5. Інструкційно-технологічна карта заняття3

Використання в процесі виробничого навчання та при проведенні ЛПР письмових інструкцій може дати бажаний результат тільки за умови, що розробку відповідної документації та її використання будемо розглядати як систему, що відповідає певним психологічним вимогам.

Не дивлячись на відносно тривале використання письмових інструкцій у виробничому навчанні, в методичній літературі немає конкретних рекомендацій у визначенні видів цієї важливої документації, її змісту і призначення.

Тому при розробці інструкційно-технологічної документації потрібно поставити перед собою певну мету і конкретні вимоги, основними з яких є відповідність інструкційно-технологічної карти програмі виробничого навчання; відносна закінченість кожного документу за змістом; простота структури; врахування реальних умов виробничого процесу; чіткість, ясність, доступність, лаконічність і технічна грамотність формувань інструктивних вказівок; поєднання словесних і наочних (графічних) рекомендацій.

Графічна частина (рисунки, фотографії, ескізи, схеми, графіки, таблиці) обов’язково повинні носити інструктивний характер, кожен такий документ повинен передбачати критерії контролю правильності виконання практичних дій прийомів, операцій, технологічних переходів, підсумкові критерії якості роботи, а також рекомендації з самоконтролю, об’єм кожного документу повинен забезпечити можливість використання письмової інструкції безпосередньо на робочому місці учня.

Досвід проведення ЛПР показав, що далеко не всі учні мають потрібний запас теоретичних знань. Тому перш ніж приступити до використання практичного завдання, їм слід повторити потрібний розділ теоретичного матеріалу. При повторені теорії виникають такі проблеми: теоретичний матеріал за об’ємом буває доволі великим (гальмова система, рульове управління); потрібно декілька підручників та довідників. Є ще багато інших суттєвих та об’єктивних причин. Тому таке повторення займе багато часу і відповідно зменшить час для самостійної роботи. На основі сформульованих вище вимог інструкційно-технологічні карти мають такі розділи: інформаційний, короткі теоретичні відомості, правила експлуатації, можливі неполадки та методи їх усунення, порядок виконання завдання, питання для самоконтролю.

В інформаційному розділі зазначено тему, мету заняття, перераховано обладнання, інструмент, пристрої, які необхідні для виконання завдання.

В розділі теоретичні відомості надано опис в лаконічні формі будови і роботи тих агрегатів та вузлів, які вивчаються на цьому робочому місці. Учні мають можливість, звичайно при потребі, повторити необхідний теоретичний матеріал вивчити будову даного вузла, системи за рисунком .В цьому розділі зроблено підбір рисунків з будови, роботи та регулювання чого просто неможливо зробити за допомогою плакатів. Ще однією суттєвою перевагою такої інструкційної карти є те, що її можна вивчати безпосередньо біля автомобіля, порівнюючи рисунок з натуральними вузлами та деталями. При написані цього розділу необхідно на досвіді попередніх занять зробити глибокий аналіз теоретичних знань учнів, а також постаратися побачити і усвідомити написане і нарисоване так, як це зробив би учень.

В розділі правила експлуатації учні отримують необхідну інформацію про те, яких основних правил необхідно дотримуватись при експлуатації даного вузла, системи, щоб найдовше зберегти їх придатність до роботи.

В розділі можливі неполадки описано ознаки і причини та способи ліквідації тих поломок, які найчастіше виникають при експлуатації автомобіля.

Найбільш відповідальним етапом розробки карти є написання розділу порядок виконання завдання, тобто визначення і формування інструктивних вказівок і пояснень «що робити», «як робити». Інструктивні вказівки повинні бути чіткими, доступними, лаконічними і технічно грамотними. Продумуючи зміст і формування інструктивних вказівок потрібно поставити себе на місце учня і з його позиції спробувати сприйняти інструктивні вказівки, його очима розглянути рисунки.

В кінці цього розділу є декілька питань для самоконтролю. Ці питання сформульовані так, щоб учні даючи відповідь на них використовували знання і досвід, отримані при виконані ЛПР.

Тільки після всебічного аналізу знань учнів, їх навиків та вмінь, якими вони вже володіють і які отримали при виконанні ЛПР; на основі аналізу затраченого часу на кожне інструктивне завдання, якості його виконання, а також після того, коли вже виконано певну кількість ЛПР можна приступати до розробки інструкційно-технологічних карт подібного змісту.

Звичайно, як би добре не була написана інструкційно-технологічна карта, це зовсім не говорить про те, що ЛПР проходять на належному методичному рівні. Ефективність письмового інструктування багато в чому залежить від методики його використання в процесі навчання.

Обов’язковою умовою є систематичне використання письмових інструкцій. Друга умова – досконалі знання письмових інструкцій викладачем. Він повинен технічно вільно і педагогічно грамотно володіти всіма практичними діями, прийомами, знати всі способи виконання завдання, вміти виконати їх саме так як рекомендовано в письмових інструкціях.

Використання письмових інструкцій при проведенні ЛПР певним чином впливає на організацію і методику проведення текучого інструктажу. Тепер викладач має надійного помічника – інструкційно-технологічну карту. Якщо в учнів виникають проблеми або питання при виконанні самостійної роботи викладач повинен вимагати від них, щоб вони самостійно знайшли відповідь в інструкційні карті і самі внесли необхідні корективи в свою роботу. І тільки якщо учні не зможуть знайти необхідну інформацію, викладач надає їм допомогу. Саме це наголошує на тому, що викладач сам повинен добре знайти зміст кожної інструкційної карти, щоб знати на яке питання і де учні мають знати відповідь у карті, а у вирішенні якої проблеми їм необхідно надати дорогу.

В процесі ЛПР потрібно щоб учні усвідомили потребу працювати з інструкційно-технологічною картою, виховувати в них повагу до письмової документації. Спостерігаючи та контролюючи роботу учнів, потрібно особливу увагу звертати на чітке і точне дотримання технологічної послідовності та інструктивних вказівок, які є в картах. Це, звичайно, не виключає того, що потрібно враховувати і заохочувати розумні пропозиції учнів щодо вдосконалення навчально-виробничих робіт.

Використання письмових інструкцій створює сприятливі умови для формування в учнів самостійності в роботі. Давши інструктаж групі, потрібно так організувати навчальний процес, щоб всі учні працювали з картами самостійно. Тільки в такий спосіб можна привчити учнів до вмілого використання виробничої документації. Це створить умови для самостійності в умовах виробництва.

Використання інструкційно-технологічної документації повинно органічно поєднуватись з розвитком технічного мислення учнів. Крім документації, яка дає готові рекомендації необхідно широко використовувати карти та інші інструкції з неповними даними які учні самостійно визначають використовуючи довідники, таблиці, підручники, а також знання одержані на теоретичних уроках, та при виконанні ЛПР. Необхідно також використовувати практику організації самостійної розробки учнями технологічних процесів на основі раніше отриманих знань та навиків. Наприклад, при вивченні ведучого моста автомобіля ГАЗ-53-12 учні виконують регулювання без інструктивних вказівок використовуючи знання та навики, які вони отримали при вивченні ведучого моста автомобіля ЗИЛ-130 (за інструкційно-технологічною картою).

Все це буде сприяти успішному вирішенню завдань підвищення якості підготовки кваліфікованих робітників в ПТНЗ.