1.1.2 Регулювання та пристосування ціни.

Визначені ціни на товар у сучасних умовах господарювання потребують їх оперативного регулювання та постійного корегування для врахування змін у витратах, конкуренції, попиті, умовах придбання тощо.

Практично фірми встановлюють не окремі ціни на товар, а використовують цілу систему цін, щоб продавати весь асортимент своїх товарів, врахувати попит на різних, територіально віддалених ринках.

В середині системи цін виділюють такі типи модифікованих цін:

1. Територіальні ціни ( територіальне ціноутворення залежить від розміщення населення на території; в деяких випадках ціна буде порівняно вищою для різних покупців з метою покриття додаткових транспортних витрат);

2. Ціни зі знижками ( встановлюються за обсяг покупки, за виконання певних функцій підприємствами сфери обігу, за виконання певних функцій по складуванню і зберіганню продукції, сезонні знижки, бонусні) та поправками на умови платежів (отримання авансу, надання кредиту, прискорення платежів, розрахунки готівкою);

3. Ціни стимулювання покупок ( фірми в деяких випадках, з метою привернення уваги до інших товарів, можуть знижувати ціни на даний товар);

4. Пільгові ціни (застосовують, коли фірма реалізує товари за декількома цінами, хоч це і не відображає пропорційну різницю у витратах);

5. Ціни на нові товари ( при ціноутворенні використовують два методи):

• «зняття вершків на ринку» - встановлюються великі ціни для одержання високих прибутків, потім ціни повільно знижуються і привертають увагу покупців;

• «проникнення на ринок» - встановлюються низькі ціни на нові товари для привернення уваги великої кількості покупців і завоювання переважної частини ринку.

Сучасне ціноутворення передбачає систему франкування.

Франко- вид зовнішньоторговельної угоди купівлі-продажу, коли в ціну товару включають витрати на його страхування і доставку у місце, зазначене в договірі.

Ціни « Франко» - гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві. Найбільш пошериними є ціни:

1. франко-вагон-станція призначення ( включає всі витрати, пов’язані із доставкою продукції до місця знаходження споживача);

2. франко-вагон-станція відправлення (включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи);

3. франко-кордон( використовується у зовнішньоекономічних угодах і, крім транспортних витрат по доставці товару до відповідного кордону, включає витрати на йоо страхування і митні витрати).

Уміле маневрування цінами (використання гнучких цін, які оперативно змінюються залежно від зміни витрат виробництва, зміни співвідношення попиту та пропозиції або змін в життєвому циклі продукції) надає можливість підприємству краще адаптуватися, не стояти на місці, швидко реагувати на зміну ринкової ситуації і перемагати в конкурентній боротьбі.

1.2. Види цін на продукцію

В умовах ринкової економіки існує багато видів цін . Є ціни, які Вони залежать від обсягів купівлі-продажу товарів (оптові, роздрібні). Оптова ціна — це ціпа, за якою одні підприємства реалізують свою продукцію іншим для подальшого перероблення або реалізації В умовах ринку оптові ціни існують у біржовій торгівлі і тому їх ще називають біржовими. У країнах із ринковою економікою при обміні товарами і послугами у межах міжнародних монополій застосовуються внутрішньофірмові трансфертні ціни. Населення купує товари у магазинах за роздрібними цінами. Ціни розрізняють також за способом їх формування. Якщо вони виникають в умовах конкуренції, під впливом співвідношення попиту та пропозиції, то їх називають конкурентними цінами. В умовах ринкової економіки існують монопольні ціни. Вони встановлюються, як правило, монополістами. Деякі ціни за рядом причин регулюються державою, тому їх називають регульованими. Можна диференціювати ціни залежно від радіуса їхньої дії. У межах однієї країни (це стосується переважно великих за територією країн) існують поясні ціни, поява яких зумовлена істотними відмінностями у видатках на виробництво продукції, а також на її транспортування до місця реалізації. Кожна країна залежно від структури виробництва, витрат на реалізацію продукції тощо формує національні ціни. Наприклад, в Італії, де вирощуються цитрусові культури, ціни на них значно нижчі, ніж в Україні, куди апельсини, мандарини, лимони імпортуються, тому ціна на них визначається пропозицією і видатками на транспортування. Особливе місце серед цін, які встановлюються залежно від території їх дії, посідає світова ціна. Це експортна ціна світових постачальників товару та імпортна ціна в країнах його ввезення. Для того щоб зовнішньоторговельна ціна стала світовою, вона має відповідати таким основним вимогам: бути ціною, за якою здійснюються великі комерційні угоди, що передбачають не пов'язані між собою експортні або імпортні операції. Платежі за такими комерційними операціями, як правило, здійснюються у вільно конвертованій валюті; ^ бути ціною не випадкових, а регулярних експортних або імпортних комерційних угод, які укладаються у провідних центрах міжнародної торгівлі, де постійно здійснюються значні за обсягом зовнішньоторговельні операції з конкретним товаром, і не містять обмеження адміністративного або фінансового характеру.

Найбільш широко в світовій практиці використовують наступні методи

формування ціни:

– на основі визначення повних витрат;

– на основі визначення змінних витрат;

– на основі аналізу графіка беззбитковості і забезпечення цільового прибутку;

– на основі цінності товару для покупця;

– на основі рівня поточних цін.