Вода для гвоздик

Гвоздиці властиве водоспоживання, яке становить до 1 м3 за рік на 1 м площі теплиць. Водоспоживання зростає у міру збільшення маси рослини і досягає максимуму влітку — до 35 – 40 л/м2 у тиждень. Воду для поливу у зимові місяці слід підігрівати до 18—20°С, поливати холодною водою (5—6°С) взимку та влітку (нижче 10°с не дозволяється.

В теплицях слід застосувати механізований полив по поліетиленових трубах з форсунками різного типу. Така система поливу на 90— 95 % знижує затрати праці на поливі, покращує його якість. В осінньо-зимово-весняний період поливають у першій половині дня з подальшим підсушуванням рослин до ночі (примусова або природна вентиляція теплиць).

Субстрат для гвоздик

Гвоздику вирощують на різних грунтових субстратах, що мають відповідні фізичні властивості і добрий фітосанітарний стан. Волого-місткість субстратів повинна становити 40—50 об.%, повітромісткість — 20—25 % при повному насиченні водою (після поливу), об’єм пор 65—75 %, щільність не вище 0,7 г/см3 , органічної речовини 25—30 %. Такі грунти створюють за рахунок домішок розпушуючих матеріалів (торф, тирсові ко- мпости, кора, добре розклад денний гній в кількості 1 м3 на 100 м2 площі грунту). Залежно від застосовуваного субстрату покажчик кислотності (pH Н2О) варіює від 6,5 на мінеральних субстратах до 5,5 на верховому торфі. Застосовують також мало-об’ємні грунтові субстрати товщиною 12—18 см на плівкових піддонах і мало-об’ємні мінераловатні субстрати (різновид гідропонного способу). У зв’язку з необхідністю підтримання доброго фітосанітарного стану грунтів, без чого не можна одержувати стабільні і високі врожаї гвоздики, нова технологія вирощування на мало-об’ємних мінераловатних і грунтових субстратах дуже перспективна.

Пропарювання глибоких тепличних грунтів при тривалому повторному використанні їх для вирощування гвоздики недостатньо ефективна, оскільки інфекція знаходиться у більш глибоких шарах і викликає повторне зараження гвоздики хворобами в’янення.

Добриво для гвоздик

Гвоздика дуже вимоглива до рівня забезпеченості грунтів поживними речовинами. За 1 рік культури з 1 м2 площі теплиць винос азоту становить до 80—100 г, фосфору — 7— 10, калію —120—150, магнію — 30—35 г. Це солевитривала культура, яка переносить без помітного пригнічення наявність до 0,8—1°/0 водорозчинних солей у грунті. Проте високі врожаї та якість стримують при більш низькій загальній засоленості субстрату. У період вирощування необхідно стежити, щоб вміст водорозчинних солей становив не більш як 2,5—3 мСм на 1 см. Співвідношення азоту і калію у субстраті змінюють по фазах росту. У молодих насадженнях влітку це співвідношення повинне становити у водній витяжці 1 : 1,2, а взимку в плодоносних — 1: 2.

Серед мікроелементів найважливішим є бор. Він активізує находження в рослини калію, кальцію, фосфору, активний при слабо-кислій реакції (рН 6,5—6,7), при pH, близькій до нейтральної (6,8—6,9), утворюються важкодоступні сполуки бору з кальцієм, натрієм, магнієм. Щорічне внесення 2—3 г борної кислоти на 1 м грунту є достатнім. Інші мікроелементи вносять у грунт в такій кількості: Мn — 1—2 кг/га, Zn — 1—2, Сu — 1—2, Мо — 0,2, Fе — 10 — 15 кг/га (з врахуванням внесення їх з органікою, водою). Для гідропонного розчину і періодичного підживлення мікроелементами застосовують такий розчин: на 1000 л води заліза сірчанокислого — 10— 15 г, цинку сірчанокислого — 0,2, кислоти борної — 1,5—2,0, марганцю сірчанокислого — 0,15—0,2, амонію молібденовокислого — 0,1, кобальту сірчанокислого – 0,1г.