Пісня "Колискова

Ведуча 2.

Століттями виростали покоління, всією суттю вбираючи мамину пісню. Лагідну вдачу і добрий розум мають діти, що виховуються під спів і казку матері. А про материнську любов і відданість пишуть вірші, складають легенди, пісні.

6.Є давня українська легенда, яку я розповім вам.

Був у матері єдиний син. Одружився він з красунею. Незлюбила вона матір

– Нехай не заходить мати в кімнати, посели її в сінях.

Поселилася мати в сінях. Боялася на очі невістці показатися. Як невістка ішла через сіни, мати ховалася під ліжко. Говорить невістка чоловікові:

– Щоб і духом матері не пахло в домі. Посели її у хліві.

Відпочивала якось вночі красуня під яблунею. Побачила, як вийшла мати, розлютилася: "Якщо хочеш, щоб я жила з тобою, – убий матір, вийми з грудей серце і принеси мені."

Не здригнувся син. Каже: "Ходімо, мамо, скупаємось в річці." Ідуть.

Спіткнулась матір об камінь. Розсердився син:

– Що ви спотикаєтесь? Під ноги дивитися треба.

Скупалися. Убив син матір, вийняв із грудей серце, поклав на кленовий листок, несе.

Тріпоче маленьке материнське серце. Спіткнувся син об той самий камінь, упав, вдарився коліном. Упало гаряче серце на гостру скелю, закривавилось, стрепенулось і прошепотіло:

– Синочку мій рідний, чи не боляче ти вдарився?

Заридав син, схопив материне серце, побіг до річки, уклав в розтерзані груди, облив гарячими слізьми.

Зрозумів він, що ніхто не любить його так палко і віддано, як рідна мати. І такою невичерпною була любов матері, що ожило серце, встала мати і пригорнула до грудей голову сина.

Ведуча 1.

Скільки гірких дум і хвилин переживають материнські серця, відчуваючи, що син або донька байдужі, безсердечні, що вони забули все добре, зроблене батьками.

7. Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти – говорить народна мудрість. Смерть – невблаганна, старість – невідворотна. Перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері дому. А від поганих дітей дім можна вберегти, навчаючи їх робити добро, бути вдячними.

Бережіть материнське серце,

Бо воно, як воскова свічка,

То на гноті малесеньке сонце

Ніжне й тепле, але не вічне.

Затуліть теє серце ніжне

Од вітрів забуття і тривоги

Каяття принесіть їй, хоч пізнє,

І утріть гіркі сльози знемоги.

Бережіть материнське серце

Пісня "Куди ж це ви, мамо?"

(Хлопець і дівчина разом)

Посіяла людям літа свої літечка житом

Прибрала планету, послала стежкам споришу

Навчила дітей, як на світі по совісті жити

Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.

– Куди це ви, мамо! – сполохано кинулись діти,

– Куди ви, бабусю? – онуки біжать до воріт…

– Та я недалечко, де сонце лягає спочити

Пора мені, діти, а ви вже без мене ростіть.

– Та як же без Вас ми? Та що ви намислили, мамо!

– А хто нас у сон поведе у казках?

– А я вам лишаю всі райдуги із журавлями

І срібло на травах, і золото на колосках…

Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата

Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт

Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу

Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля

Махнула рукою – злетіли увись рушники

"Лишайтесь щасливі" _ і стала замисленим полем

На цілу планету, на всі покоління й віки

Ведуча 2.

Найдорожчою людиною у нашому житті завжди є, була і буде мама. Із нею ми відкрили для себе світ. Перші кроки зроблено, тримаючись за мамині руки. Перша пісня – мамина, перше знайомство з квітами, птахами, книжкою подарувала мама. Першу іграшку подала мама, і перша порада – теж мамина. Мама – найкраща, найдорожча, єдина. Вона – завжди поруч.

8.Не журися мамо, що дихнула осінь,

Й восени приходить трепетна любов,

І горделивий місяць, і ранкові роси,

Як колись, як вчора, хай чарують знов!

Твоя радість світла дітям передасться,

Озветься співом в дорогих серцях,

Хай лиш справжнє щастя,

Тільки вірне щастя,

Прилетить у долю, як вродливий птах.

Будь здорова, мамо!

Будь прекрасна, мила!

Ніжність солов’їну я тобі несу

Дякую, що вірності і святості навчила

І тримати правди вічну висоту!

Не журися, мамо, що зустріла осінь,

В ній калина дивна, як весна зорить

І чарують зорі, і срібляться роси…

Кличуть тебе, рідна, довго-довго жить!

9. Я часто ночами пригадую знов

Дитинства сполохану казку…

Спасибі, Вам, мамо, Спасибі, Вам, мамо за вічну любов, І щедру незміряну ласку. Схилялось над ліжком привітне чоло Дрімали натомлені очі… Спасибі, Вам, мамо, Спасибі Вам, мамо за ваше тепло І довгі недоспані ночі. Ховали тривогу в собі й гіркоту До мене всміхалися радо… Спасибі Вам, мамо, Спасибі Вам, мамо за всю доброту І пісню, залишену в спадок.