- •1. Ризик як першооснова страхування. Еволюція ризиків у суспільному житті людини та об’єктивна необхідність їх страхування.
- •2. Структура інтересів, що характеризують виникнення страхового захисту.
- •3. Зміст принципів добровільного страхування.
- •4. Характеристика відмінностей страхового брокера від страхового агента та страхової компанії.
- •5. Відокремлені підрозділи страховика.
- •6. Еволюція органу державного нагляду та контролю за страховою діяльністю в Україні.
- •7. Індивідуальне та колективне страхування від нещасних випадків.
- •8. Страхування авто-каско.
- •9. Страхування відповідальності перевізника небезпечних вантажів.
- •10. Види комісій у перестрахуванні.
- •11. Склад доходів страховика від страхової діяльності.
- •12. Механізм формування резервів зі страхування життя.
- •Список використаних джерел
12. Механізм формування резервів зі страхування життя.
Страхові резерви зі страхування життя є оцінкою вартості грошових зобов'язань страховика за договорами та майбутніх витрат для забезпечення їх виконання.
Страхові резерви зі страхування життя поділяють на:
резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви);
резерви належних виплат страхових сум.
Резерви довгострокових зобов'язань складаються з:
резервів нетто-премій;
резервів витрат на ведення справи;
резерву бонусів.
Розрахунок математичних резервів проводять з використанням актуарних методів та окремо за кожним чинним на звітну дату договором з урахуванням темпів зростання інфляції. Загальна величина математичного резерву дорівнює сумі резервів, розрахованих окремо за кожним договором.
Розрахунок резерву нетто-премій на страхову річницю здійснюють проспективно — як різницю між актуарною вартістю потоку майбутніх страхових виплат (без урахування бонусів) та актуарною вартістю потоку майбутніх страхових нетто-премій.
Розрахунок резерву витрат на ведення справи на страхову річницю здійснюють проспективно — як різницю між актуарною вартістю потоку майбутніх витрат страховика із забезпечення виконання зобов'язань за договором після закінчення строку сплати страхових внесків та актуарною вартістю потоку наступних надходжень тієї частини брутто-премії, що йде на покриття майбутніх витрат.
Резерв бонусів є оцінкою додаткових зобов'язань страховика, що виникають при збільшенні розмірів страхових сум та (або) страхових виплат за результатами отриманого інвестиційного доходу та за іншими фінансовими результатами діяльності страховика (участь у прибутках страховика). Резерв бонусів розраховують на страхову річницю як актуарну вартість додаткових виплат страховика.
Розрахунок резерву нетто-премій та резерву витрат на ведення справи на звітну дату, що не збігається зі страховою річницею, здійснюють методом інтерполяції між розмірами цих резервів на найближчі страхові річниці.
На дати, наступні за днем закінчення строку дії договору, математичні резерви вважають рівними нулю.
Страховик одночасно з розрахунком страхових резервів за кожним договором на визначену дату оцінює обсяг страхових зобов'язань перестраховика на базисі розрахунку резерву.
Викупна сума на будь-яку дату не повинна перевищувати математичного резерву на цю дату. Розмір викупної суми залежить від строку дії договору, його розраховують згідно з методикою, яка є невід'ємною частиною правил страхування життя.
Резерв належних виплат страхових сум складається з:
резерву заявлених, але не врегульованих збитків;
резерву збитків, що виникли, але не заявлені.
Розрахунок резерву заявлених, але не врегульованих збитків здійснюють за кожним чинним на звітну дату договором окремо. Розрахунок резерву збитків, що виникли, але не заявлені, здійснюють за сукупністю договорів у цілому. Загальна величина резерву належних виплат страхових сум дорівнює сумі зазначених резервів.
Резерв заявлених, але не врегульованих збитків є оцінкою грошових зобов'язань страховика щодо страхових випадків, що мали місце у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були виконані або виконані не повністю на звітну дату.
Величину резерву заявлених, але не врегульованих збитків визначають у сумарному розмірі не сплачених на звітну дату грошових сум, що мають бути виплачені:
а) у зв'язку зі страховими випадками, про факт настання яких заявлено страховику в установленому законодавством та договором порядку;
б) при настанні термінів здійснення виплат ануїтету, за якими (термінами) згідно з умовами договору не вимагається заява на виплату;
в) у зв'язку з достроковим припиненням дії договору або зі змінами умов договору.
Резерв збитків, що виникли, але не заявлені, є оцінкою грошових зобов'язань страховика за ризиками нещасного випадку та (або) хвороби щодо страхових випадків, які могли статися у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були заявлені на звітну дату.
З метою врахування витрат на укладання договору може здійснюватися модифікація (зменшення) резерву нетто-премій (модифікація резерву).
Модифікацію резерву застосовують лише за умови сплати страхових премій частинами протягом не менше 3 років.
Модифікацію резерву здійснюють шляхом зменшення розміру резерву нетто-премій на фіксований для даного договору відсоток (рівень модифікації) актуарної вартості потоку майбутніх нетто-премій.
Процедура модифікації повинна відповідати таким загальним вимогам:
на кінець першої страхової річниці модифікований резерв не повинен бути від'ємним;
рівень модифікації не повинен перевищувати 5%.
Якщо протягом першого страхового року модифікований резерв набирає від'ємного значення, вважають, що він має нульове значення.
Базис розрахунку математичних резервів установлює страховик. Він включає:
демографічні показники тривалості життя (таблиці смертності);
імовірності настання ризиків певної хвороби та (або) нещасного випадку чи їх наслідків, якщо страхування на випадок настання таких подій передбачене правилами страхування;
річну ставку інвестиційного доходу.
Річна ставка інвестиційного доходу не може перевищувати 4%.
Рішення щодо формування резерву витрат на ведення справи та резерву збитків, що виникли, але не заявлені, приймає страховик. У разі, якщо зазначені резерви не формують, їх вважають рівними нулю.
При розрахунку страхових резервів допускають спрощення та наближення у разі, якщо може бути обґрунтовано, що їх вплив на результати розрахунку резервів несуттєвий.
