Питання № 3 Міжнародна система автострахування "Зелена карта"

Обов'язковою умовою виконання міжнародних перевезень вантажів практично в усіх європейських країнах є обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території інших країн по системі "Зелена карта" (Green Card). Без наявності Зеленої карти, яка має таку назву за кольором страхового поліса, виконання міжнародних пере­везень неможливе.

Відповідальність у цьому виді страхування виникає зі збитків, заподіяних особі та майну третіх осіб у результаті зітк­нення транспортних засобів, наїздів на пішоходів, будівлі, спо­руди тощо.

Історична довідка. Ще до II світової війни у скандинавських краї­нах діяло законодавство, що зобов'язувало власників транспортних за­собів, як національних, так і іноземних, страхувати свою цивільну від­повідальність за збитки, заподіяні їхнім автотранспортом третім осо­бам. Для визначення національної приналежності автомобіліста йому видавалася зелена карточка, за якою можна було встановити страхо­вика.

Скандинавська система була покладена в основу розробки систе­ми захисту постраждалих від міжнародного автомобільного руху (нею займалася спеціальна група дорожнього руху КВТ ЄЕК ООН). Система "Зелена карта" введена в дію 1 січня 1953 р. Вона базується на сис­темі двосторонніх угод, укладених на основі типового тексту, але не з усіма учасниками Угоди, а за взаємною домовленістю.

В теперішній час до системи "Зелена карта" входять близько 50 країн; система перестала бути суто європейською, так як, помимо європейських, до неї входять страховики Ірану, Іраку, Ізраїлю, Ма­рокко, Тунісу, Туреччини. Україна є учасником міжнародної системи автострахування "Зелена карта" з 1996 року.

Координацію системи Зеленої карти здійснює Рада міжнародного Бюро (з місцезнаходженням у Лондоні). Це неурядова організація, яка об'єднує національні Бюро автостраховиків по Зелених картах. За­конність її визнається на державному рівні.

Рада міжнародного Бюро розробила типовий проект двосторон­ньої угоди, яку національні Моторні Бюро можуть укладати між со­бою. За цією угодою національне Бюро виконує такі функції:

• платіжні, тобто оплачує претензії за Зеленими картами своїх членів;

• регулюючі, тобто оплачує претензії по збитках, заподіяних у йо­го країні власниками Зелених карт, виданих в інших країнах, з якими укладено Угоду;

• сервісні, тобто регулює претензії як регулююче Бюро, але оплачує їх тільки після одержання грошей від платіжного Бюро.

Регулюючі Бюро мають право регулювати претензії за законами своєї країни. При цьому платіжне Бюро повинно оплачувати всі вит­рати регулюючого Бюро. Враховуючи безумовність платежів, Бюро створюють гарантійні фонди, з яких виконують платежі по збитках, скоєних власниками Зелених карт і не сплачених їх страховиками з будь-якої причини.

Довідка 2. Про Моторне (транспортне) страхове бюро України МТСБУ.

У кожній країні офіційно визнається тільки одна організація, створена страховиками, — національне Бюро. Тільки страховики, упов­новажені займатися обов'язковим страхуванням автоцивільної відпо­відальності, можуть бути членами Бюро і офіційно видавати серти­фікати "Зелена карта". В Україні таким національним Бюро є Мотор­не (транспортне) страхове бюро України МТСБУ — об'єднання стра­ховиків, створене для координації і регулювання на ринку страхуван­ня цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а також для забезпечення членства України в міжнародній системі автостраху- вання "Зелена карта". Працює понад 10 років. МТСБУ не має влас­ного страхового продукту — воно обслуговує сегмент страхового рин­ку і захищає його інтереси.

До МТСБУ входять 91 страхова компанія, серед яких 15 — повні члени, решта — асоційовані. Повні члени займаються внутрішнім та зовнішнім страхуванням цивільної відповідальності власників транс­портних засобів, асоційовані — лише внутрішнім. Право розповсюд­жувати власну Зелену карту надано таким українським СК: ВАТ "Універсальна", AT УСК "Гарант-Авто", HACK "Оранта", УАСК "Ас- ка", ЗАТ СП "Галінстрах", АСК "Остра-Київ", АСК "Енергополіс", AT "УКТК (UTIKO)", ВАТ СК "Скайд-Becm", АСК "Карпати", AT "УПСК", ЗАТ "Укрінмедстрах", ЗАТ СК "ТАС", ЗАТ "СК Кредо- класік", ЗАТ "СК Еталон". Умови страхування, форма сертифікатів і тарифні ставки з цього виду страхування — єдині для всіх вітчизняних компаній. У разі неспроможності страховика, шкоду, заподіяну життю і здоров'ю третіх осіб, відшкодовує МТСБУ.

Зелена карта підтверджує наявність обов'язкового страху­вання автоцивільної відповідальності на території всіх країн, що входять у систему "Зелена карта". Її головною задачею є сприяння безперешкодному пересуванню автотранспортних засобів через державні кордони країн-учасниць системи, а при дорожніх аваріях, скоєних іноземними автомобілістами, які в'їхали в країну, — максимально швидкому врегулюванню пре­тензій постраждалих і одержанню ними відшкодування збитків у відповідності з вимогами національного законодавства. Інак­ше кажучи, Зелена карта — це страхування цивільної відпо­відальності лише перед третіми особами і, якщо перевізник є винуватцем ДТП на території іншої країни, страховик має ви­платити відшкодування потерпілим.

Система "Зелена карта" має деякі особливості:

— Зелена карта не являється страховим договором (є його еквівалентом);

• Зелена карта є підтвердженням наявності страхування цивільної відповідальності;

• Зелена карта не дійсна на території тої країни, де вона видана;

• Зелена карта видається страховиками європейських країн безплатно, оскільки страхові суми за внутрішнім і зов­нішнім страхуванням цивільної відповідальності власни­ків транспортних засобів є однаковими;

• у країнах Східної Європи автовласник має придбати поліс страхування цивільної відповідальності на терито­рію своєї країни, а при виїзді за кордон — Зелену карту.

Характерною особливістю цього виду страхування є від­сутність договору, а наявність лише поліса "Зеленої карти", який і є формою договору. В ньому міститься невелика, але достатня кількість інформації для його використання.

Зелена карта має строго встановлену форму. На лицевій стороні вказується термін дії (не менше 15-ти днів). Вона може продаватися на один або декілька місяців, а також на один рік. Перелік і найменування реквізитів не залежить від того, яка страхова компанія продала Зелену карту. На зворотній стороні поліса знаходиться перелік, адреси і телефони усіх національ­них бюро "Зеленої карти". Зелена карта діє на території тих країн, які зазначені в таблиці на її лицевій стороні, за винят­ком країн, які викреслені.

Поліс видається особі, яка уклала договір страхування, в трьох примірниках (оригінал і дві копії). При ДТП одна з ко­пій залишається в складі документів для отримання потерпі­лою особою страхового відшкодування.

За територією дії виділяють три типи договорів страхування:

• "Вся Європа" — діє на території 43 європейських країн;

• "Східна Європа" — діє на території Білорусії, Молдови, Румунії та Болгарії;

• "Білорусія" — діє лише на території Білорусії.

При страхуванні цивільної відповідальності по Зеленій кар­ті в кожній країні установлюють ліміт страхового відшкодуван­ня. Однак не підлягають відшкодуванню збитки, завдані умис­но, внаслідок дії нездоланної сили, у випадках, якщо водій пе­ребував у стані сп'яніння чи якщо автомобіль був у технічно несправному стані. Також не отримує відшкодування страху­вальник за пошкодження власного автомобіля.

Український поліс у більшості випадків дешевший за полі­си внутрішнього (європейського) страхування відповідальності, але він має таке ж страхове покриття, що і поліс будь-якої єв­ропейської країни — учасниці системи.

Враховуючи, що в багатьох європейських країнах страхове покриття у випадку каліцтва чи загибелі постраждалого складає сотні тисяч євро, то заплачені за Зелену карту кілька сотень гривень є гарантом спокійної поїздки, в якій відшкодування збитків за ДТП, скоєну з вини нашого перевізника, стає не йо­го проблемою, а проблемою іноземного бюро і нашої страхової компанії.

Розмір страхового платежу залежить від території дії Зеле­ної карти, типу транспортного засобу та терміну дії договору (див. таблицю).

Бюро постраждалої сторони, відшкодовуючи збитки у від­повідності з чинним національним законодавством, звертаєть­ся до бюро тієї країни, де зареєстровано транспортний засіб

Розміри єдиних страхових платежів за договорами міжнародного наземних транспортних засобів, зареєстрованих в Україні, з дією на території

Транспортні засоби	Буква у ЗК	15 дн.	1 міс.	2 міс.
Легкові авто, пасажиромістк. до 9 осіб, до 3500 кг	А	150	240	414
Автобуси	Е	566	786	1180
Вантажні автомобілі	С	355	472	849
Причепи, напівпричепи до легкових авто­мобілів	F	52	72	124
Мотоцикли	В	60	83	138

* див. Постанову КМУ від 6 січня 2005 р. №5

винуватця ДТП і де видавалась Зелена карта, з вимогою про компенсацію збитків. Таким чином, урегулювання збитків від­бувається на основі взаємних розрахунків між національними бюро, які є членами системи "Зелена карта".

Довідка. Сума відшкодування в кожній з країн-членів Зеленої кар­ти здійснюється з урахуванням законодавства країни і директив ЄС. Мінімальну страхову суму за одним полісом встановлено у розмірі 600 тис. €. У Республіці Польща сума встановлена саме в такому розмірі. В Німеччині вона становить 5 млн. € за збитки житло і здоров'ю та 1 млн. € — за майнові збитки, в Швеції — по 300 млн. шведських крон за кожен ризик. В інших країнах Європи (Великобританії, Бельгії, Франції, Словаччині, Угорщині, Чехії, Молдові) немає обмеження відповідальності страховика за такі збитки.

Використання Зеленої карти українськими перевізниками

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності в Ук­раїні — одна з головних умов її інтеграції в Міжнародну систе­му автомобільного страхування "Зелена карта". Це дозволило розпочати продаж українських сертифікатів (страхових полісів) Зелена карта і створити систему цивільного захисту потерпілих в ДТП за кордоном українських перевізників. У своїй діяльнос-

обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників країн-членів міжнародної системи автострахування "Зелена Карта", грн. *

3 міс.	4 міс.	5 міс.	6 міс.	7 міс.	8 міс.	9 міс.	10 міс.	11 міс.	1 рік
569	721	905	1065	1225	1255	1287	1295	1307	1319
. 1573	1967	2360	2753	3147	3540	3934	4327	4720	5114
1195	1542	1888	2234	2580	2926	3273	3587	3902	4217
176	228	280	332	384	437	489	541	593	361
193	249	304	360	415	471	502	524	536	558

ті страхові компанії керуються Законом України "Про обо­в'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

На даний час вітчизняні страховики пропонують два види полісів:

• "Вся Європа" — стосується всіх європейських країн;

• "Східна Європа" — дійсний на території Білорусії, Мол­дови, Румунії та Болгарії.

За законом, страхується відповідальність власника транс­портного засобу:

• за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю фізичних осіб;

• за шкоду, заподіяну майну фізичних та юридичних осіб.

При виїзді українського перевізника до країн-учасників

Міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена кар­та" водій повинен мати страховий поліс Зелена карта. У ви­падку ДТП він повинен передати представникам поліції чи по­терпілому другий екземпляр чи копію поліса. На зворотному боці поліса є всі необхідні відомості про національні транс­портні страхові бюро держав, у яких діє система "Зелена карта".

Страхування власників автотранспорту "Зелена карта" — це засіб уникнути збитків у випадку ДТП на території іноземної держави. Страхові компанії країн-учасниць Союзу "Зелена кар­та" зобов'язуються документально оформити і відшкодувати збитки, заподіяні третім особам власниками Зелених карт. Стра­хове відшкодування гарантується органами країни, в якій було скоєно ДТП. Виплата страхового відшкодування здійснюється за законодавством країни відвідування.

Але на практиці власники АТЗ, які постраждали у ДТП, не знаючи правил відшкодування збитків, не маючи юридичної підтримки, часто стикаються з проблемою стягнення збитків з страхової компанії, яка видала Зелену карту винуватцю ДТП. Деколи українські перевізники навіть не намагаються відшко­дувати свої збитки із застрахованої винної іноземної сторони, вважаючи такі дії безперспективними.

У випадку ДТП на території іноземної держави водію слід негайно, хоча би по телефону, інформувати страхову компа­нію, яка видала Зелену карту. Часто українських перевізників намагаються зробити винними, хоча аварійну ситуацію створив іноземний автомобіль. При таких обставинах українській стра­ховій компанії складно виправити ситуацію. В багатьох захід­но-європейських країнах український водій має право не тіль­ки не підписувати протокол, але й не давати ніяких письмових свідчень про ДТП, а також даних про свою особу. Водій може вимагати від поліції перекладача і російськомовного адвоката, що дає йому можливість уникнути крупних неприємностей.

У випадку ДТП без жертв водії обмінюються Зеленими кар­тами і роз'їжджаються в різні сторони. В окремих випадках по­ліцейський може зафіксувати імена учасників ДТП. Далі стра­хові компанії розбираються між собою шляхом переговорів чи в судовому порядку.

У випадку ДТП з важкими наслідками для людей водій по­винен негайно проінформувати свого страховика і керуватися його вказівками. Він має право залучити до захисту місцевого адвоката і перекладача. При затриманні водій має право не­гайно проінформувати про це українське посольство чи кон­сульство. При тимчасовому затриманні водій повинен бути не­гайно (у крайньому випадку — до кінця наступного дня) пред­ставлений судді і йому повинен бути наданий адвокат. У присутності судці, але без участі адвоката, водій не зобов'я­заний повідомляти будь-які дані у справі.

Якщо один зі страховиків несвоєчасно дізнається про скоєну ДТП (як правило, таке трапляється з вини водія), то справа частіше за все вирішується не на користь водія. Слід відзначити, що для західноєвропейських громадян оперативне інформування своєї страхової компанії — справа першорядної ваги.