Характеристика вставлених конструкцій

Вставлені конструкції, на відміну від вставних, мають синтаксичний зв’язок із реченням або з одним із його компонентів. Вони не виражають модальних значень, не вказують на джерело повідомлення, тому не можуть бути на початку речення. У науковому стилі реферативного тексту ці конструкції є засобом уточнення й роз’яснення, додаткового повідомлення, можуть вказувати на співвідношення між окремими частинами повідомлюваного. Можуть містити побіжні зауваження та коментарі, що з’являються в ході висловлення думки. [10, 208]

Окремими, самостійними реченнями є вставлені конструкції, котрі мають форму звичайних речень. Не в великій кількості поширені також вставлені компоненти, що мають форму підрядних речень. Коли підрядне речення посідає відмежовані від головного синтаксичні, змістові позиції, не зливається в єдиному змісті з ним, тобто йде після головного, що має окреме, самостійне значення, то воно є неповним семантичним реченням, пов’язаним із головним реченням текстовими відношеннями.

Подібні типи вставлених конструкцій дуже рідко зустрічаються в реферативних текстах, адже реферат потребує якнайбільшої лаконізації мови, а вживання таких великих конструкцій може тільки заплутати читача, зробити просто неможливим нормальне сприймання змісту написаного.

Повідомлення додаткового змісту, що виражається вставленою конструкцією, відбувається шляхом вторгнення в основний зміст речень-роз’яснень, доповнень, що полегшують сприйняття, розуміння сказаного. Якщо вставлений компонент, не маючи достатніх ознак речення, слугує для вираження суті, властивої реченню, то слід гадати, що він являє собою неповне речення чи побудову аналог-речення.

Вставлені компоненти можуть виражатися як членами речення чи предикативними частинами складного речення, так і можуть у синтаксичному відношенні виступати в ролі «чужорідного» в складі основного речення; можуть бути включені за допомогою сполучників і сполучних слів або ж і без їхньої допомоги.

Існує також декілька класифікацій вставлених конструкцій, але у цій роботі проаналізовано досліджувані компоненти за класифікацією, запропонованою І. Р. Вихованцем «Граматика української мови». [ 3]

За значенням розрізняють такі групи вставлених конструкцій:

1. Вставлені конструкції, які доповнюють або пояснюють зміст основного речення (наприклад, а) зазначено, що суб’єктами державного контролю слід вважати органи державної влади (законодавчої, виконавчої, судової), фізичні та юридичні особи, (Дод., 35) б) ... при владі залишається Президент Кучма (або його найближче адміністративне оточення) через відміну або зрив Президентських виборів і введення надзвичайного стану тощо) (Дод., 2)

2. Вставлені конструкції, які несуть в собі попередні авторські замітки (наприклад, серед них питання бідності (яка була, звичайно, є і залишається в управлінському контексті однією з найболючіший проблем минулого й сучасного), інших соціальних проблем тощо) (Дод., 25)

3. Вставлені конструкції, що пояснюють окремі слова в основному реченні (наприклад, а) священна війна (джихад) трактується екстремістами як космічна битва Добра та Зла, (Дод., 22) б) разом з тим Президент України бере участь у законодавчому процесі, передусім через право законодавчої ініціативи, промульгаційну прерогативу (право підписувати закони) і право вето на вже прийняті парламентом (Дод., 11)

Вчений-мовознавець І. Р. Вихованець у своїй книзі «Граматика української мови», наводить ще одну групу вставлених конструкцій: вставлені питальні та окличні компоненти, які виражають емоції автора або ж його ставлення до промовленого чи цитат. Але оскільки реферат - жанр науково-технічної інформації, і аналізовані нами реферативні тексти є наукового стилю, тому вживання як вставних, так і вставлених конструкцій з емоційно-експресивним забарвленням, вважалося би грубою помилкою і потребувало би редакторського втручання. Для реферату характерне обмежене використання стилістично забарвлених засобів. Адже головний критерій оцінки мови і стилю реферативних текстів – це стислість і науковість, що поєднується з чіткістю та ясністю викладу.

Вставлені конструкції також різняться за своєю структурою на вставлені компоненти, які виражаються одним словом, напр.: автор аналізує основні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства, здійснює спробу визначити найбільш вдалі (перспективні) методи оцінки (Дод., 30); які виражаються словосполученням, напр.: у довіднику подано відомості про українську етнонацію, національні меншини та спільноти з невизначеним статусом (корінні народи), представників окремих етносів та їхні групи, представлені в Україні (Дод., 18); і вставлені конструкції, що виражаються реченням (Приклад 3б), (Дод., 11).

Використання автором останніх вимагає певної обережности, адже зрозуміло, що швидкому і адекватному засвоєнню тієї інформації, яка вміщена саме у вставленій конструкції, сприяють передусім прості речення (про це точніше далі в наступному розділі).

Варто також зауважити, що на відміну від вставних слів і словосполучень, вставлені компоненти не виражають модального значення, не мають вказівок на джерело повідомлення, на зв’язок із іншими повідомленнями, і не можуть розміщуватися на початку основного речення. Це притаманно, як вже зазначалося, лише таким відокремленим компонентам, як вставні слова і словосполучення, розглянуті нами на початку першого розділу.

Отже, вставлені конструкції у вигляді речень збоку значеннєвості та функцій не дуже відрізняються від функцій і значень вставних слів і словосполучень. Але у цьому випадку, використовуючи вставлені компоненти, що за своєю структурою є реченнями, автор може вмістити в них і, певним чином, виразити власну міні-думку, пояснити щось, розтлумачити деякі поняття, терміни, абревіатури, що є вагомим чинником розуміння при читанні реферативних текстів.