Типи остеомієліту щелепи
Одонтогенна форма захворювання є наслідком запущеного карієсу. Ось чому так важливо своєчасне пломбування каналів зубів. З каріозної порожнини інфекція проникає в пульпу, а потім і в кісткову тканину безпосередньо через корінь зуба. Крім того, мікроорганізми можуть поширюватися і по лімфатичних судинах. У 70% випадків у пацієнта розвивається одонтогенний остеомієліт нижньої щелепи. Частина, що залишилася поразок доводиться на верхню щелепу.
Гематогенний остеомієліт щелепи спостерігається при перенесенні інфекції з первинного вогнища запалення на здорові ділянки тканини. Джерелами зараження є: тонзиліт та інші хронічні захворювання, гострі інфекції, запальні процеси.
Гострий остеомієліт щелепи – це наслідок реакції організму на проникнення інфекції. Пацієнт відчуває головний біль, нездужання, слабкість, відсутність апетиту, проблеми зі сном. Також у людей підвищується температура тіла аж до 38 градусів. При діагнозі гострий остеомієліт щелепи, лікування повинно розпочатися як можна швидше, оскільки хворий не може нормально харчуватися через постійні болів і дискомфорту при пережовуванні їжі. Крім цього, у міру розвитку інфекційного процесу, у людини відмічається почервоніння слизової оболонки рота, збільшення лімфатичних вузлів і сильна рухливість зубів, які сусідять із осередком запалення. У деяких випадках гострий остеомієліт нижньої щелепи
призводить до ураження селезінки і печінки.
Підгострий остеомієліт щелепи розвивається в тому випадку, якщо відсутнє адекватне лікування гострої форми. У пацієнта з'являються свищі і секвестри – змертвілі ділянки шкіри. При цьому типові симптоми запалення можуть притупитися через відтік рідини і гною, але це нічого не значить, тому що запальний процес у кістковій тканині продовжується, і з кожним днем він стає все більш і більш небезпечним.
Хронічний остеомієліт щелепи – протікає тривало, причому на якийсь час у пацієнта є всі зовнішні ознаки повного одужання. Зрозуміло, це всього лише видимість, тому що запальний процес продовжує розвиватися і, рано чи пізно, призводить до нових загострень, утворення нориць, відторгнення мертвих тканин і утворенню секвестрів.
Симптоми остеомієліту щелепи
Підсумувавши все вищесказане, ми можемо виділити кілька основних симптомів захворювання:
наявність ознак отруєння (головний біль, поганий сон, слабкість, підвищення температури);
біль в районі інфікованого зуба, яка має властивість посилюватися при пальпації або постукуванні;
рухливість зубів в ділянці зараження;
набрякання слизової оболонки;
збільшення лімфатичних вузлів.
Остеомієліт щелепи – лікування захворювання
В першу чергу, процес лікування має на увазі видалення інфікованого зуба. Відзначимо, що остеомієліт нижньої щелепи відноситься якраз до тих випадків, коли витяг зуба абсолютно необхідно, інакше процес запалення пошириться на здорові тканини і зупинити його буде куди складніше. Також пацієнтам призначається рання періостеотомія – процедура, при якій робляться надрізи окістя для безперешкодного видалення ексудату (рідини, яка утворюється при розвитку інфекції і відмирання тканин). Хворим показаний прийом антибіотиків, промивання кісткової порожнини антисептиками та симптоматична терапія. В особливо важких випадках лікарі приймають рішення про хірургічне видалення секвестрів.
Остеомієліт щелепи
Остеомієліт щелепи- Це важке захворювання, яке представляє собою запалення кісткової тканини щелепи, що супроводжується сильним загальним нездужанням.
Це одна з найбільш поширених різновидів остеомієлітів, складова приблизно третина від загального числа подібних захворювань. Остеомієліт нижньої щелепи зустрічається набагато частіше верхньої.
Остеомієліт щелепи, як правило, розвивається як ускладнення попередніх інфекційних захворювань зубів або інших органів, в результаті яких сталося проникнення інфекції в кісткову тканину щелепи.
Види і симптоми
За джерела інфекції виділяються наступні види остеомієліту щелепи:
Одонтогенний остеомієліт щелепи, джерелом якого є хворий зуб. Це найпоширеніша і дуже небезпечний різновид захворювання, складова приблизно 75% всіх випадків остеомієліту щелепи. Як правило, в даному випадку остеомієліт щелепи – це ускладнення запущеного карієсу,періодонтиту, гранульоми або кісти зуба, коли інфекція вражає пульпу, а потім через корінь зуба проникає і кісткову тканину щелепи.
Гематогенний остеомієліт щелепи, джерелом якого є інфекція, принесена кров'ю з якогось зараженого органу. Даний вид остеомієліту зустрічається досить рідко. Найчастіше джерелом інфекції в даному випадку виступає хронічний тонзиліт або різного роду гострі інфекції (дифтерія, скарлатина тощо), що супроводжуються серйозним ослабленням імунітету.
Травматичний остеомієліт щелепи, розвивається в результаті занесення інфекції в рану при переломах і пораненнях. Як і гематогенний остеомієліт, зустрічається досить рідко.
По клінічній картині захворювання виділяються:
Гострий остеомієліт,відрізняється яскраво вираженою реакцією всього організму на інфекцію. Пацієнт, як правило, відчуває в даному випадку сильний біль в ділянці інфікованого зуба, а також розхитування зубів, серйозне загальне нездужання, головний біль, слабкість, збільшення лімфатичних вузлів в ділянці шиї, підвищення температури до 38 ° С і вище. В окремих випадках можлива зміна артеріального тиску в обидві сторони.
Підгострий остеомієліт,як правило, розвивається слідом за гострим остеомієлітом і супроводжується проривом гною з кісткової тканини щелепи назовні (найчастіше в ротову порожнину) через свищ. Запалення і руйнування кісткової тканини продовжується, хоча загальний стан пацієнта може дещо полегшитися.
Хронічний остеомієліт -довгостроково (аж до декількох місяців) триваюче запалення, для якого характерне утворення секвестрів (ділянок відірваній і омертвілої кісткової тканини), утворення нових нориць, в той час як загальний стан пацієнта може значно покращитися.