7. Рівні культури організації.

корпоративна культура в організації складається з трьох рівнів:

• зовнішніх ознак корпоративної культури (етикету, легенд, міфів, звичаїв, традицій тощо) — рівень артефактів;

• цінностей організації — рівень цінностей;

• внутрішньо-організаційних норм і соціальних ролей, які регулюють поведінку членів організації — рівень базових уявлень.

Ядром корпоративної культури є цінності. Соціальні, моральні і культурні цінності створюють в єдності корпоративну культуру суспільства загалом й окремих організацій зокрема. На їх основі виробляються норми і форми поведінки людини. Саме вони формують модель поведінки і спілкування в організації, внутрішньо-організаційні норми і соціальні ролі. Під нормами розуміємо узагальнені правила, що керують поведінкою працівників і приводять їх до досягнення цілей організації. Ролі визначають внесок кожного у спільну діяльність, залежно від позиції (формальної або неформальної), яку займає в організації, а також взаємні очікування і взаємний контроль працівників.

Група працівників, кожний з яких приймає і розділяє загальні цілі, цінності і норми організації, має певні особистісні ціннісні орієнтації, володіє необхідним набором якостей і навичок, які дають змогу йому займати певну позицію в соціальній структурі організації і відігравати відповідну соціальну роль, становить персонал організації. Організація, яка створена на єдності світогляду і ціннісних установок її членів, стає найбільш самодостатньою і динамічною формою виробничої спільноти [112, с. 27], Якщо рівень культури в організації низький, то тут спостерігається внутрішня конкуренція між працівниками "за пиріг", тобто за владу, статус, вплив. Тоді використовуються різні засоби — від приховування необхідної інформації, до "підставок", "апаратних ігор", провокацій, збирання компромату тощо. Основний метод боротьби з такими діями — відкритий колегіальний розгляд проблемних питань, формування корпоративної культури з більш високим рівнем.

8. Норми і обмеження функціонування організації.

В менеджменті поняття норма слід використовувати у двох значеннях:

1. Узаконене встановлення правил поведінки організації, що визначається законами або іншими документами, які мають правову силу;

2. Звичайний, загальноприйнятий, обов’язковий порядок поведінки колективу підприємства.

У другому значенні норма є частиною культури підприємства. Таким чином, організація працює в умовах дії офіційних і суспільних норм.

Офіційні норми – закони та нормативи, що спеціально видаються і регулюють всі сторони діяльності організації.

Так, закони встановлюють порядок створення та реєстрації підприємства, умови найму робочої сили і оплати праці, використання природних ресурсів, податкове навантаження тощо. Організація зобов’язана виконувати ці закони та нормативи, в протилежному випадку вона буде притягнута до відповідальності аж до повного припинення своєї діяльності.

Суспільні норми розглядаються як незалежна змінна, що є результатом суми уявлень про цінності, принципи та моделі поведінки, які сповідують члени організації.

Суспільні норми, на відміну від офіційних правових актів, діють як індивідуальне неусвідомлене (по визначенню Фрейда) або як колективне безсвідоме (за визначенням Юнга).

Такі соціальні норми встановлюються місцевою общиною (відображають існуючі звичаї, установки, що переважають, вірування) або суспільством, що має свою культура, вплив якої відображається на стилі повсякденної діяльності.

Організація, так само як і людина, функціонує, по меншій мірі, в одному культурному середовищі, котре визначає суспільні норми її поведінки.

Суспільні норми породжують соціальну відповідальність організації, котра регулюється:

– впливом на організацію соціально-культурних факторів, що притаманні конкретній спільності.

– відносинами організації з місцевим населенням;

– цінностями, що всі розділяють, віруваннями, установками, що переважають;

– особистими цінностями, поглядами, переконаннями відносно добра і зла.

Згідно з цими нормами, організації повинні вести свої справи у відповідності із суспільними очікуваннями. Соціальна відповідальність для організації означає дещо більше, ніж просто філантропічна діяльність. Прибутковість та розвиток організації повинні йти пліч опліч з чесним відношенням до робітника, споживачів всіх рівнів і місцевої спільноти.

Організація як система відносин між людьми, що спільно здійснюють діяльність по досягненню спільних цілей, породжує свої норми поведінки. Вони витікають із трьох передумов:

– там, де люди виявляються разом, виникає з проходом певного часу, культура або субкультура;

– кожна культура розвиває неписані, часто невисказані норми і взаємні очікування, котрі чинять сильний вплив на поведінку колективу;

– люди готові сьогодні швидше самі розвивати і формувати культуру, частиною якої вони є, ніж пасивно сприймати і відображати задану культуру.

Суспільні норми як зовнішнього, так і внутрішнього походження, є частиною “культури організації”, у відповідності до якої організація будує свої відносини з суспільством, і на основі котрих суспільство визначає етику поведінки.