2. Виявлення та виправлення логічних помилок у категоричних умовиводах

Не всі логічні помилки у рефератах пов’язані із визначенням та поділом понять. Зустрічаються помилки, викликані невизначенністю висловлювань, у результаті чого зміст стає незрозумілим читачеві. Смисловий зв’язок порушується через невідповідність причини та наслідку, засновків та висновків.

Умовиводом (силогізмом) називається форма мислення, за допомогою якої з одного або кількох суджень виводиться нове судження, яке містить у собі нове знання. [6; с.108]

У категоричному силогізмі обидва засновки є категоричними судженнями. Поняття, що входять до складу суджень називаються термінами. Термін, який займає місце суб’єкта у висновку, називається меншим терміном. Предикат у висновку є більшим терміном. Середній термін — це поняття, яке входить до обох засновків і відсутнє у висновку. [6; с.108]

Для того, щоб з істинних засновків можна було б робити істинний висновок, необхідно дотримуватися таких правил термінів та правил засновків.

Правила термінів:

1) у кожному силогізмі має бути три і тільки три терміни — не більше і не менше; [3; с.121-123, 6; с.121-126, 24; с.141-145]

Якщо в засновках два терміни, то відсутнє поняття, із котрим має зв’язуватися один із термінів силогізму. У такому випадку не можна вивести третє судження, яке було б відмінним від засновків, не суперечило їм, не було тавтологією.

Якщо в силогізмі чотири терміни, то в ньому не буде середнього терміна, і, отже, установити відношення між поняттями, що входять до засновків, неможливо. Така логічна помилка називається «почетверінням терміну». Ця помилка спостерігається досить часто у випадках, коли за середній термін приймають багатозначні слова та омоніми.

2) середній термін має бути розподіленим (узятим у повному обсязі) хоча б одному із засновків; [3; с.121-123, 6; с.121-126, 24; с.141-145]

Якщо правило виконується, то встановлюється єдине можливе відношення між суб’єктом і предикатом.

Якщо середній термін нерозподілений, однозначно визначити відношення між крайніми термінами неможливо, а із засновків можна вивести декілька висновків.

3) термін, не розподілений у засновку, не може бути розподіленим у висновку. [3; с.121-123, 6; с.121-126, 24; с.141-145]

Недотримання цього правила призводить до недозволеного розширення більшого або меншого термінів, оскільки в засновку вони мисляться не в повному обсязі, а у висновку – в повному.

Правила засновків:

4) із двох заперечних засновків не можна зробити ніякого висновку; [3;с.121-123, 6;с.121-126, 24; с.141-145]

У такому випадку жоден із крайніх термінів не збігається в будь-якій частині з обсягом середнього терміна, тому із засновків можна вивести два протилежні висновки.

5) якщо один засновок заперечний, то й висновок має бути заперечним; [3; с.121-123, 6; с.121-126, 24; с.141-145]

Наявність у силогізмі одного заперечного засновку означає, що обсяг середнього терміна виключається з обсягу середніх термінів. Тоді з обсягу одного крайнього терміна буде виключатися обсяг другого крайнього терміна.

6) із двох часткових засновків не можна зробити ніякого висновку; [3; с.121-123, 6; с.121-126, 24; с.141-145]

Якщо обидва засновки є частковоствердними, то з них не можна зробити істинного висновку тому, що в жодному засновку не буде розподіленого середнього терміна.

7) якщо один із засновків частковий, то й висновок має бути частковим. [3; с.121-123, 6; с.121-126, 24; с.141-145]

З одного часткового засновку середній термін відноситься лише до частини обсягу меншого терміна, а не до всього його обсягу. Тому з обсягом предиката пов’язується не увесь обсяг суб’єкта, а тільки та його частина, яку займає середній термін.

Завдання редактора при перевірці умовиводів:

1. Усвідомити, мислено зафіксувати кожний випадок логічного зв’язку між поняттями чи судженнями у тексті.

Дуже часто логічний зв’язок між судженнями виражений сполучниками та сполучними словами отже, тому, оскільки, внаслідок цього, хоча, однак, але, тим не менш тощо; знаками пунктуації – кома (у ряді однорідних членів речення), двокрапка (що замінює «тому що», «оскільки»), тире (що замінює «отже»). На цих засобах логічного зв’язку редакторові потрібно одразу ж зосереджувати увагу. [14; с.219-234]

У багатьох випадках логічний зв’язок словесно або пунктуаційно не виражений. Тоді редактор повинен співвідносити судження, які між собою пов’язані за змістом. [14; с.219-234]

2. Перевірити правильність зафіксованих логічних зв’язків. [14; с.219-234]

Щоб знайти логічну помилку, редактор повинен мислено схематизувати логічні відношення та зв’язки. Для цього йому потрібно чітко виділяти судження та максимально спрощувати їх, тоді логічні вади тексту одразу впадають у вічі. Крім того, слід намагатися відновлювати пропущені засновки. Адже автори досить часто пропускають їх, вважаючи за зрозумілі усім. [14; с.219-234]

3. Виявлення та виправлення логічних помилок у доведеннях

Досить багато рефератів містять у собі доведення та спростування, тобто обґрунтування істинності або хибності якогось заздалегідь висунутого положення (тезису) за допомогою певних засновків (аргументів).

Щоб доведення (або спростування) було переконливим, необхідно дотримуватись таких правил: