- •Лекція на тему: Трансформатори
- •Логіко-педагогічний план лекції.
- •Ввідна частина. Формулювання завдання лекції. Коротка характеристика проблем. Показ стану питання. Література. При необхідності - встановлення зв'язку з попереднім - невеликий вступ.
- •Виклад. Докази. Аналіз, освітлення. Розбір фактів. Демонстрація досліду. Характеристика різних точок зору. Формулювання висновків (проміжних). Показ зв’язку з практикою.
- •Заключна частина. Формулювання основного висновку. Установа для самостійної роботи. Методичні поради. Відповіді на питання. Література
- •2. Принцип дії та будова трансформатора
- •3. Робочий режим трансформатора
- •4. Трифазні трансформатори
- •6. Визначення робочих характеристик трансформаторів за даними дослідів холостого ходу й короткого замикання
- •5. Дослід холостого ходу й короткого замикання
- •7. Автотрансформатори
- •8. Вимірювальні трансформатори
5. Дослід холостого ходу й короткого замикання
Д
ля
випробування трансформатора проводять
дослід холостого ходу
й дослід короткого замикання. Під час
проведення досліду холостого
ходу (рис. 79, а)
вторинна
обмотка трансфор-матора розімкнена
і
струму в ній немає (І2
= 0). Якщо первинну обмотку трансформатора
ввімкнути в мережу джерела електрикної
енергії змінного струму,
то в цій обмотці протікатиме струм
холостого ходу силою Іо.
У
трансформаторах великої потужності
сила струму холостого ходу може
становити 5... 10 % номінальної сили струму.
У трансформаторах
малих потужностей сила цього струму
досягає 25...30 % номінальної.
Струм холостого ходу утворює магнітний потік у магнітопроводі трансформатора. Для збудження магнітного потоку трансформатор споживає реактивну потужність із мережі. Що стосується активної потужності, то вона витрачається на покриття втрат потужності в магнітопроводі, обумовлених гістерезисом та вихровими струмами. Оскільки реактивна потужність під час холостого ходу трансформатора значно більша від активної потужності, то його коефіцієнт потужності cos φ надзвичайно малий і становить 0,2...0,3.
У разі короткого замикання вторинної обмотки опір трансформатора дуже малий і сила струму короткого замикання в багато разів більша від номінальної. Така велика сила струму обумовлює сильне нагрівання обмоток трансформатора і призводить до виходу його з ладу. Тому трансформатор обладнують системою захисту, яка вимикає його в разі короткого замикання.
Під час досліду короткого замикання (рис. 79, б) вторинна обмотка трансформатора замкнена накоротко, тобто напруга на затискачах вторинної обмотки дорівнює нулеві. Первинна обмотка вмикається в мережу з такою зниженою напругою, за якої сили струмів у обмотках дорівнюють номінальним. Така знижена напруга називається напругою короткого замикання ик і виражається в процентах від номінального значення.
Активний, реактивний і повний опори короткого замикання трансформатора визначаються за такими виразами:
Rk
=
Pк/І2;
Zк
=
Uк/I;
Хк
=
,
де Uк , І і Рк — напруга, сила струму і потужність, які показують вимірювальні прилади, ввімкнені в коло первинної обмотки трансформатора.
Якщо випробовують трифазний трансформатор, то в наведені вище формули підставляють фазні значення напруги, сили струму й потужності.
Напруга короткого замикання та її активна й реактивна складові становлять:
ик = ІнZк/Uн ·100; иа =ІнRк/Uн ·100; их = ІнХк/Uн ·100,
де Uн та Ін — номінальні напруга й сила струму первинної обмотки трансформатора.
6. Визначення робочих характеристик трансформаторів за даними дослідів холостого ходу й короткого замикання
Властивості трансформатора при роботі його під навантаженням можна визначити безпосереднім його випробуванням. Якщо трансформатор ввімкнути на певне навантаження і змінювати це навантаження, то за показами приладів можна простежити, як змінюватиметься напруга на затискачах вторинної обмотки та ККД трансформатора. Проте під час випробування трансформатора під навантаженням відбувається дуже велика витрата електроенергії (тим більша, чим вища потужність трансформатора), і для утворення активного, індуктивного та ємнісного навантажень потрібне громіздке обладнання (реостати, індуктивні котушки та конденсатори). Крім того, безпосереднє випробування трансформатора дає дуже неточні результати.
Робочі властивості трансформатора можна визначити за даними дослідів холостого ходу й короткого замикання. При цьому потрібна порівняно невелика витрата енергії, відпадає потреба у громіздкому обладнанні, крім того, значно підвищується точність вимірювань порівняно з безпосереднім випробуванням.
За даними досліду холостого ходу вимірюють напругу первинної і вторинної обмоток U1 і U2 , силу струму холостого ходу І0 і споживану при холостому ході потужність Ро , яка витрачається на покриття втрату сталі магнітопроводу (Ро = Рст).
У процесі досліду короткого замикання вимірюють напругу короткого замикання Uк, силу струму первинної обмотки, яка дорівнює номінальній Ін, потужність Рк, споживану трансформатором під час досліду короткого замикання і витрачувану на покриття втрат у обмотках за номінального навантаження (Рк = Робм), опори (повний, активний і реактивний) трансформатора при короткому замиканні Zк, Rк i Хк, а також відносні значення напруги короткого замикання ик, її активної иа та реактивної их складових.
За даними дослідів холостого ходу й короткого замикання можна визначити напругу на затискачах вторинної обмотки та ККД трансформатора для будь-якого навантаження.
Зниження вторинної напруги у процентах для будь-якого навантаження становить
Δи = [(U20 — U2 )/ U20] ·100 = β (иа cos φ2 + ик sin φ2),
де β = І/Ін , — коефіцієнт навантаження; І — сила струму при вибраному навантаженні; φ2 — зсув за фазою між напругою та силою струму вторинної обмотки.
Напруга вторинної обмотки при навантаженні U2 = U20 (1 - Δи /100), де U20 — напруга при холостому ході.
Отже, напруга вторинної обмотки залежить не тільки]від величини, але й від характеру навантаження.
Якщо навантаження має індуктивний характер, то напруга знижується зі зростанням навантаження більшою мірою, ніж у випадку, коли навантаження чисто активне. Якщо навантаження ємнісне, то напруга підвищується зі збільшенням навантаження. Беручи певні вначення β і φ2, можна визначити Δи та U2 для будь-якого навантаження трансформатора, не випробовуючи його під навантаженням.
Коефіцієнтом корисної дії (ККД), або видатністю трансформатора називається відношення корисної потужності трансформатора Р2 до потужності, споживаної ним із мережі джерела електричної енергії, Р1, тобто η = P2/P1.
Споживана потужність P1 завжди буде більшою від корисної потужності Р2, бо під час роботи трансформатора відбуваються втрати перетворюваної ним енергії. Втрати у трансформаторі складаються із втрат у сталі магнітопроводу Рст та втрат у обмотках Робм. Отже, споживану трансформатором потужність можна виразити так: Р1 = Р2 + Рст+ Робм.
Корисна потужність однофазного трансформатора Р2 = U2І2 cosφ2, трифазного Р2 = U2І2 cos φ2.
Отже, ККД одно- і трифазного трансформаторів можна визначити за такими формулами:
η1ф = U2І2 cos φ2/( U2І2 cos φ2 + Рст+ Робм );
η3ф = U2І2 cos φ2 ( U2І2 cos φ2 + Рст+ Робм).
ККД трансформатора буде найбільшим при навантаженні, для якого втрати у сталі дорівнюють втратам у обмотках. У сучасних трансформаторів ККД дуже високий і досягає при повному навантаженні 95...99,5 %.
Беручи певні значення корисної потужності Р2 (наприклад, 0; 25; 50; 75; 100; 125 % номінальної потужності), для кожного з вибраних значень визначають втрати у трансформаторі.
Втрати в сталі магнітопроводу Рст залежать від марки сталі, з якої виготовлено осердя, від частоти струму в мережі та магнітної індукції в магнітопроводі. Оскільки частота струму в мережі й магнітна індукція залишаються незмінними під час роботи трансформатора, то і втрати в сталі не залежать від навантаження і залишаються сталими.
Втрати в обмотках ідуть на нагрівання провідників цих обмоток струмами, що протікають до них, і прямо пропорційні силі струму у квадраті. Отже, при навантаженні 0,5 номінального сили струмів у обмотках будуть вдвічі, а втрати в обмотках у чотири рази меншими, ніж при номінальному навантаженні. Беручи певні значення cos φ визначають ККД для будь-якого навантаження трансформатора.
