4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Обстеження хворих тематичного профілю з виявленням ймовірних симптомів анемічного, сидеропенічного, жовтяничного синдромів, а також ознак враження ШКТ, неврологічних проявів за допомогою збору скарг, анамнезу, об’єктивного обстеження (закріплення попередньо вивчених практичних навичок).

2. Провести диференціальну діагностику анемій різних генезів.

3. Трактувати отримані дані ЗАК, біохімічних досліджень крові ( в тому числі показників обміну заліза, білірубінового обміну) ЕКГ.

4. Узагальнити всі отримані результати об’єктивного та додаткового обстеження хворого та призначити адекватну терапію з урахуванням виду анемії, ступеню тяжкості, ускладнень та супутніх станів.

V. Організація змісту навчального матеріалу

Залізодефіцитна анемія.

Обмін заліза в організмі:

1.Залізо в організмі присутнє в двох основних формах:1)гемінове(гемоглобін, міоглобін, каталаза, пероксидаза, цитохроми); 2) негемінове (феритин, гемосидерин, дихальні ферменти типу залізофлавонпротеїнів, трансферин ).

2.Добова потреба в залізі складає 2мг, а у вагітних жінок – від 3 мг на початку вагітності до 6 - 7 мг в другій половині першого симестра.

3.Основне джерело заліза – є м'ясо, особливо яловичина, дещо в меншій мірі – риба, печінка та інші субпродукти, ще в меншії мірі – овочі, ягоди і крупи.

4.Всмоктування заліза відбувається в тонкому кишечнику, максимально – в дванадцятипалій кишці; двовалентне залізо краще всмоктується в кишечнику, ніж трьохвалентне і для його всмоктування не потрібна соляна кислота.

5.Накопичення заліза у вигляді феритину та гемосидерину відбувається в ретикулоендотеліальній системі печінки, селезінки та кісткового мозку.

6.Загальна кількість заліза в організмі складає 4,0 – 4,5г , з них – 2,0 г – в складі гемоглобіну, 1,4г – у вигляді феритину та гемосидерину, 400 мг – в складі міоглобіну та 200мг – в тканинах.

7.Втрати заліза в нормі відбувають зі злущеним епітелієм кишечника та шкіри, калом, сечею, потом, волоссям, нігтями в кількості 1 мг.

Етіологія: 1. Аліментарні фактори (недостатнє поступлення заліза з їжею у строгих вегетаріанців, а також у людей з нейрогенною чи психічною анорексією, а також у матеріально незабезпечених);

2.Порушення всмоктування заліза з ШКТ (хронічні ентерити і ентеропатії, дисбактеріоз, резекції кишківника, резекції шлунку по Більрот – 2 з виключенням дванадцятипалої кишки, гіпопротеїнемія, гіпотрансферинемія та атрансферинемія);

3.Підвищена потреба в залізі (вагітність, лактація, період статевого дозріваня, інтенсивні заняття спортом, важка фізична праця, період лікування В12 – дефіцитної анемії дефіцитним фактором, проліферативний процес в організмі).

4. крововтрати ( з ШКТ – виразкова хвороба шлунку чи дванадцятипалої кишки, хвороба Мелорі – Вейса, ерозивний гастрит, поліпи, дивертикули, рак, анкілостомідоз, варикозне розширення вен стравоходу, діафрагмальна грижа, геморой; зі статевої системи – менорагії(>60мл), метрорагії; з видільної системи - гломерулонефрит, пієлонефрит, гіпернефрома, рак сечового міхура, туберкульоз, полікістоз, нефроптоз; з дихальної системи – туберкульоз, бронхоектази, рак легень, синдром Гудпасчера; кровотечі в закриті порожнини тіла (ендометріоз), кровотечі при геморагічних діатезах, носові кровотечі.

Патогенез:1.Прелатентний дефіцит заліза (полягає у виснаженні депо заліза при перевищенні втрат заліза над поступленням з їжею; характеризується відсутністю сидеропенічних проявів та анемії на фоні зниження рівня феритину );

2.Латентний дефіцит заліза (полягає у знижені вмісту заліза в тканинах та зниженні синтезу залізозалежних ферментів та рецепторів, характеризується появою сидеропенічного синдрому, зниженням рівня сироваткового заліза, підвищенням загальної заліозвязуючої здатності крові, зниженням насичення трансферину залізом);

3.Залізодефіцитна анемія ( полягає у зниженні вмісту заліза в еритрокаріоцитах та порушення синтезу гемоглобіну; характеризується розвитком клініко – лабораторних проявів анемії).

Клінічні прояви: