5. Способи орієнтування приладів на ксп. Орієнтування приладів на пунктах сс по загальному орієнтиру.
Для ведення розвідки, цілевказання та засічки цілей (орієнтирів, реперів) далекоміри, розвідтеодоліти та перископічні артилерійські бусолі на всіх спостережних пунктах мають бути зорієнтовані.
В підрозділах оптичної розвідки застосовуються наступні способи орієнтування приладів спостереження:
по дирекційному куту орієнтирного напряму;
в основному напряму;
взаємним візуванням;
по загальному орієнтиру;
за магнітною стрілкою (для бусолі).
Початковим напрямком для орієнтування по дирекційному куту є північний напрямок лінії, паралельної осьовому меридіану зони. При такому орієнтуванні приладу відліки по будь-якій цілі (орієнтиру, реперу) будуть відповідати дирекційному куту напряму з СП на ціль (орієнтир, репер).
Для орієнтування далекоміра по дирекційному куту необхідно навести центральну марку лівого окуляра на орієнтир, дирекційний кут якого відомий, і встановити на лімбі (за шкалою дирекційних кутів і на барабанчику точних відліків) відлік, рівний величині дирекційного кута.
Для орієнтування розвідтеодоліта по дирекційному куту необхідно навести вертикальний штрих сітки приладу на орієнтир, дирекційний кут на який відомий, включити трибку і, спостерігаючи в відліковий мікроскоп, встановити відлік, рівний величині дирекційного кута, і вимкнути трибку.
Для орієнтування перископічної артилерійської бусолі по дирекційному куту необхідно встановити на бусольному кільці і барабанчику відлік, рівний дирекційному куту орієнтирного напряму, і навести (за допомогою установочного черв’яка) вертикальний штрих сітки монокуляра на орієнтир.
Для орієнтування розвідтеодолітів на пунктах спряженого спостереження за дирекційним кутом при наявності взаємної видимості між пунктами (мал.5.1) прилад основного пункту орієнтують по дирекційному куту, потім наводять його в прилад бокового СП, знятий відлік змінюють на 30-00 і командують на боковий пункт. Наприклад: “Правому(лівому), 33-18, наводити в лівий(правий)”.
Мал. 3.1
Прилад бокового пункту наводять в прилад основного пункту і встановлюють вказаний у наказі відлік.
При відсутності взаємної видимості між пунктами СС для орієнтування приладів по дирекційному куту на планшет наносять по координатам за допомогою поперечного масштабу лівий і правий СП (мал.3.2), а також орієнтир, який спостерігається з обох пунктів і знаходиться не ближче 3км. З’єднують СП прямими лініями з орієнтиром і визначають дирекційні кути орієнтирних напрямків для кожного пункту. Після чого командують, наприклад: “Для орієнтування по дирекційним кутам, лівому 3-27, правому 58-64, наводити в шпиль водонапорної башти”. Розвідники записують наказані відліки, знаходять вказаний орієнтир, наводять на нього прилади, встановлюють наказані відліки та докладують про готовність.
Мал. 3.2
Якщо з пунктів не видно загального орієнтира (мал.3.3), то вибирають для кожного пункту свій орієнтир, визначають для нього дирекційний кут орієнтирного напрямку та орієнтують прилади.
Мал. 3.3
Суть орієнтування приладів в основному напрямку заключається в тому, що при наведенні приладу в ціль з лімбу знімають відлік, який визначає кут між основним напрямом і напрямом на ціль.
Орієнтування приладів в основному напряму при засічці цілей з пунктів СС не рекомендується, так як це ускладнює обробку засічок змішаним і аналітичним методами.
Для орієнтування далекоміра, бусолі або розвідтеодоліта на СП в основному напрямку необхідно визначити основний відлік по формулі:
Oвідлік = αон – αор +- 30-00,
де αон – дирекційний кут основного напрямку; αор – дирекційний кут відомого напрямку.
Потім, працюючи на приладі, треба зробити наступні дії:
при орієнтуванні далекоміра – навести центральну марку в орієнтир механізмом горизонтального наведення і поворотом кільця лімба і шкали барабанчика точних відліків встановити під індексами величину основного відліку по кутомірній шкалі. В такому випадку при відліку 30-00 далекомір буде зорієнтований в основному напрямку;
при орієнтуванні бусолі – навести перехрестя монокуляра на орієнтир і на кутомірному кільці і барабанчику точних відліків встановити величину основного відліку. Лінія бусолі буде направлена в основному напрямку;
при орієнтуванні розвідтеодоліту або прилада, що має однотипний з ним лімб – навести прилад в орієнтир, дирекційний кут якого відомий; за допомогою трибки поворотом лімба встановити відлік, що відповідає дирекційному куту основного напряму; оптична вісь теодоліта буде направлена в основному напрямку.
Орієнтування приладів взаємним візуванням найчастіше застосовується для орієнтування приладів на пунктах СС, оскільки він дуже зручний для обробки засічок цілей аналітичним та змішаним методами.
Початковим напрямом для орієнтування взаємним візуванням є напрямок бази СС. Суть орієнтування заключається в тому, що прилади, встановлені на кінцях бази, наводять один на одного.
Для орієнтування взаємним візуванням розвідтеодолітів (мал.3.4) прилади, що стоять на кінцях бази, наводять один на одного. При цьому встановлюють за допомогою трибки відліки на правому 0-00, на лівому 30-00 (нулями вправо).
При засічці цілі відлік лівого пункту дає зовнішній кут трикутника А, відлік правого – внутрішній кут В.
Мал. 3.4
Для орієнтування взаємним візуванням перископічних артилерійських бусолей можна користуватися бусольним або кутомірним кільцем.
Якщо при орієнтуванні бусолей взаємним візуванням використовується бусольне кільце, то на правому приладі встановлюється відлік 0-00, а на лівому 30-00 після чого установочним винтом наводять прилади один на одного. В даному випадку відбувається орієнтування нулями вправо.
Якщо при орієнтуванні бусолей взаємним візуванням використовується кутомірне кільце, то наводять прилади один в одного і на правому встановлюють відлік 30-00, а на лівому 0-00. В такому випадку виходить орієнтування нулями вліво.
Орієнтування бусолей з використанням кутомірного кільця практичніше, так як дозволяє мати для цих же приладів орієнтування по дирекційним кутам і орієнтування взаємним візуванням з використанням кутомірного кільця (мал.3.5).
Орієнтування приладів на пунктах СС визначає в деякій мірі послідовність і схему обробки засічок. Вираховувач завжди повинен точно знати, що собою представляє відлік по цілі при тому чи іншому способі орієнтування приладів, та вміти проводити обробку засічок при будь-якому орієнтування приладів. Найбільш зручним є орієнтування по дирекційним кутам (в тому числі і на пунктах СС при наявності взаємної видимості).
Мал. 3.5
Для орієнтації розвідтеодолітів по загальному орієнтиру (орієнтиру засічок) теодоліти наводять в загальний орієнтир, після чого за доромогою трибок поворотом лімбів теодолітів встановлюють відліки по орієнтиру, розраховані за формулами (мал.3.6):
ОА ор = (АОр) – (ВА); ОВ ор = (Вор) – (ВА),
де ОА ор та ОВ ор – відліки по орієнтиру з лівого (точка А) і правого (точка В) спостережних пунктів;
(АОр) та (Вор) – дирекційні кути напрямів на орієнтир з лівого і правого СП;
(ВА) – дирекційний кут напрямку бази з правого СП на лівий.
Мал. 3.6
Для того, щоб зорієнтувати бусоль за магнітною стрілкою, необхідно: навести прилад за магнітною стрілкою на північ; вибрати на місцевості орієнтир та 3-4 рази відмітитись по ньому, після кожного разу збиваючи орієнтацію приладу та налаштовуючи його заново; знайти шуканий магнітний азимут на орієнтир, який є середнім арифметичним значень магнітних азимутів, знайдених раніше; від знайденого магнітного азимута відняти поправку бусолі; встановити отримане значення дирекційного кута на шкалі приладу; не збиваючи настройки приладу за допомогою маховика навести перехрестя приладу на орієнтир.
Контроль орієнтування приладів на СП переслідує дві цілі: перевірити правильнісь визначення дирекційного кута орієнтиного напрямку, яке взяте як початкове для орієнтування приладу та перевірити правильність установки на лімбі початкового відліку для орієнтування приладу.
Надійним контролем визначення дирекційного кута орієнтирного напрямку є збіжність результатів при визначенні цього напрямку двома різними способами.
Допустима розбіжність в визначенні орієнтирного напрямку двома різними способами не повинна перевищувати 0,06. Якщо розбіжність не перевищує допуска, то за кінцеве значення беруть значення дирекційного кута, визначене найбільш точним способом.
Якщо розбіжність перевищує допуск, то перевіряють розрахунки та повторюють обчислення. Якщо помилка не знайдена, то визначають напрямок третім способом.
Перевірка правильності втановлення на лімбі початкового значення при орієнтування приладу проводиться для того, щоб переконатися, що в ході роботи на приладі його орієнтування не порушено.
При перевірці орієнтування прилад наводять на той самий орієнтир, на який він наводився при початковому орієнтуванні, та знімають відлік, який не повинен відрізнятися від записаного більш ніж на 0-02,5 (для розвідтеодолітів) або 0-01 (для перископічної артилерійської бусолі і стереоскопічного далекоміра).
Якщо розбіжність перевищує наведені нормативи, то розвідники доповідають про це командиру та виправляють орієнтування приладів.