4. Прибуткові податки

Податок на прибуток. Це класичний варіант прямого податку.

Наскрізним критерієм розмежування платників законодавець закладає критерії резидентства. Поділ платників на резидентів і нерезидентів відбувається через суб’єктів підприємницької діяльності, бюджетних, громадських та інших підприємств, установ і організацій. Це саме стосується і постійних представництв. Виокремлюється і низка специфічних платників: управління залізниці, установи пенітенціарної системи тощо (Податкови кодексом.).

Платниками податку є:

І. З числа резидентів - суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, діяльність яких спрямована на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Резиденти - юридичні особи і суб’єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва і т. ін.), які створені і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території; дипломатичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють господарської діяльності.

2.3 числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі і отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус чи імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом. Нерезиденти - юридичні особи і суб’єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва і т. ін.), з місцезнаходженням за межами України, які створені і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави; розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи й інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх представництва, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодавства України.

5. Податки на майно

Податок на землю. Справляння податку на землю регулюється Податковий Кодекс України, , низкою постанов Кабінету Міністрів України та ін.

Плата за землю в Україні справляється у вигляді земельного податку чи орендної плати, залежно від якості й місцезнаходження земельної ділянки, виходячи з грошової оцінки землі. Розмір земельного податку визначають із розрахунку на рік І встановлюють у вигляді платежів за одиницю земельної площі. При цьому розмір податку не залежить від результатів господарської діяльності власників чи користувачів земельних ділянок.

Платниками податку виступають власники землі й землекористувачі, за винятком орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції.

Об’єктом плати є земельна ділянка, яка перебуває у власності, користуванні (в тому числі й на умовах оренди). За площею земельних ділянок та їх виробничим призначенням розрізняють землі сільськогосподарського призначення та землі несільськогосподарського призначення. Одиницею нарахування податку, стосовно якого використовуються законодавчо закріплені ставки, є один гектар орних земель, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень.

Ставки земельного податку на земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, орієнтуючись на середні ставки податку, функціональне використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більш ніж удвічі вищі за середні ставки податку з урахуванням коефіцієнтів, установлених Податковий Кодекс України.

Законодавством передбачені збільшені ставки податку на землю у випадках: 1) її нецільового використання; 2) перевищення норм відведення.

Майно звільняється від оподаткування за двома принципами: об’єктним і видовим. За об’єктним принципом звільняються від оподаткування окремі, конкретні об’єкти, за видовим - деякі види майна, що належить будь-яким юридичним особам, а також усе майно, що перебуває у власності визначених категорій юридичних осіб.

Пільги на цей вид податку можна диференціювати так:

- виключення майна з оподатковуваного;

- зменшення вартості оподатковуваного майна;

- зменшення податкової ставки.

Підставою для нарахування земельного податку є дані ЦентрДержавного земельного кадастру.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку щорічно станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції. Земельний податок громадян нараховують державні податкові інспекції, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.

Кошти від плати за землю використовуються:

1. На фінансування заходів щодо раціонального використання й охорони земель, підвищення родючості ґрунту.

2. На ведення Державного земельного кадастру, землевпорядження, моніторинг земель. Державний земельний кадастр містить необхідні дані й документи про правовий режим земель, їх розподіл між власниками землі і землекористувачами, в тому числі орендарів, за категоріями земель; про якісну характеристику народногосподарської цінності земель.

В Україні податок із власників транспортних засобів справляється на основі Податкового Кодексу України

Платники податку - підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які є об’єктами оподаткування. Платниками податку є також власники моторних човнів, мотосаней тощо.