- •Тема 4. Водогосподарські споруди
- •1. Гідротехнічні споруди, їх класифікація, використання та призначення
- •2. Гідровузли, їх елементи та компонування
- •3. Греблі
- •4. Інженерно-геологічні умови основ гідротехнічних споруд
- •6. Водопропускні споруди
- •6. Будівлі й споруди гідроелектростанцій (гес) та гідровузлів
- •7. Споруди на меліоративних системах
- •8. Споруди для водопостачання та каналізації
- •9. Природні й штучні водні шляхи
- •10. Судноплавні канали і споруди на них
- •11. Порти та портові споруди
- •Тема 5. Споруди паливно-енергетичного комплексу
- •1. Теплові електростанції
- •2. Атомні електростанції
- •3. Особливості інженерно-геологічних вишукувань при виборі майданчиків тес і аес
- •1. Теплові електростанції
- •2. Атомні електростанції
- •3. Особливості інженерно-геологічних вишукувань при виборі майданчиків тес і аес
- •Тема 6. Лінійні споруди.
- •1. Дороги
- •2. Магістральні трубопроводи
- •3. Лінії електропередачі
- •1. Дороги
- •З навантаженою плитою в основі; ііі – анкерна;
- •2. Магістральні трубопроводи
- •3. Лінії електропередачі
- •Тема 8. Тунелі
- •1. Загальні відомості та класифікація тунелів
- •2. Проектування тунелів
- •3. Способи проходки тунелів
- •4. Вплив гірничого тиску та облицювання тунелів
- •Тема 9. Аеродроми
- •1. Споруди повітряного транспорту
- •2. Інженерні споруди льотної зони.
- •3. Конструкції аеродромних покриттів.
- •1. Споруди повітряного транспорту
- •Клас аеропорту залежно від досконалості обладнання та кількості вильотів літаків за добу
- •2. Інженерні споруди льотної зони.
- •3. Конструкції аеродромних покриттів.
- •Тема 10. Вплив інженерних споруд на навколишнє природне середовище та його охорона при виконанні інженерно-геологічних вишукувань, будівництві та експлуатації інженерних споруд.
- •1. Показники й фактори впливу інженерних споруд на навколишнє середовище.
- •2. Вплив основних типів інженерних споруд на навколишнє природне середовище.
- •3. Основні заходи щодо охорони навколишнього природного середовища при інженерно-геологічних вишукуваннях, будівництві та експлуатації інженерних споруд.
- •1. Показники й фактори впливу інженерних споруд на навколишнє середовище
- •2. Вплив основних типів інженерних споруд на навколишнє природне середовище
- •3. Основні заходи щодо охорони навколишнього природного середовища при інженерно-геологічних вишукуваннях, будівництві та експлуатації інженерних споруд.
- •Основні заходи, що стосуються охорони та раціонального використання навколишнього природного середовища при будівництві та експлуатації інженерних споруд
- •Заходи щодо охорони навколишнього природного середовища під час проведення інженерно-геологічних вишукувань
2. Інженерні споруди льотної зони.
До складу території аеродрому входить льотна зона та зона забудови (службова й житлова).
Льотна зона є головною частиною аеродрому. Вона включає льотне поле, пристосоване для зльоту і посадки, руління, стоянки та технічного обслуговування літаків, смуги безпеки та смуги повітряних підходів, які необхідні для набору висоти при зльоті та зниження при посадці.
1) Льотне поле складається з однієї або кількох льотних смуг (ЛС); рульових доріжок (РД), місць стоянок літаків (МС), перонів та майданчиків спеціального призначення (рис. 9.1 та 9.2).
Рис. 9.1. Схеми планування аеропортів:
а – фронтальна; б – вхідна; в – острівна; г – тангенціальна двохсмугова;
д – тангенціальна багатосмугова; 1 – злітно-посадочна смуга; 2 – доріжка руління; 3 – місця стоянок літаків; 4 – службова зона; 5 – перон.
Льотна смуга призначена для забезпечення злітно-посадочних операцій, які, звичайно, виконують у двох взаємно протилежних напрямках. Льотні смуги поділяються на головні, що мають найбільшу довжину, та допоміжні. Льотні смуги включають злітно-посадочної смуги (ЗПС) зі штучним покриттям (ШЗПС) і (або) ґрунтовим покриттям (ГЗПС), а також бічні (БСБ) і кінцеві (КСБ) смуги безпеки.
Льотні та злітно-посадочні смуги розташовують з урахуванням метеорологічних факторів (повітряний режим, туман, низька хмарність тощо); наявність перешкод у повітряному просторі над територією, яка примикає до аеродрому; рельєфу місцевості; геологічних і гідрогеологічних умов, а також особливостей зимової експлуатації аеродрому.
Рульові доріжки (РД) служать для маневрування (руління й буксирування) літаків між ЗПС та іншими елементами аеродрому. Розташування РД повинно виключати можливість зустрічного руху літаків, транспортних засобів і механізмів.
Місця стоянок літаків (МС) – це спеціально обладнані майданчики, що призначені для зберігання та обслуговування літаків.
Перон – це майданчик перед будівлею аеровокзалу, на якому тимчасово розташовують літаки під час виходу та посадки пасажирів.
Майданчики спеціального призначення – це майданчики для стоянки літаків перед ангарами, для мийки та доведення літаків, машин перонної механізації тощо.
2) Смуги безпеки поділяються на кінцеві та бічні. Кінцеві смуги безпеки (КСБ) – це сплановані ділянки льотної смуги, які розташовані в кінців її робочої площі, і призначені для використання при завчасному приземленні літаків при посадці, а також при погашенні швидкості в разі перерваного польоту.
Бічні смуги безпеки (БСБ) – це ґрунтові ділянки ЗПС, які розташовані уздовж її робочого майданчика, і призначені для забезпечення безпеки рухи по ґрунту в разі можливих виходів літака за габарит робочого майданчика ЗПС при зльоті або посадці.
3. Конструкції аеродромних покриттів.
Для безпечної експлуатації аеродромів при використанні важких швидкісних літаків основні елементи льотного поля повинні мати штучні покриття, які відзначаються високою міцністю, довговічністю, стійкістю при впливі природних факторів. Покриття складаються з двох штучних шарів, які залягають на природній ґрунтовій основі (рис. 9.3).
Покриття – це верхній несучий шар, найбільш міцний та стійкий, який безпосередньо сприймає:
навантаження від коліс літаків;
вплив природних факторів (зміна температурного режиму, багатократне замерзання і розмерзання, пучення або набухання підстіляючих ґрунтів, сонячна радіація, вітрова ерозія тощо);
тепловий та механічний вплив газових струменів реактивних двигунів;
руйнуючу дію розлитого палива і масла.
Рис. 9.3. Будова аеродромного покриття:
1 – власне покриття; 2 – штучна основа; 3 – природна основа
Штучна основа – це міцна несуча частина аеродромної конструкції, яка сприймає навантаження, забезпечує разом з покриттям перерозподіл напруження від коліс на велику площу, передає їх на ґрунтову (природну) основу і складається з окремих конструктивних шарів, які виконують також дренуючі, протизамулюючі, морозотеплозахисні, гідроізолюючі та інші функції.
Ґрунтова (природна) основа – це верхній шар місцевих або привезених ґрунтів, що спланували й штучно ущільнили, які сприймають розподілені навантаження через вище розташовану багатошарову конструкцію покриття й штучної основи.
Підготовка ґрунтової основи має важливе значення, тому що від неї значною мірою залежить стійкість всього покриття.
При влаштуванні аеродромних покриттів на просідаючих і подібних до них ґрунтах, а також на ґрунтах, які втрачають зчеплення при зволоженні (лес або інші чутливі до зволоження ґрунти), виникає потреба в створенні гідроізоляційного шару, якій укладають під нижніми конструктивними шарами покриття, щоб запобігти проникненню в них інфільтраційної води. Для цього застосовують окислений бітум і пластичні рулонні матеріали, іноді – вапно і цемент.
У ряді випадків для швидкого і надійного відведення води, яка проникла в шари покриття, вдаються до облаштування дренуючих шарів у нижній частині штучної основи.
За характером опору дії навантажень аеродромні покриття поділяють на жорсткі та нежорсткі.
Жорстке покриття працює як фундаментна плита, яка сприймає навантаження та рівномірно розподіляє його на велику площу. Матеріалом для жорстких покриттів є бетон, армований бетон, монолітні та збірні залізобетонні конструкції у вигляді плит прямокутної, квадратної та гексагональної форми.
При нежорстких покриттях ґрунтова основа сприймає більш концентроване ударне навантаження від коліс. Ці покриття включають несучий шар із щебеневих і гравійних матеріалів, оброблених органічними в’яжучими речовинами, та захисний шар, що безпосередньо сприймає тиск від коліс літака. До нежорстких покриттів належать - асфальтобетонні; з міцних кам'яних матеріалів спеціально підібраного складу, оброблених органічними в’яжучими речовинами; ґрунтощебеневі та ґрунтогравійні; ґрунтові, які оброблені мінеральними або органічними в’яжучими речовинами.
За строком служби і ступеня досконалості покриття поділяють на капітальні (всі жорсткі та асфальтобетонні), полегшені (з міцних щебеневих матеріалів підібраного складу, оброблених органічними в’яжучими речовинами) та перехідні (з щебеневих та гравійних матеріалів, ґрунтів і місцевих матеріалів, оброблених органічними і мінеральними в’яжучими речовинами).
Вибір типу покриттів залежить від інженерно-геологічних умов території, очікуваних навантажень, класності аеродрому і здійснюється в процесі проектування за результатами розрахунків міцності і стійкості споруди та її основи. Для цього необхідно мати міцностні й деформаційні характеристики ґрунтової основи, які отримують в ході інженерно-геологічних вишукувань.
