженню співпереживання. З вихователем, який не вміє виявляти свої почуття, дитині сумно, нецікаво. З іншого боку, вихователь має бути емоційно стійкою особистістю, стримувати спалахи роздратованості гніву. Постійні нотації педагога дають реагувати, часто намагаються дошкулити вихователю, спеціально здійснюючи «незадоволені» вчинки.

Справедливість, принциповість, доброзичливість, чуйність, терпимість, уміння розуміти вчинки дітей та передбачити їх поведінку, здатність стримувати роздратування та ін.. – фундамент для досить складного психологічного утворення, необхідного кожному педагогу, зокрема вихователю дошкільного закладу. Це утворення називають педагогічним тактом. Педагогічний такт потрібен вихователю для успішного виконання виховних і освітніх функцій, досягнення повного взаєморозуміння з батьками вихованців і колегами.

Педагогічна діяльність не може здійснюватися без високого рівня розвитку в педагога комунікативних та організаторських нахилів. Адже виконання будь-якого педагогічного завдання вимагає активного спілкування вихователя з дітьми, уміння їх організувати.

Високі вимоги ставить педагогічна діяльність і до мови вихователя. Є.А. Аркін писав: «Мовлення вихователя повинне бути ясним, точним, зрозумілим і виразним. Розвиток мови в дитини вимагає від вихователя невпинної роботи над культурою власного мовлення».

Особливого значення вчений надавав культурі голосу вихователя. «Справа не тільки в тому, що про хорошій культурі голосу вихователя дитина отримує чудові зразки для наслідування, але й у тому, що голос, його чіткість, тембр, виразність, вольова напруга впливають на всю нервово-психічну діяльність дитини, з якою нерозвинено пов’язана діяльність голосового апарату». У дошкільному дитинстві у спілкування дорослих з дитиною, її вихованні значну роль відіграють словесні методи і прийоми (пояснення, розповіді, указівки, інструкції тощо). Тому вихователь повинен уміти логічно, грамотно, чітко формулювати свої думки в доступній для дітей цього віку формі. Особливе значення має емоційне забарвлення мови вихователя, її виразність. Ці якості мовлення педагогові потрібно формувати. Ще С.Ф. Русова зауважувала: «Мову необхідно всякими засобами розвивати, робити ясною, чепурною, щирою, бо вона – творче знаряддя, за допомогою якого виховується думка, серце, слово правди і краси». Отже, такі вимоги до мови вихователя пояснюється не лише тим, що взірець для наслідування, важливий фактор розвитку мови дошкільників. Сучасний науковець, професор А.М. Богуш переконана: «У кожного педагога має бути свій мовний етикет і мовний стиль, який визначається не тільки правильно вимовою, а й бездоганним володінням позамовними засобами (мімікою, жестами, темпом мовлення тощо). Вихователь повинен бути мовлянином, носієм живого українського слова».

Специфічні вимоги ставляться до уваги вихователя дошкільного навчального закладу. Він повинен уміти в потрібний момент зосередитись на об’єкті або процесі діяльності. Стійка і глибока концентрація уваги допомагає вихователю виконувати ту чи іншу роботу якісно і в коротші терміни. Під час проведення навчальних занять, рухливих ігор, інших заходів навчального та вихованого характеру вихователь мусить швидко й легко переключати свою увагу, значно чіткіше, організованіше, жвавіше та цікавіше проходять рухливі ігри та інші види динамічних робот, ніж навчальних та вихованих функцій вихователь часто спрямовує свою увагу не на один, а одночасно на кілька об’єктів, видів діяльності.

На успішність роботи вихователя дошкільного навчального закладу впливають і особливості його пам’яті. Він повинен мати добре розвинуте довільне запам’ятовування, щоб запам’ятати велику кількість казок, оповідань, загадок, пісень, різноманітну інформацію про явища природи, життя тваринного світу, звичаї різних народів нашої та інших країн. Пам'ять вихователя має бути оперативною, щоб швидко і своєчасно актуалізувати потрібні знання. У роботі з дошкільнятами допомагає і добре розвинута короткочасна наочно-образна пам'ять вихователя. Динамічний характер занять, ігор з вихованцями часто ставить його перед необхідністю швидко запам’ятати будь-яку наочно-образну інформацію при короткочасному її сприйманні і відразу ж відтворити її, продемонструвати дітям.

Слід зупинитися ще на одній важливій рисі професійного портрету сучасного вихователя – це його комп’ютерна компетентність і культура. Із засобами інформаційно-комунікаційних технологій сучасний малюк ознайомлюється дуже рано, ще на етапі дошкільного дитинства. Цей процес найчастіше відбувається стихійно, некеровано, неконтрольовано, завдаючи іноді більше шкоди, ніж користі. Щоб старший дошкільник міг вільно користуватися комп’ютером як засобом різноманітної пізнавальної діяльності, він має набути елементарної комп’ютерної грамотності. На цьому наголошується і в Базовому компоненті дошкільної освіти, і в новій освітній програмі розвитку розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Тільки вихователь, який володіє комп’ютерною компетентністю й культурою, спроможний грамотно організувати спілкування дошкільників з комп’ютером в умовах дошкільного закладу і допомогти батькам вихованців правильно організувати цей процес удома.

Успіх педагогічної діяльності значною мірою забезпечує професіоналізм вихователя – високу професійну кваліфікацію і компетентність, володіння ефективним професійних завдань. Основними його рисами є:

1. Педагогічна ерудиція – обсяг необхідних знань, які вихователь застосовує у своїй діяльності для розв’язання педагогічних завдань;

2. Педагогічне мислення – практичність, коректність, оперативність мислення, його логічність, системність гнучкість, оригінальність та креативність, здатність бачити ти процес та явища в динаміці й розвитку;

3. Педагогічна інтуїція – швидке прийняття рішення педагогом з передбаченням подальшого розвитку ситуації без повного її аналізу;

4. Уміння організувати педагогічне спілкування – зробити його оптимальною комфортним, сприяти індивідуальності дитини, уміння викликати повагу, довіру і дітей, бути авторитетом у їхніх очах. Професіоналізм вихователя дітей дошкільного віку полягає передусім у глибокому усвідомленні значення періоду дитинства в житті людини та його самобутності, неповторності. Вищою формою професіоналізму вихователя є педагогічна майстерність. Проте шлях оволодіння педагогічною майстерністю, творчістю тривалий і складний.

Висновок.

Вихователь як фахівець із вищою освітою повинен мати високу культуру, бути представником передової частини суспільства – еліти. Висока культура поведінки разом із високими рівнем розвитку інтелекту, тобто освіченістю, визначається як інтелігентність.

Як бачимо, педагогічна діяльність ставить високі вимоги до комплексу психологічних якостей вихователя дошкільного навчального закладу. Урахування цих вимог у процесі професійної підготовки майбутніх педагогів ДНЗ відіграє важливу роль в укомплектуванні дошкільних закладів морально вихованими, освіченими працівниками, професійно здатними за своїми психологічними якостями до діяльності вихователя.

Базові поняття: вихователь дітей дошкільного віку, педагогічні цінності сучасного вихователя, функції вихователя, особистісні якості якості вихователя, вимоги до вихователя, професійна компетентність вихователя, професійна компетенція.

Закріплення.

1. Які особистісні моральні якості потрібні вихователеві для роботи з дітьми?

2. Які вимоги висуваються до розвитку психічних пізнавальних процесів вихователя?

3. Що таке професійна компетентність вихователя дітей дошкільного віку?

4. Назвіть сфери компетенції вихователя дошкільного закладу.

5. Змоделюйте професійний портрет сучасного вихователя ДНЗ.

Вправи для втомлених очей.

1. Заплющити міцно очі, а потім розплющити їх. Повторити цю вправу 4-6 разів.

2. Погладжування повік протягом 1 хв кунчиками (подушечками пальців.)