3.6 Захист дипломних проектів (робіт)
Графік роботи ДЕК із захисту дипломних проектів (робіт) визначає завідуючий кафедрою після перегляду рецензій на дипломні проекти (роботи) у відповідності із затвердженим графіком захисту.
Об’ява з складом, місцем засідань і графіком роботи ДЕК, переліком студентів, які захищають дипломні проекти (роботи), вивішується на дошці оголошень кафедри.
Захист дипломного проекту (роботи) відбувається на відкритому засіданні ДЕК.
Дипломник надає на засідання ДЕК наступні документи:
– пояснювальну записку дипломного проекту (роботи);
– графічну частину (презентаційний матеріал);
– особисту картку студента із витягом з навчального плану і оцінками, одержаними на іспитах;
– рецензію;
– відзив керівника.
Всі дипломники, які захищаються цього дня, приходять завчасно до початку засідання до аудиторії, де працює ДЕК, і особисто надають секретарю ДЕК пояснювальні записки та свої паспорти. Захист проекту (роботи) звичайно триває біля 20 хвилин, тому бажано заздалегідь підготуватися та вивчити доповідь тривалістю до 10 хвилин (2–3 сторінки друкованого тексту). Рекомендується також розташувати пронумеровані аркуші графічної частини на демонстраційних рамках у відповідності з порядком посиланнями на них у доповіді. Також потрібно завчасно підготувати обґрунтовані відповіді на зауваження рецензентів.
Загальна оцінка захисту дипломного проекту визначається членами ДЕК за наступними критеріями:
– оцінка доповіді;
– оцінка графічних матеріалів;
– оцінка відповідей на запитання членів ДЕК і зауваження рецензентів;
– оцінка проекту (роботи) рецензентом;
– оцінка роботи над проектом (роботою) керівником;
– поточна успішність студента за період навчання у вузі.
Остаточні оцінки із захисту дипломних проектів (робіт) окремих студентів визначаються комісією за більшістю одержаних ними оцінок. При обговоренні результатів захисту членами ДЕК також приймаються рішення про надання найкращим студентам рекомендацій до вступу в аспірантуру, про практичну цінність та рекомендації на участь у конкурсах дипломних проектів та робіт тощо.
4 Основні вимоги до оформлення пояснювальної записки
І ГРАФІЧНОЇ ЧАСТИНИ
Пояснювальна записка та графічна частина проекту (роботи) повинна виконуватися державною мовою.
Пояснювальна записка є текстовим документом і її оформлення повинне відповідати вимогам міждержавного стандарту ГОСТ 2.105–95 [4], оформлення графічної частини також повинно відповідати вимогам відповідних стандартів [4–11].
4.1 Вимоги до оформлення пояснювальної записки
Структура пояснювальної записки наведена в п. 1.
Першою сторінкою записки повинна бути титульна сторінка (приклади заповнення титульних сторінок для дипломних проектів спеціалістів наведені, у додатку А).
Шифр проекту (роботи) повинен вказуватися як на титульній сторінці, так і в штампах всіх сторінок записки та аркушів графічної частини.
У відповідності з ГОСТ 24.102–80 [18] позначення документів повинне складатися з чотирьох груп кодів, розділених крапками: ХХХ – код організації розробника, ХХХ – код класифікаційної характеристики АСУ, ХХ – регістраційний номер, ХХХ – код типу документу.
Для учбових закладів дозволяється відхилення в структурі позначення проектів, тому в учбових проектах кафедри І та У шифр містить наступні групи кодів, розділених крапками:
ОНАЗ.Х.000904.01.ПЗYYYY.ZZZ.WW,
де ОНАЗ – скорочена назва ОНАЗ ім. О.С. Попова;
X – код рівня освіти (7 для спеціаліста, 8 для магістра);
05090401 (05090402) – код спеціальності;
YYYY – номер студентської групи ПЗ, наприклад, ПЗ 5-10;
ZZZ – останні три цифри номеру залікової книжці;
WW – код документу (3A – пояснювальна записка, коди для графічної частини визначаються згідно ЄСКД і наведені у п.3.2).
На другій сторінці пояснювальної записки міститься довідка кафедри про виконаний дипломний проект (роботу) згідно додатку Б. Третім аркушем записки є завдання на проектування у відповідності з прикладом (додаток В). Четвертий та п’ятий аркуші залишаються чистими для відгуку керівника та рецензії на дипломний проект (роботу). На шостій сторінці міститься реферат (приклади рефератів наведено у додатку Е). Далі – розгорнутий зміст записки до проекту (роботи). У змісті послідовно перераховуються заголовки розділів і додатків, вказуються номери сторінок, на яких вони розміщені. Починаючи зі змісту, записка далі виконується на аркушах із стандартними рамками (додаток Ж), причому на першій сторінці змісту використовується великий (основний) штамп, далі – малі штампи. На всіх штампах вказується шифр проекту (роботи).
Далі розташовується основна частина записки.
Текст основної частини виконується з одного боку на аркушах формату А4 (210297 мм) із стандартними рамками з малими штампами. Як було вказано вище, титульна сторінка, завдання та реферат виконуються на сторінках без штампів, зміст – на сторінці з великим (основним) штампом (додаток Ж, рисунок Ж.1).
Текст всередині рамок повинен розташовуватися таким чином, щоб відстань від тексту до будь–якої лінії рамки складала не менше 5 мм. На сторінках без рамок поля мають розміри: ліве – 30 мм, верхнє – 15 мм, праве – 15 мм, нижнє – 20 мм.
Сторінки записки, починаючи з сторінки, що містить реферат, повинні бути пронумеровані. Номери сторінок проставляються в правому нижньому куті в малих штампах (додаток Ж, Рисунок Ж.2).
При написанні тексту від руки потрібно користуватися ручками з чорними чорнилами або пастою, писати розбірливо, креслярським шрифтом. При виконанні пояснювальної записки на комп’ютері рекомендується набирати текст, застосовуючи шрифт Times New Roman розміру - 14, міжрядковий інтервал – 1,2. Таблиці оформляються шрифтом розміру – 12.
Назви розділів (глав) у тексті пишуться на початку нової сторінки, великими (заглавними) літерами і нумеруються арабськими цифрами без крапки. Номери підрозділів (параграфів) складаються з номеру розділу і номеру підрозділу, розділених крапками. Підрозділ, в свою чергу, може поділятися на пункти, що також відділяються крапкою від попереднього номеру. Крапка після останньої цифри номеру розділів або пунктів не ставиться. Назви розділів, підрозділів і пунктів починають з абзацу.
У відповідності із стандартами розділи потрібно починати з початку нового аркуша, назви підрозділів відокремлювати від попереднього тексту двома інтервалами, а назви пунктів – одним.
Розділи, підрозділи і пункти повинні мати короткі змістовні заголовки. Підкреслювання і виділення курсивом заголовків і перенесення слів в них не дозволяються. Крапка в кінці заголовків не ставиться.
Ілюстрації в пояснювальній записці визначаються її змістом, їх кількість повинна бути достатньою для надання тексту ясності та конкретності. Всі ілюстрації (схеми, креслення, фотографії тощо) іменуються рисунками.
Рисунки нумеруються послідовно в межах всієї пояснювальної записки або кожного розділу арабськими цифрами. Кожний рисунок повинен мати назву. Номер і назва рисунка розділяються між собою знаком «тире» і розташовуються під ілюстрацією після слова «Рисунок», наприклад, «Рисунок 1.2 – Блок–схема алгоритму розрахунку статичної характеристики». Крапка в кінці назви рисунка не ставиться. При необхідності нижче можуть наводитися пояснювальні дані. Частини рисунку можуть позначатися літерами з круглими дужками, наприклад, а), б) тощо.
Рисунки бажано розташовувати відразу ж після посилання на них у тексті записки. При посиланні на рисунок в тексті записки слово «рисунок N» пишуть без скорочення, наприклад, «На рисунку 2.9 зображена статична характеристика об’єкту».
Цифровий матеріал, що розміщується у записці, оформлюється у вигляді таблиць. Змістовний заголовок таблиці розташовується після слова «Таблиця» над відповідним цифровим масивом, нумерація таблиць (таблиця 1.1) аналогічна нумерації рисунків.
Таблиця 1.1 – Приклад оформлення таблиці
(Заголовок таблиці) |
|||||
Головка таблиці |
|
|
|
|
}заголовки граф |
|
|
|
|
}підзаголовки граф |
|
|
|
|
|
|
}рядок |
|
|
|
|
|
}рядок |
|
|
|
|
|
}рядок |
Графи (стовпці) |
(Заголовки рядків) |
|
|
|
Боковик |
Якщо рядки і графи таблиці виходять за межі формату сторінки, то таблицю поділяють на частини, які, в залежності від особливостей таблиці, переносять на інші сторінки або розміщують на одній сторінці поряд або одну таблицю під іншою, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і боковик.
При поділенні таблиці на частини дозволяється її головку і (або) боковик замінювати відповідно номерами граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і (або) рядки першої частини таблиці.
Слово «Таблиця», її порядковий номер і заголовок таблиці вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження таблиці N» або «Закінчення таблиці N».
Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження міститься на наступній сторінці, то в першій частині таблиці нижню горизонтальну риску, що обмежує таблицю, не проводять.
Дозволяється нумерація рисунків і таблиць в межах розділу двома цифрами, розділеними крапкою: перша цифра – номер розділу, друга – наскрізний номер в межах розділу, наприклад, «Рисунок 3.2 – Блок–схема алгоритму розрахунку динамічної характеристики». Для назв рисунків, таблиць і тексту таблиць потрібно використовувати шрифт з розміром 12. Від тексту таблиці та рисунки відокремлюються одним інтервалом.
Рівняння і формули слід виділяти з тексту в окремий рядок і розташовувати їх у його центрі. Якщо рівняння не вміщується на одному рядку, воно повинно бути перенесене на наступний рядок на знаках виконуваних математичних операцій, причому знак операції на початку наступного рядка повторюють. Розміщення позначок одиниць вимірювання в одному рядку з формулами не припустиме.
Формули, на які є посилання в тексті, слід нумерувати порядковою нумерацією в межах пояснювальної записки арабськими цифрами, що записуються на рівні формули на правому боці рядка в круглих дужках. Допускається як наскрізна нумерація формул в межах записки, так і в межах кожного розділу.
Пояснення кожного символу формули слід надавати з нового рядка в тій послідовності, в якій символи наведені в формулі. Перший рядок пояснення повинен починатися з слова «де» без відступу і двокрапки.
Приклад:
Кількість робочих місць R з оброблення пошти розраховують за формулою
(1)
де Qм – максимальна продуктивність оброблення поштових одиниць у
вузлі;
Qр – продуктивність праці одного працівника.
Посилання в тексті на порядкові номера формул дають в дужках, наприклад,…. в формулі (1).
Формули, які знаходяться в додатках, повинні нумеруватися окремою нумерацією
Після основного тексту записки у розділі «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ» наводиться перелік використаної літератури. Бібліографічні посилання в тексті і списки повинні виконуватися у відповідності з ГОСТ 7.1–84 []. У переліку літературні джерела розташовуються у порядку посилань на них у тексті. Посилання на використану літературу в тексті записки оформлюються у прямих дужках, наприклад, [18].
Приклади оформлення переліку використаних посилань:
Книга одного або двох авторів
1. C. C. Кріль, Л. О. Ящук Мережі та системи поштового звязку: Навч. пос. для ВНЗ. – О.: ОНАЗ, 2007. – 223 с.
Книга з трьома і більшою кількістю авторів та в кількох томах
2. Поштовий звязок. /С.М. Скляренко, В.К. Стеклов, Л.Н. Беркман и др. – К.: Техніка, 2003. – 901 с., ил.
Праці інститутів
4. Выбор структуры управляющего вычислительного комплекса для АСУ ТП Тр. ЦНИИКА . /Ю.Н. Колотов, Е.Г. Ипатов и др.; КГУ. – Калинин, 1980. – 152 с.
Патенти, авторські свідоцтва
5. А.с. 611226 СССР, МКИ А 01В 13/04. Устройство для распознавания образов. /Ю.А. Гольд, В.В. Меринов, B.C. Пискарев и др. (СССР). – № 616034/ 25–08; Заявлено 16.08.76.; Опубл. 30.03.78, Бюл. № 38. //Открытия. Изобретения. – 1977. – № 38. – с. 84.
Державні стандарти
6. ГОСТ 16084–75. Автоматизированные системы управления технологическими процессами в промышленности. Основные положения. – М.: Изд–во стандартов, 1975. – 36 с.