3. Адміністрування податків і зборів

Відомо, що адміністрування податків і зборів є однією з найважливіших ознак держави та необхідною умовою її існу­вання. Адміністрування (від англ. «administration») означає управління, організація, виконання, здійснення, нагляд (кон­троль); у широкому розумінні, це — організаційно-розпо­рядча діяльність керівників і органів управління, що здійс­нюється шляхом наказів і розпоряджень. Адміністрування процесів оподаткування об’єднує за допомогою однієї ідеї комплекс заходів, спрямованих на забезпечення виконання законодавчих та нормативно-правових актів. Об’єктом адмі­ністрування є процес узгодження й погашення податкових зобов’язань платників податків. Метою адміністрування є за­безпечення погашення податкових зобов’язань платників шляхом оптимального втручання в їхню господарську діяль­ність через застосування законодавчо встановлених механіз­мів і процедур.

Існують різні види адміністрування у фінансовій та еко­номічній сферах. На відміну від них податкове адміністру­вання являє собою комплекс правових, економічних і фінан­сових заходів держави для формування системи оподатку­вання, забезпечення своєчасної і повної сплати податків і зборів з метою задоволення фінансових потреб суспільства в цілому, а також розвитку економіки країни шляхом перероз­поділу фінансових ресурсів.

Отже, під податковим адмініструванням слід розуміти сукупність норм (правил), методів, засобів і дій, за допомо­гою яких спеціально уповноважені органи держави здійсню­ють управлінську діяльність у податковій сфері, спрямовану на контроль за дотриманням законодавства про податки та збори (обов’язкові платежі), за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю внесення у відповідні бюджети по­датків і зборів, а у випадках, передбачених законами України,

• за правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю надходжень у відповідний бюджет інших обов’язкових пла­тежів та притягнення до відповідальності порушників подат­кового законодавства.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та податкових зо­бов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухга­лтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, веден­ня яких передбачено законодавством. Забороняється форму­вання показників податкової звітності та митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними докумен­тами. Для обрахування об’єкта оподаткування платник пода­тку на прибуток повинен використовувати дані бухгалтерсь­кого обліку щодо доходів і витрат із врахуванням положень Податкового кодексу України.

Платники податків зобов’язані забезпечити зберігання до­кументів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, ко­нтроль за дотриманням якого покладено на контролюючі ор­гани, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звіт­ності, для складення якої використовуються зазначені доку­менти, а у разі її неподання — з передбаченого граничного терміну подання такої звітності.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декла­рації.

Платник податків зобов’язаний відновити втрачені доку­менти протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

На підставі документарного підтвердження даних платник податку у строки, встановлені законом, подає податковому органу податкову декларацію (розрахунок) — документ, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата податко­вого зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми дохо­ду, нарахованого (виплаченого) на користь платників подат­ків — фізичних осіб, суми утриманого або сплаченого податку.

Платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову зві­тність.

Відповідальність за неподання, порушення порядку запо­внення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інфор­мації, наведеної у зазначених документах, несуть:

• юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідальність за порушення податкового законодавст­ва відокремленим підрозділом юридичної особи несе юриди­чна особа, до складу якої він входить;

• фізичні особи — платники податків та їх законні чи упо­вноважені представники у випадках, передбачених законом;

• податкові агенти.

Податкова декларація подається за звітний період в уста­новлені строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до органу держа­вної податкової служби в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації є обов’язком органів по­даткової служби. Причому, під час прийняття податкової де­кларації уповноважена особа податкової служби зобов’язана перевірити наявність та достовірність заповнення лише всіх обов’язкових реквізитів. Інші показники, зазначені в подат­ковій декларації, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання цих вимог посадова особа зобов’я­зана зареєструвати декларацію датою її фактичного отриман­ня органом податкової служби. При цьому декларація вважа­ється прийнятою.

За зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного за­стосування окремих норм податкового законодавства. Подат­кова консультація має індивідуальний характер і може вико­ристовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консульта­ція надається в усній або письмовій формі.

Причому, платника податків, який діяв відповідно до по­даткової консультації, наданої у письмовій формі, не може бути притягнуто до відповідальності.

Платник податку, як правило, самостійно обчислює суму податкового зобов’язання та пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації. Але контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов ’язань, якщо:

а) платник податків не подає в установлені строки подат­кову (митну) декларацію;

б) дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

в) згідно з податковим та іншим законодавством осо­бою, відповідальною за нарахування сум податкових зо­бов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є ко­нтролюючий орган;

г) рішенням суду, що набрало законної сили, особу визна­но винною в ухиленні від сплати податків;

д) дані перевірок щодо утримання податків у джерела ви­плати, в тому числі податкового агента, свідчать про пору­шення правил нарахування, утримання та сплати до відповід­них бюджетів податків і зборів;

е) результати митного контролю, отримані після закінчен­ня процедури митного оформлення та випуску товарів, свід­чать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Не підлягає оскарженню податкове зобов’язання, самостійно ви­значене платником податків.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (та у разі потреби — з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платни­ком податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податко­вій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбачено­го для подання податкової декларації.

У разі, коли сума грошового зобов’язання платника по­датків розраховується самостійно контролюючим органом, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків повідомлення-рішення. Таке повідомлення-рішення повинно містити підставу для такого нарахування податко­вого зобов’язання, посилання на норму Податкового коде­ксу України або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючий орган, відповідно до якої був зроблений перерахунок грошових зобов’язань платника податків; граничні строки сплати грошового зо­бов’язання та строки виправлення показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов’язання у встановлений строк; граничні строки, пе­редбачені для оскарження такого податкового повідомлен- ня-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розра­хунок податкового зобов’язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано лис­том з повідомленням про вручення.

У разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавст­вом строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення- рішення.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов ’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу това­рів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією стат­тею, а також суми надміру сплачених платежів до відповід­них бюджетів.

Контрольні питання до теми 3

1. Який зміст міститься в понятті адміністрування пода­тків ?

2. Що таке податкова декларація?

3. На підставі яких даних формуються показники подат­кової звітності?

4. Хто несе відповідальність за порушення порядку за­повнення документів податкової звітності?

5. У який спосіб може подаватися податкова декларація до органів державної податкової служби?

6. У якій формі податкові органи можуть надавати пода­ткові консультації?

7. В яких випадках контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань платни­ка податку?

8. Яким чином оскаржуються рішення, прийняті контро­люючим органом?

9. Яку інформацію повинно містити повідомлення рі­шення контролюючого органу?

10. Джерела самостійної сплати грошових зобов’язань платника податків.