Функції ділового професійного спілкування

Інструментальна функція – дозволяє отримати і передати інформацію, необхідну для здійснення якоїсь дії, прийняття рішення.

Інтегративна функція – використовується як засіб об'єднання ділових партнерів, фахівців і виконавців для спільного комунікативного процесу: вирішення завдання, обговорення ідей, розробки спільного договору й ін.

Функція самовираження – дозволяє самовиразитися і самоствердитися, проявити особистісний інтелектуальний потенціал.

Функція соціалізації – розвиток навичок культури професійного ділового спілкування, ділового етикету.

Експресивна функція – за допомогою цієї функції ділові партнери прагнуть виразити і зрозуміти емоційні переживання один одного, що часто виражається через невербальні засоби.

Загальні вимоги до професійного міжособистісного спілкування

Без спілкування люди не могли б жити у суспільстві, працювати й передавати свій досвід і знання іншим. Усе, що ми робимо, вимагає обміну інформацією. Отже, основою людських взаємин є спілкування.

Спілкування – це один із виявів соціальної взаємодії, в основі якого лежить обмін думками, почуттями з метою інформування.

Професійне міжособистісне спілкування відбувається за певними визначеними правилами і вимагає ґрунтовної підготовки. Щоб досягнути успіху в спілкуванні, потрібно оволодіти його технікою та застосовувати її у щоденній практиці.

Під технікою спілкування розуміємо сукупність стандартів культурної поведінки, етичних норм у послуговуванні вербальними (словесними) і невербальними (погляд, жести, міміка) засобами комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування.

Щоб оволодіти мистецтвом професійного спілкування, необхідно дотримуватися основних його правил.

Вимоги до професійного ділового спілкування:

1. Точність у формулюванні думки, не двозначність.

2. Логічність.

3. Стислість.

4. Відповідність між змістом і мовними засобами.

5. Відповідність між мовними засобами та стилем викладу.

6. Вживання сталих словосполучень.

7. Різноманітність мовних засобів.

8. Нешаблонність у побудові висловлювання.

9. Доречність.

10. Виразність дикції.

11. Відповідність інтонації мовленнєвій ситуації.

Необхідно також

• бути у спілкуванні ввічливим, привітним і доброзичливим, з повагою ставитися до співрозмовника;

• уміти відчувати співрозмовника;

• уміти слухати й не перебивати співрозмовника. Увага до мовлення засвідчується фразами, що спонукають до спілкування: я Вас уважно слухаю, мені приємно це чути, це дуже цікаво, розповідайте далі;

• бути максимально делікатним, не ставити запитань, які виявилися б недоречними;

• вдало обирати тему, логічно будувати текст, дотримуючись норм у використанні мовного матеріалу;

• належно обґрунтовувати свої думки;

• послуговуватись у спілкуванні формами ввічливості, словами, що підкреслюють шанобливе ставлення до людей: щиро дякую за..., дозвольте подякувати Вам за...