- •Розділ 1
- •1. Визначення предмету міжнародного права
- •1.1. Визначення терміну «міжнародне право»
- •1.2. Концепція «права народів» (jus gentium)
- •1.3. Концепція «загального міжнародного права»
- •1.4. Міжнародне публічне й міжнародне приватне право, концепції'транснаціонального права і lex mercatoria
- •2. Система міжнародного права й інші нормативні системи
- •2.3. Надсистемні зв'язки міжнародного права
- •3.1. Норми міжнародного права
- •3. Структурні елементи системи міжнародного права
- •3.2. Інститути, підгалузі й галузі міжнародного права
- •4. Утворення норм і джерела міжнародного права
- •4.2. Джерела міжнародного права
- •5. Основні принципи міжнародного права
- •5.1. Проблема визначення статусу принципів у міжнародному праві
- •5.2. Характеристика основних принципів міжнародного права
- •5.3. Джерела кодифікації основних принципів
- •Глава 1 Статуту «Цілі і принципи» визначає загальну основу діяльності Об' єднаних Націй і системи сучасного міжнародного права. У ст. 2 Статуту зазначено:
- •III. Непорушність кордонів
- •IV. Територіальна цілісність держав
- •V. Мирне врегулювання спорів
- •VI. Невтручання у внутрішні справи
- •Логічна «парність» основних принципів міжнародного права
- •Розділ 2
- •1. Поняття, мета, основні питання та особливості історії міжнародного права
- •2. Становлення міжнародного права у стародавньому світі
- •2.1. Стародавній Єгипет
- •2.2. Міжнародне право в зовнішній політиці Старода вньої Індії
- •3. Становлення та розвиток міжнародного права в античному світі
- •3.1. Стародавня Греція
- •3.2. Розвиток міжнародного права в зовнішній політиці Римської держави
- •4. Характеристика розвитку міжнародного права в епоху середньовіччя
- •5. Класичне міжнародне право
- •5.1. Вплив на формування класичного міжнародного права Вестафальського конгресу
- •5.2. Вплив на формування міжнародного права Війни за незалежність сша 1776 р. І Великої французької революції 1789 р.
- •5.3. Характерні особливості міжнародного права кінця ХіХ - початку хх ст.
- •6. Міжнародне право після другої світової війни
- •Держава як суверенний суб'єкт міжнародного права
- •1. Інститут держави в динаміці розвитку
- •1.1. Інститут держави в контексті розвитку цивілізації
- •2. Складові елементи держави, інститут визнання 2.1. Загальна характеристика елементів держави
- •3. Суверенітет і міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.1. Суверенітет держави
- •3.2. Міжнародна правосуб'єктність держави
- •3.3. Юрисдикція держави
- •3.4. Імунітет держави, її представників і державного майна
- •4. Міжнародне й національне право
- •4.1. Розвиток поглядів на співвідношення міжнародного й національного права
- •4.2. Способи імплементації норм міжнародного права в національні правові системи
- •5. Правонаступництво держав 5.1. Загальні питання правонаступництва
- •5.2. Конвенційне визначення поняття правонаступництва
- •5.3. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів
- •5.4. Правонаступництво держав щодо державних архівів
- •5.5. Правонаступництво держав щодо державних боргів
- •5.6. Правонаступництво нових незалежних держав
- •5.7. Актуальні питання правонаступництва України32
- •Розділ 4 інститут території у міжнародному праві
- •1. Загальна характеристика інституту території
- •1.1. Визначення і зміст інституту території
- •1.2. Правовий статус і режими території
- •2. Державна територія і державний кордон
- •2.1. Поняття і юридична природа державної території
- •2.2. Склад державної території
- •Земні надра.
- •3. Повітряний простір
- •4. Земні надра
- •2.4. Державний кордон
- •2.5. Юридичні підстави зміни державної території
- •2.6. Територія з перехідним режимом
- •3. Території з міжнародним правовим режимом
- •3.1. Відкрите море й повітряний простір над ним
- •3.2. Дно морів та океанів за межами національної юрисдикції
- •3.3. Антарктика
- •3.4. Космічний простір
- •4 . Території зі змішаним режимом
- •4.1 Арктика
- •4.2. Міжнародні ріки, протоки та канали
- •Частина іі
- •Право зовнішніх зносин
- •1. Предмет і зміст права зовнішніх зносин 1.1. Поняття права зовнішніх зносин
- •1.2. Джерела права зовнішніх зносин
- •1.3. Органи зовнішніх зносин держав
- •1.4. Юридичні підстави встановлення зовнішніх зносин
- •2. Право дипломатичних представництв
- •2.1. Загальна характеристика дипломатичних представництв
- •2.2. Функції дипломатичного представництва
- •2.3. Порядок призначення голови та членів дипломатичного представництва
- •2.4. Дипломатичні привілеї та імунітети
- •3. Консульське право
- •3.1. Загальна характеристика консульського права
- •3.2. Функції консульських установ
- •3.3. Встановлення та припинення консульських зносин
- •3.4. Консульські привілеї та імунітети
- •4. Право спеціальних місій
- •5. Дипломатичне право міжнародних організацій
- •5.1. Поняття та джерела права міжнародних організацій
- •5.2. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •Розділ 6 право міжнародних договорів
- •1. Поняття і джерела права міжнародних договорів 1.1. Загальні положення
- •1.2. Кодифікація й джерела права міжнародних договорів
- •2. Види міжнародних договорів та їх сторони
- •2.1. Види міжнародних договорів
- •2.2. Елементи міжнародного договору
- •3. Процедура укладення міжнародних договорів
- •4. Дія договорів, їхнє застосування і тлумачення 4.1. Дія договору
- •4.2. Зобов'язання дотримуватися положень договору
- •4.3. Тлумачення договору
- •5. Недійсність, призупинення і припинення дії міжнародних договорів
- •5.1. Умови дійсності і недійсності договору
- •5.2. Припинення або призупинення дії міжнародних договорів
- •Міжнародні організації та інші інституціалізовані форми міждержавного співробітництва
- •1. Історія розвитку інституціалізованих форм міждержавного співробітництва
- •1.1. Витоки інституціалізованих форм міжнародного співробітництва
- •1.2. Інституціалізація міжнародних конференцій і міжнародних органів
- •1.3. Гаазькі Конференції Миру 1899 і 1907 років
- •1.4. Версальсько-Вашингтонська договірна система
- •1.5. Утворення оон і її системотворчий вплив на міжнародне право і світовий порядок
- •2. Предмет і зміст права міжнародних організацій
- •2.1. Загальна характеристика права міжнародних організацій
- •2.3. Міжнародна правосуб'єктність міжнародних міжурядових організацій
- •2.4. Органи міжнародних організацій
- •1. Вищі органи міжнародної організації
- •2. Виконавчі й адміністративні органи
- •3. Юридичні органи
- •4. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях
- •3. Універсалізація міждержавного співробітництва, система оон
- •3.1. Універсалізація міждержавного співробітництва
- •3. Економічна й соціальна рада (екосор)
- •4. Рада з опіки
- •5. Міжнародний суд (далі мс оон)
- •6. Секретаріат оон
- •1. Відповідальність у міжнародному праві
- •1.1. Визначення обсягу й змісту міжнародно-правової відповідальності
- •1) Визначення суб'єктів відповідальності у мп
- •2) Визначення предмету міжнародної відповідальності
- •3) Розрізнення понять «міжнародна відповідальність» і «міжнародно-правова відповідальність»
- •1.2. Міжнародно-протиправні діяння держав
- •2.3. Кодифікація норм міжнародної відповідальності
- •2. Розвиток принципу мирного вирішення міжнародних спорів у міжнародному праві
- •2.1. Історія становлення принципу
- •2.2. Юридичний зміст принципу мирного розв'язання спрів
- •2.3. Поняття «міжнародний спір»
- •3. Міжнародно-правові засоби мирного вирішення спорів і їх інституційне забезпечення
- •3.1. Розв'язання спорів оон та іншими міжнародними організаціями
- •1. Дипломатичні (рекомендаційні) засоби
- •1) Переговори
- •2) Обстеження
- •3) Посередництво
- •4) Примирення
- •5) Додаткові дипломатичні засоби мирного вирішення спорів
- •3.3. Звернення до установ, що виносять обов'язкові для сторін спору рішення (арбітраж і судовий розгляд)
- •1. Міжнародний арбітраж (міжнародний третейський суд)
- •2. Міжнародні судові органи
- •1) Постійна палата міжнародного правосуддя
- •2) Міжнародний суд оон
- •3) Міжнародний трибунал з морського права
- •3.4. Звернення до регіональних органів і домовленостей
- •1. Вирішення спорів в рамках обсє105
- •2. Механізм, передбачений лад
- •3. Механізм врегулювання спорів в оає
- •4. Механізм врегулювання спорів в оад
1.2. Концепція «права народів» (jus gentium)
Як було зазначено, до Бентхэма для визначення міжнародного права доктрина використовувала терміни jus inter gentes або jus gentium. Проблемність питання полягає в тому, що jus gentium (право народів) ще Цельзом було віднесено до права, яке регулювало приватноправові відносини «з іноземним елементом», тобто відносини між особами - римлян з іноземцями і між іноземцями (на відміну від jus civilis, що регулювало теж приватноправові відносини, але виключно між римськими громадяіншиго боку французькі юристи-міжнародники вважають що jus gentium можна використовувати як аналог терміну міжнародне право, предметом регулювання якого є відносини між державами. Зокрема, Н.К. Дінь і співавтори пишуть, що хоча термін «міжнародне право» й витісняє термін jus gentium, останній повністю не зник і дотепер має прихильників, і хоч перший уживається частіше, обоє вважаються синонімами, здатними заміняти один одного. Але щоб не допустити плутанини, ці терміни все ж не слід вважати синонімами, оскільки в міжнародному праві вони мають різне призначення.
Можливо, питання прояснює точка зору французького юриста Луї Рено, який у 1879 г, у своєму «Введенні у вивчення міжнародного права» запропонував розрізняти: теоретичне або раціональне право, яке він розглядав як «право народів», фактично ототожнюючи його з природним правом, і практичне або позитивне право, яке він розглядав як право, встановлене між державами у їхніх зносинах.
Отже перша система Луї Рено характеризує весь масив норм, що склався у відносинах між народами - як на міжособистісному рівні, так і на рівні етносів, племен, орд, держав тощо: ця перша система враховує весь історичний досвід людства і охоплює всі системи й механізми регулювання суспільних відносин. Друга ж система - це система міждержавних домовленостей про правила міждержавної поведінки: саме її розглядають як міжнародне право у вузькому сенсі, або як позитивне міжнародне право. Але зрозуміло, що ігнорувати переший масив загального міжнародного права, утворений невизначеною кількістю багаторівневих, різноманітних, мінливих і неструктурованих правил міжнародного співробітництва, що складалися всю історію Людства - це все одно, що ігнорувати підводну частину айсбергу.
В цьому ж напрямі Жорж Сцель у 1932 р., в книзі «Нарис про міжнародні права» задекларував свій намір відродити термін «право народів», але поняття «народи» розглядати не в його вузькому латинському значенні як етноси, а у його сучасному більш широкому тлумаченні, охоплюючи всі самоврядні соціально, політично й юридично організовані спільноти: всі ці спільноти (включаючи й державу) є об'єднаннями індивідуумів різного рівня, і саме індивідууми є носіями суб'єктності, що своїм узгодженим волевиявленням створюють об'єднання різного рівня. У концепції Ж. Сцеля існує єдине багаторівнево структуроване міжнародне співтовариство й одне міжнародне право. Проте, визнаючи пріоритет єдності міжнародного права, Ж. Сцель визнає необхідність розрізнення в ньому специфіки регулювання приватно-правових і публічно-правових відносин.
Отже jus gentium може стати соціологічно обґрунтованою системою правил регулювання як відносин між державами й іншими спільнотами, так і транскордонних відносин між приватними особами, виходячи з того, що в їх основі лежить інтерес, право і волевиявлення людини як індивідууму і приватної особи. Ця поки що виключно теоретична, концептуальна правова система зближується із іншими подібними концепціями: з одного боку загального права з іншого - транснаціонального права.