Через операції на відкритому ринку цінних паперів.
(В Україні цей ринок нерозвинений).
В економічній науці є дві теорії, що визначають зміст грошової політики держави і водночас можливості впливу на економіку через зміну пропозиції грошей, це — кейнсіанство і монетаризм.
Сутність кейнсіанського підходу
1. Через кредитно-грошову політику держава здатна впливати на інвестиції і на експортні можливості економіки.
2. Головним засобом впливу є процентна ставка. Змінювати рівень процентної ставки можна через зміну пропозиції грошей.
3. Якщо в країні існують недовикористані ресурси, то з метою стимулювання уряд мусить вдатися до політики “дешевих” грошей. Засобами цієї політики є:
а) викуповування у населення державних цінних паперів;
б) зменшення норми обов’язкових банківських резервів, тобто збільшення коштів, що їх банки можуть надавати в позику;
в) зменшення залікової ставки, під яку центральний банк видає кредити комерційним. В результаті таких дій збільшується пропозиція грошей. Подальші наслідки можна зобразити схематично:
Логіка політики “дешевих” грошей
4. Якщо в країні має місце інфляція, то уряд вдається до політики “дорогих” грошей. Засобами цієї політики є:
а) продаж державних цінних паперів банкам та населенню;
б) збільшення норми обов’язкових резервів і відповідно — зменшення тих коштів, що їх банки можуть надавати в кредит;
в) збільшення залікової ставки процента; за таких умов кредитні установи змушені скоротити надання позичок.
Пропозиція грошей скорочується. Подальші наслідки можна побачити на схемі.
Політика “дорогих” грошей
5. Політика “дешевих” і “дорогих” грошей здатна впливати на курс національної валюти, співвідношення експорту й імпорту. Логіка відносин може бути зображена схемою:
Пояснення до схеми:
Найважчим для розуміння із всіх, що зображені у схемі, є зв’язок низької (високої) ставки процента із скороченням (зростанням) попиту на національну валюту за кордоном. Висока ставка приваблює іноземних інвесторів, стимулює їх вкладати кошти в національну економіку. Але інвестування можливе лише в національній валюті тієї країни, де вкладається капітал. Отже, попит на валюту цієї країни з боку інших країн зростає, відповідно зростає і її курс.
Падіння курсу валюти робить товари країни відносно дешевими, що сприяє розширенню експорту, і навпаки, підвищення курсу сприяє скороченню експорту.
Сутність монетаристського підходу
1. Грошова пропозиція є найважливішим фактором, що визначає рівень виробництва, зайнятість, ціни.
2. Нагадаємо, що головна формула монетаристської теорії, із якої випливають подальші причинно-наслідкові зв’язки, — це:
M х V = P х Q, де М — пропозиція грошей; V — швидкість обертання грошей; Р — середня ціна, за якою продається кожна фізична одиниця національного продукту; Q — обсяг (кількість) товарів і послуг. Відповідно, добуток M х V — загальні витрати покупців, а добуток P х Q — обсяг реалізованого продукту, водночас загальна виручка продавців.
3. Монетаристи стверджують, що V — швидкість обертання грошей — величина відносно стабільна. Тому саме кількість грошей є тим фактором, який здійснює вирішальний вплив на P х Q — обсяг реалізованого продукту.
4. На відміну від кейнсіанців монетаристи вважають, що зміни грошової пропозиції впливають на весь сукупний попит , а не лише на інвестиції.
5. Логіка зв’язків, за монетаристами, є такою:
Логіка монетаристської грошової політики
Пояснення до схеми:
Керівні кредитно-грошові установи, які здійснюють грошову політику держави, регулюють грошову пропозицію, здійснюють контрольовані зміни грошової пропозиції.
Грошова пропозиція щорічно має зростати так само, як ВВП, тобто приблизно на 3% — 5%. Ця відповідність відображена зворотними стрілками.
Грошова пропозиція визначає сукупний попит, який має зростати відповідно до зростання ВВП, і тоді не виникатиме інфляція, як вважають монетаристи.
Якщо суспільство страждає від інфляції і першість у державній політиці надано антиінфляційним заходам, то монетаристська теорія регулювання є найдоцільнішою.
Отже, регулюючи економіку через зміну пропозиції грошей, уряд може досягти таких наслідків:
зменшення ставки процента по кредитах і зростання інвестицій;
зміни величини сукупного попиту і величини ВВП;
збільшення ставки процента по капіталовкладеннях і зростання привабливості національної економіки для іноземних інвесторів;
зростання або зменшення курсу національної валюти з відповідною зміною експортних можливостей країни.