Козацька культура

Козацька культура — унікальне і неповторне явище, її феномен має

барокове забарвлення. "Химерний" стиль був породжений непростими,

бурхливими соціально-історичними обставинами. Визвольна війна середини

XVII ст., постійні військові походи, перебування на межі життя і смерті

породили в козацькому середовищі типово бароковий світогляд. Його

особливістю було сприйняття світу, людського життя як швидкоплинного і

скороминущого явища своєрідної гри, сповненої ілюзій, химер і вигадок.

Звідси — намагання прожити барвисте та яскраве життя, прагнення до

веселощів і радості. Цей стиль був покликаний розбурхати людські

почуття, збудити уяву, викликати контрастні емоції. В ньому завжди поряд

добро і зло, любов та ненависть, Бог і диявол, життя і смерть, радість і

смуток.

У "химерній" бароковій козацькій традиції завжди було місце для подвигу,

вчинку, який ціною, можливо, найдорожчого, мав принести добро громаді,

користь для спільної справи. Козацькій культурі близький тип активної

людини, героя, лицаря. Республіканський устрій, демократичні засади

співжиття козацької спільноти дають дослідникам підстави трактувати

козаків як лицарів-воїнів, своєрідне військово-чернече братство.

Запорожці були професійними воїнами й одним із головних завдань вважали

оборону церкви та віри. Звідси — засвоєння чернечих звичаїв, традицій.

Культ побратимства, товаришування у свідомості козака був нерозривно

пов'язаний із християнською ідеєю самопожертви заради ближнього.

Спосіб життя козацтва, постійне перебування в екстремальних ситуаціях,

бурхливі пригоди та події сповнювали людську душу суперечливими

пристрастями і непримиренними бажаннями. Бароковість козацтва ість козацтва

підкреслювалася складністю духовного світу запорожця. Він — то веселий і

відчайдушно безтурботний, то — сумний, похмурий і мовчазний. Глибока

релігійність та духовність разом із нестримним потягом до волі, свободи,

бурхливим, запальним темпераментом, прагненням до життєвих задоволень

дають підставу характеризувати козацьке середовище як типово барокове,

зіткане із поєднання протиріч і суперечностей, чеснот і вад. "Сміховий",

бароковий характер козацької культури підтверджується не зовсім

серйозною, сповненою іскрометного і юмору традицією козацької ініціації,

практикою заміни імені жартівливим прізвиськом тощо.

З огляду на iсторiю й культуру ХVI i ХVII століть є всі підстави гадати,

що саме з козацькою iдеологiєю свободи, розкутості сил, волі, суто

козацького виклику різним темним (що ототожнювалися з ворожими) силам

пов’язаний весь процес перегляду духовних цінностей і життєвих

орiєнтирiв, що тривав у цей час, вся копітка і грандіозна за масштабом

зробленого дiяльнiсть видатних людей, врешті-решт, всього українського

народу.