Семінарське заняття № 6 (2 год.) політичні партії. Партійні та виборчі системи. Групи інтересів План заняття:

1. Політичні партії та партійні системи:

   1. Сутність, ґенеза і функції політичних партій;

   2. Типологія політичних партій. Політичні партії України;

   3. Поняття партійної системи. Типи партійних систем;

2. Вибори та виборчі системи:

   1. Основні типи виборчих систем;

   2. Взаємозв’язок форм правління, партійних і виборчих систем;

   3. Партійна і виборча система в Україні;

3. Поняття і функції груп інтересів:

   1. Типологія груп інтересів;

   2. Політичне представництво груп інтересів.

Теми для написання рефератів, доповідей та есе:

• Етапи історичного розвитку партій;

• Функції партій у недемократичних та постколоніальних державах;

• Парламентські та урядові партії;

• Класифікація партійних систем Дж. Сарторі;

• Інституціоналізація виборчої системи в Україні;

• Групи інтересів в українському політикумі.

Обов'язкова література:

1. Політологія / За наук. ред. А. Колодій. – К., 2000. – С. 201-239.

2. Шляхтун П.П. Політологія. Теорія та історія політичної науки. – К. : Либідь, 2002. – С. 325-377.

Рекомендована література:

3. Білоус А. Виборчі системи : світовий досвід на українському ґрунті // Трибуна. – 1993 р.- № 8-9. – С. 22-28.

4. Голосов Г. Пределы электоральной инженерии: смешанные несвязанные избирательные системы в новых демократиях // Полис. – 1997. – № 3. – С. 102-113.

5. Дюверже М. Политические партии / Пер. с франц. - М.: Академический Проект, 2000. - 538 с. – Режим доступу до запропонованої інформації : http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/Duverg/index.php

6. Кіс Т. Виборчі системи та їхні політичні наслідки // Нова політика. – 1996р. – № 2. – С. 22-33.

7. Мельниченко В. Виборчі системи у світовій політичній практиці // Віче. – 1997 р. – № 3. – С. 74-88.

8. Романюк А., Шведа Ю. Партії та електоральна політика. – Львів : ЦПД – Астролябія, 2005. – 366 с.

9. Сарторі Д. Порівняльна конституційна інженерія : Дослідження структур, мотивів і результатів / Джовані Сарторі. – К : АртЕк, 2001. – 224 с.

10. Таагепера Р., Шугарт М.С. Описание избирательных систем // Полис. – 1997 р. – № 3. – С. 114-136. – Режим доступу до пропонованої інформації : http://pavroz.ru/dov/taageperaandmatthew.pdf

Система оцінювання успішності студентів: критерії оцінювання знань і вмінь студентів

для студентів факультету іноземних мов

Львівського національного університету імені Івана Франка

З метою перевірки рівня розуміння студентами визначеного програмою курсу теоретичного матеріалу, визначення міри його засвоєння, успішності оволодіння навчально-дослідницькими, а теж прикладними навичками, уміння самостійного вивчення та розв’язання проблем курсу, вироблення навичок письмової та усної самопрезентації використовуємо поточну, проміжну, підсумкову форми контролю.

Поточний контроль успішності студентів здійснюється за напрямами: контроль за відвідуванням студентами лекційних занять (а викладач періодично перевіряє успішність відвідування лекцій); контроль за систематичністю, а також активністю роботи студента в процесі семінарських й інших практичних занять; контроль за виконанням завдань самостійного опрацювання.

Оцінювання відбувається протягом семестру із метою контролю рівня засвоювання та творчого застосування знань у вигляді усного опитування, а теж контрольних тематичних завдань, термінологічних диктантів, написання творчої роботи (реферату, доповіді або есе) із проблем курсу. Передбачено проведення двох модульних контролів у вигляді тестування.

Всі заплановані форми поточного контролю (окрім модульного контролю) оцінюються від 0 до 5 балів, де 5 – це найвища, а 0 – це найнижча оцінка. З усіх отриманих оцінок (включно із найнижчою – в 0 балів) вираховуються середнє арифметичне, отриманий результат множиться на коефіцієнт – 6. А потім ж до отриманого цілого числа додаються результати модульних контролів, котрі оцінюються від 0 до 10 балів. Максимальна сума двох модульних контролів рівна 20 балам. Реферат і доповідь оцінюється в 5 балів, а есе – в 3 били. Таким чином формується підсумкова оцінка за семестр, яка не перевищує 50 балів.

Форма підсумкового контролю – це іспит у формі усного опитування. Студент допускається до підсумкового контролю (іспиту) за наступних умов:

• відвідання більше половини лекційних занять (кожне невідвідане заняття понад встановлену мінімальну норму без поважної причини призводить до втрати 2 балів і/або до відпрацювання);

• виконання модульних завдань із позитивною оцінкою (а за сумою двох модульних контролів потрібно отримати не менше 10 балів);

• здобуття у підсумку роботи за семестр не менше 25 балів за результатами поточної та проміжної форм контролю разом.

Іспит здійснюється в усній формі та покриває собою навчальний матеріал цілого семестру. При виведенні загальної оцінки студента викладач бере до уваги результати як поточного, так й підсумкового контролю знань. При цьому частка сумарної оцінки, яку студент отримує за результатами поточної та проміжної форм контролю разом, становить 50 % (тобто не більше 50 балів), а частка підсумкової форми контролю (іспит) – 50 % (також не більше 50 балів) від загальної оцінки (яка становить 100 балів максимум).