Тема 2. Організація і техніка збору лікарських рослин. Планування, розрахунки обʼєму заготівлі

План вивчення теми

1. Загальні правила збирання лікарських рослин.

2. Планування заготівлі лікарських рослин.

3. Техніка збирання лікарських рослин і заготівлі лікарської сировини.

4. Методика розрахунків обʼєму заготівлі лікарських рослин.

Основні положення, які слід засвоїти під час вивчення теми

Збирають лікарські рослини і заготовляють сировину на визначених ділянках по всій території України з урахуванням їх наявності в певних географічних зонах, але тільки не поряд із промисловими підприємствами, які викидають в атмосферу з димарів масу отруйних речовин і різних домішок: свинцю, мишʼяку, фтору, окислів сірки, азоту, цинку, аміаку тощо. Це ж стосується і ТЕЦ. Різні промислові викиди зазначених та інших речовин всмоктуються рослинами з повітря й ґрунту, затримуються й накопичуються у їхніх тканинах. Небажано збирати лікарські рослини на узбіччях та поблизу доріг, особливо автомагістралей. У таких рослинах можливий надмірний вміст свинцю, який входить до складу бензину як антидетонатор і викидається з викидними газами після згоряння бензину.

Крім того, перед збиранням лікарських рослин обовʼязково треба зʼясувати, чи не обробляли перед цим поля або сіяні культури, а також ліси різними хімічними засобами захисту рослин (пестицидами).

Збирати лікарські рослини у водоймах і поблизу них також слід після попереднього їх обстеження й встановлення анамнестичних даних щодо благополуччя по забрудненню різними відходами, хімічними та іншими засобами.

Небажано збирати рослини у межах міста, складів мінеральних добрив і пестицидів, звалищ промислових відходів і сміття, у зоні сільськогосподарських та інших під­приємств.

Заготівля лікарської рослинної сировини та попередні розрахунки потреби господарства чи ветеринарного закладу в її видах

Заготівля лікарської рослинної сировини можлива з дикорослої лікарської флори і введеної в культуру (інтродукованої), що вирощується в окремих господарствах для власних потреб та потреб медицини і ветеринарії окремих зон (районів, областей) чи республіки.

Багато лікарських рослин для потреб ветеринарної медицини заготовлюються безпосередньо фахівцями господарств і державних установ у зоні своєї діяльності. І оскільки ця робота проводиться щорічно і не повинна скорочуватися чи знижуватись у перспективі, то слід памʼятати: невичерпних запасів рослин у природі немає. А це вимагає зваженого і продуманого підходу до заготівлі сировини з окремих видів дикорослих рослин, збереження їх родючості, врожайності, запасів, примноження і розширення площ. Виходячи з цього, потребу в окремих видах сировини потрібно попередньо, хоч і приблизно, але розраховувати. Стихійна, необдумана, необґрунтована та непланова заготівля сировини має бути виключена.

Для розрахунків керуються такими положеннями

1. Оцінюють наявність конкретних лікарських рослин і їх ареал у зоні своєї діяльності (господарство, дільнична лікарня ветеринарної медицини та ін.), закріпляють за установами ці площі рішеннями сільських або селищних рад (на 5 років), щоб мати офіційне право контролювати всі необхідні заходи та роботи.

2. Оцінюють можливі запаси, біологічну (природну) врожайність і можливість її збереження та підвищення всіма засобами і заходами.

3. Визначають можливий збір з одиниці площі, що допускається в таких межах:

- підземних частин рослин – 15–20 %;

- трави, листя, квіток, суцвіть – 30–40 %.

4. Визначають періодичність збору на одній і тій же площі лікарських рослин, яка не повинна перевищувати при збиранні:

- підземних частин рослин – 5 років;

- трави – 2 роки;

- листя, квіток, суцвіть, плодів – 1 рік.

Порушення цих строків веде до збідніння ділянок, та навіть повного виродження рослин, оскільки дикоросла флора має низькі регенеративні можливості і надземна частина її відновлюється в середньому за 3–8 років, кореневища і корені – за 15–30 років.

У цьому разі слід зробити спеціальний зошит, в якому фіксують всі записи щорічно по кожному урочищі і по кожній ділянці.

5. Визначити можливий вихід сухої сировини, користуючись показниками врожайності та відсотком втрати вологи при висушуванні.

6. Визначити можливості для консервації (висушування) сировини, її зберігання та встановити термін зберігання і можливі перехідні запаси по роках.

7. Визначити хвороби тварин, при яких можливе застосування і буде застосовуватися конкретна лікарська сировина.

8. Визначити орієнтовано можливе поголівʼя тварин, якому буде застосовувалися конкретна сировина, проаналізувавши захворюваність за попередні роки.

9. Визначити потребу в лікарській сировині, що буде застосована для однієї тварини, користуючись рекомендаціями літературних джерел та власним досвідом щодо дозування на один прийом, день, курс лікування в певних лікарських формах.

10. Розрахувати приблизну потребу у сировині з урахуванням рівня захворюваності поголівʼя, визначивши й додаткові потреби для лікування тварин інших видів, визначити страховий запас.

Якщо сировина має тривалий термін зберігання і виявиться її надлишок, то він складатиме перехідний запас на наступний рік (роки).