Розділ 1. Характерні ознаки сновидінь і марень

Сни і марення – явища, які є результатом роботи підсвідомості людини. Однак фізіологічна природа їх виникнення різна. З медичної точки зору, сон – нормальний стан організму, запрограмований здоровим його функціонуванням. На противагу, відсутність сну – безсоння – відносять до збою в його роботі.

Марення – результат фізіологічного чи психічного порушення, спричиненого підвищеною температурою (внаслідок інфекційних захворювань: грипу, чуми, малярії, холери і т.д.), алкогольним чи наркотичним сп’янінням (марихуана або ж кокаїн), різноманітними неврозами, зокрема, шизофренією та параноїчними розладами, токсичними отруєннями, черепно-мозковими травмами.

В обох випадках людна бачить видіння. Але у сні вони вважаються нормальним явищем, у той час як марення – сигнал про небезпеку.

Видіння, що людина бачить під час марень свідомо запрограмувати неможливо. Донедавна така ж точка зору існувала й щодо сновидінь. Однак, як нещодавно з’ясувалося, працюючи над підсвідомістю, людина здатна запрограмувати собі сновидіння. Психологи досліджують цю особливість людського організму ось уже 30 років. Нині в інтернет-магазинах можна придбати CD зі спеціальними рекомендаціями, що дозволять запрограмувати сюжет сновидіння та усвідомити його («Курс осознанного сновидения»). [15] Як запевняють розробники програми, після успішного завершення курсу можна стати повним володарем світу власних сновидь.

Тобто природа сновидінь апелює до здорової роботи над власною підсвідомістю. Про програмування марень можна говорити лише в тому контексті, що видіння, які людина бачить – результат мимовільних спалахів хворої чи потьмареної психіки. Для успішного аналізу сновидінь і марень в літературі спершу необхідно звернутися до медицини.

1. Видіння під час сну і марень з медичної точки зору

   1. Дослідження сну в медичній літературі

Сон характеризується певними сталими ознаками. Процесові засинання передує ряд інших станів: утома, апатія, позіхання, сонливість, розсіяна увага, дрімота, і, нарешті, сон. Таким чином свідомість людини вимикається, себе проявляє підсвідомість. Зорові образи, які виникають у сплячої людини, здебільшого схематичні, тобто процес сну переважно в усіх сплячих має типовий характер. На думку відомого дослідника сновидінь А. Борбелі, «під час сновидіння людина зазвичай відчуває себе ніби у швидко змінюваних ситуаціях, хоча іноді можуть бути і більш плавні зміни. Очевидні часово-просторові закономірності відсутні. Під час сновидінь проявляється властивість витримувати увагу. Її захоплюють певні події та об’єкти, від яких неможливо звільнитися; ми не можемо змусити наше мислення перемкнутися на щось інше». [7, c. 41]

Можна зробити висновок, що сюжети сновидінь продукує людська уява. Під час звільнення підсвідомості фантазія вимальовує певні образи, здебільшого химерні та безсюжетні, але їх продукує наша уява. Інколи люди бачать кольорові сни з чітко вибудуваним сюжетом. Декому такі сняться впродовж усього життя, що може послугувати ознакою яскравої уяви чи багатої фантазії цієї людини. Проте, американський дослідник Аллен Рехтшаффен здійснив парадоксальне відкриття: «У сновидіннях відсутні елементи уяви». [7, c. 42]

Однак часом сни бувають химерними. Кожен може помітити, що вві сні він вірить усьому, що бачить, навіть не дивується, що сновидіння безглузді й далекі від реальності. Іноді сила наших сновидінь буває такою яскравою, що вже прокинувшись, ми все ще перебуваємо під впливом цих снів, які нерідко відображаються на нашій поведінці впродовж дня. Тобто нашу свідомість заповнюють неконтрольовані образи. Виявляється, людина відчуває себе абсолютно затиснутою своїми відчуттями, не в змозі ні реагувати, ні оцінити їх: «Найнеймовірніші події в сновидіннях сприймаються без найменшого подиву й ніколи не виникає відчуття обурення чи протесту щодо їхньої неймовірності, а зміст видінь швидше негативний, аніж позитивний. Поразка і невдача, на жаль, частіше трапляються в снах, ніж задоволення і успіх, а зіткнення з жорстокістю й агресією виникають частіше, ніж дружні контакти. Більше, ніж третина досліджуваних сновидінь містять емоції страху і тривоги». [7, c. 42]

Таким чином, можна говорити про певну схематичність сновидінь. Тобто усім сняться здебільшого негативні сновидіння з певними варіаціями. Можливо, різноманіття сюжетів обмежено певною кількістю. Порахувати, скільки саме існує типів сюжетів сновидінь вдалося професорові Патриції Гарфілд, яка брала участь у науковій конференції в Бостоні в 2006 році. За її словами, «усього налічується 12 сюжетів сновидінь. Лідирують сни про переслідування. Друге за популярністю займають сни, в яких люди або заблукали, або виявилися в пастці. Третю позицію ділять сни про падіння та сюжети, де людина відчуває граничну незручність від того, як вона одягнена на публіці. Важливе місце займають сновидіння про одержання поранення». [16]

Отже, як показують дослідження вчених, людина відчуває вві сні загрозу, її переповнюють негативні відчуття, переважають сюжети про переслідування, блукання, пастки. Ці відчуття змушують людину шукати вихід зі скрутного становища, рятуватися. Можливо, таким чином уві сні спрацьовує захисна функція організму і підсвідомість зумисне насилає нам випробування, своєрідний тренінг.

Вчені Фінляндії і Канади й справді з’ясували, що сни є інтенсивним тренуванням організму. Вони виникли на ранніх етапах формування людини та психологічно готували її до небезпечних ситуацій. Професор Антті Ревонсуо з університету Турку (Фінляндія) вважає, що «сновидіння є репетицією можливих дій у хвилину смертельної загрози. Тим самим сни сучасної людини є «відлунням» епох». [16]

Зрозуміло, що образи переслідувань чи втечі не можуть бути безпідставними. Існують певні фактори, що збуджують у нашому мозку на них відповідну реакцію. Коли організм людини вві сні тренується, мозок повинен використовувати заздалегідь підготовлені схеми, які виникали б через втручання певного стороннього фактора, що впливає на людину в процесі сну. Що саме формує характер сюжету сновидінь, з’ясовував професор Л. Л. Рохлін у праці «Сон, гіпноз, сновидіння», (1959). Одним із джерел сюжету сновидінь, за його словами, можуть бути як «звуки зовнішнього світу (шум транспорту за вікном, звуковий сигнал будильника, грюкіт у двері, несправна сантехніка), так і подразнення, що надходять із власного тіла сплячої людини (незручне положення тіла, переповнення кишківника, стиснення діяльності серця, легень)». [19, c. 32]

Однак, реагувати на ці подразнення вві сні людина може тільки за допомогою певних образів, з якими в неї асоціюється той чи інший фактор. Тому в будь-якому випадку одним із основних джерел сновидінь є людська пам’ять. Фізіологічною основою пам’яті є залишені у мозку сліди від отриманих раніше подразнень. У сновидіннях ці слабкі сліди попередніх подразнень перетворюються на яскраві образи й заповнюють переживання того, хто спить. Про це далі говорить у своєму дослідженні професор Л. Л. Рохлін: «Найпотужнішим джерелом сновидінь, звідки черпається матеріал, є запас уявлень, спогадів, вражень, які зберігаються в нашій пам’яті». [19, c. 34]

Дуже часто людям сняться сни, що стосуються їхньої щоденної діяльності і пов’язаними з нею переживаннями. Часто сни відображають головним чином найбільш яскраві враження, пережиті незадовго до сну. Загалом, за всю ніч людина бачить 7-8 снів, але тільки один чи два може запам’ятати.