2. Використання для систем зв'язку

Ізольовані грозотрос можуть використовуватися для передачі сигналів високочастотного зв'язку. При цьому зазвичай використовується схема з двома тросами на ПЛ з горизонтальним розміщенням силових проводів.

У 80-ті роки XX століття проводилися експерименти по використанню в системах зв'язку грозотрос з вбудованим коаксіальним ВЧ кабелем, проте широкого поширення це рішення не отримало.

Останнім часом нерідко застосовують Грозозахисний трос з вбудованим волоконно-оптичним кабелем. Таке рішення дозволяє скоротити витрати на прокладку і обслуговування лінії в порівнянні з підземними кабельними лініями.

Кабельні лінії ділять за умовами проходження

Підземні

По спорудах

Підводні

2.1.1. До кабельних споруд відносяться

Кабельний тунель - закриту споруду (коридор) з розташованими в ньому опорними конструкціями для розміщення на них кабелів і кабельних муфт, з вільним проходом по всій довжині, що дозволяє виробляти прокладку кабелів, ремонт і огляд кабельних ліній.

Кабельний канал - непрохідне споруда, закрите і частково або повністю заглиблене в грунт, підлогу, перекриття і т. п. і призначене для розміщення в ньому кабелів, укладання, огляд і ремонт яких можливо проводити лише при знятому перекритті.

Кабельна шахта - вертикальне кабельне споруда (як правило, прямокутного перерізу), у якого висота в кілька разів більше боку перерізу, забезпечене скобами або драбиною для пересування вздовж нього людей (прохідні шахти) або знімною повністю або частково стінкою (непрохідні шахти).

Кабельний поверх - частина будівлі, обмежена підлогою й перекриттям або покриттям, з відстанню між підлогою і виступаючими частинами перекриття або покриття не менше 1,8 м.

Подвійний підлогу - порожнина, обмежена стінами приміщення, міжповерховим перекриттям і підлогою приміщення зі знімними плитами (на всій або частині площі).

Кабельний блок - кабельне споруда з трубами (каналами) для прокладання в них кабелів з ​​відносяться до нього колодязями.

Кабельна камера - підземне кабельне споруда, що закривається глухий знімною бетонною плитою, призначене для укладання кабельних муфт або для протягання кабелів у блоки. Камера, що має люк для входу в неї, називається кабельним колодязем.

Кабельна естакада - надземне або наземна відкрите горизонтальне або похиле протяжне кабельне споруду. Кабельна естакада може бути прохідний або непрохідною.

Кабельна галерея - надземне або наземна закрите повністю або частково (наприклад, без бічних стін) горизонтальне або похиле протяжне прохідне кабельне споруду.

2.1.2. Пожежна безпека кабельних споруд

При пожежах в кабельних приміщеннях в початковий період відбувається повільний розвиток горіння і лише через деякий час швидкість поширення горіння істотно збільшується. Практика свідчить, що при реальних пожежах в кабельних тунелях спостерігаються температури до 600 C і вище. Це пояснюється тим, що в реальних умовах горять кабелі, які тривалий час перебувають під струмовим навантаженням та ізоляція яких прoгревается зсередини до температури 80 C і вище. Може виникнути одночасне займання кабелів у кількох місцях і на значній довжині. Пов'язано це з тим, що кабель перебуває під навантаженням і eгo ізоляція нагрівається до температури, близької до температури самозаймання [3].

Кабель складається з безлічі конструктивних елементів, для виготовлення яких використовують широкий спектр горючих матеріалів, у число яких входять матеріали, що мають низьку температуру займання, матеріали схильні до тління. Також в конструкцію кабелю і кабельних конструкцій входять металеві елементи. У разі пожежі або струмового перевантаження відбувається прогрівання цих елементів до температури близько 500-600 ˚ C, яка перевищує температуру займання (250-350 ˚ C) багатьох полімерних матеріалів, що входять в конструкцію кабелю, у зв'язку з чим можливе їх повторне займання від прогрітих металевих елементів після припинення подачі вогнегасної речовини. У зв'язку з цим необхідно вибирати нормативні показники подачі вогнегасних речовин, щоб забезпечувати ліквідацію полум'яного горіння, а також виключити можливість повторного займання [4].

Тривалий час в кабельних приміщеннях застосовувалися установки пінного гасіння. Проте досвід експлуатації виявив ряд недоліків:

обмежений сpoк зберігання піноутворювача і неприпустимість зберігання їх водних розчинів;

нестійкість в роботі;

складність налагодження;

необхідність спеціального догляду за пристроєм дозування піноутворювача;

швидке руйнування піни при високій (близько 800 C) температурі середовища при пожежі.

Дослідження показали, що розпорошена вода має більшу вогнегасною здатністю в порівнянні з повітряно-механічною піною, так як вона добре змочує і охолоджує гарячі кабелі та будівельні конструкції [5].

Лінійна швидкість поширення полум'я для кабельних споруд (горіння кабелів) становить 1,1 м / хв [6].