1. Доходи та надходження коштів:

1. прибуток від звичайної і надзвичайної діяльності;

2. амортизаційні відрахування;

3. приріст стійких пасивів;

4. інші (виручка від реалізації майна, що вибуває; доходи від ЖКГ тощо).

2. Видатки та відрахування коштів:

1. витрати капітальні вкладення;

2. витрати на капітальний ремонт;

3. витрати на приріст нормативу власних оборотних коштів;

4. витрати на НДДКР;

5. витрати на підготовку кадрів;

6. відрахування у фонди цільового призначення;

7. інші.

2. Кредитні взаємовідносини відображаються за 2-ма частинами:

1. у доходній частині – отримання кредитів;

2. у витратній частині – погашення кредитів.

2. Взаємовідносини з бюджетом відображаються по 2-м частинам:

1. асигнування з бюджету (на капітальні вкладення, дотації до цін, інші);

2. платежі до бюджету (податок та прибуток, майно, землю, відрахування у державні позабюджетні фонди, місцеві податки та ін.).

З метою перевірки правильності складання балансу доходів і видатків рекомендується складати спеціальну шахову таблицю, в якій по рядкам відображаються статті видатків і відрахувань, а по стовпцям - статті доходів і надходжень.

3. Планування потреби підприємства в капіталі

Основою фінансового планування є визначення потреби підприємства в капіталі. Потреба в капіталі виникає внаслідок того, що потоки надходжень і платежів здійснюються не синхронно у часі. Додатна потреба в капіталі виникає в ті періоди часу, в які переживають виплати. Від’ємна потреба в капіталі виявляється в періоди, коли надходження перевищують виплати.

Для покриття потреби в капіталі новостворюваного підприємства використовують наступні фінансові засоби (кошти):

- власний капітал, який вноситься власниками в капітал;

- позичковий капітал, який надається на умовах займу.

Потреба в фінансових коштах виражається двояко: 1) фірма потребує відкриття кредитної лінії, щоб виконати свої зобов’язання по платежах; 2) фірма має надлишкові фінансові кошти, які повинні короткочасно вилучатися з фінансового потоку та інвестуватися у зовнішні об’єкти для отримання відсотків.

Таким чином, завдання фінансового планування полягає в тому, щоб своєчасно забезпечувати виробництво необхідними фінансовими коштами, а зайві кошти інвестувати у зовнішні об’єкти.

Скорочення потреби в капіталі можна досягти за рахунок: зниження рівня виплат; підвищення рівня надходжень. Інструменти скорочення потреби в капіталі: лізинг і факторинг.

Основні інструменти фінансування діючого підприємства:

1) внутрішнє фінансування:

а) за рахунок зворотного притоку;

б) за рахунок надлишку платіжних коштів (накопичення прибутку);

2) зовнішнє фінансування:

а) пайове фінансування, у т.ч. збільшення капіталу шляхом пайових внесків і за рахунок доходів фірми;

б) кредитне фінансування, у т.ч. довгострокове і короткострокове.

При кредитному фінансуванні фінансові кошти наділяються фірмі на умовах повернення, терміновості і платності (під %). Для зниження ризику кредитора відносно погашення боргу і сплати відсотків кредит надається під певне забезпечення. Фірма-позичальник при кредитному фінансуванні отримує особу перевагу, яка називається “ліверідж-ефект”, або дія фінансового важеля.

Довгостроковими формами кредиту є: корпоративні облігації, конверсійний займ, опціонний контракт, державні кредити. Короткострокові форми кредиту: 1) кредити на поповнення оборотних активів, 2) банківська гарантія, 3) тимчасове фінансування будівництва, 4) фінансування зобов’язань ділерів, 5) кредити продавцям товарів тривалого користування, 6) кредитування активів (фінансування дебіторської заборгованості, фінансування запасів, факторинг), 7) комерційний кредит.