3. Що вам відомо про розвиток української культури в межах Великого князівства Литовського

Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського ознаменувало новий період у розвитку української культури, зокрема освіти і наук. У загальнокультурному відношенні Литва значно поступалася Україні — українська мова стала мовою діловодства, дипломатії, приватного листування на території Великого князівства Литовського. Недержавне становище українського населення пізніше негативно позначилося на розвитку культури. У цей період початкові школи існували в містах, при великих церквах і монастирях і в маєтках деяких магнатів. Навчали дяки-"уставники", яким платили зерном та іншими продуктами. Вчилися або в будинку дяка, або в приміщенні при церкві. Вивчали читання, письмо і церковний спіяв. Підручниками служили «Часослов» і «Псалтир».

У кінці XV століття в Польщі і Литві починається культурне піднесення. Тут розповсюджуються Що стосується науки, то в українських землях набули більшого розвитку філософські та політичні погляди. Математичні знання в XIII — XV століття не набули особливого поширення

З поступовим розвитком в XIV — XV століть торгівлі, відновленням дипломатичних зв'язків, відродженням паломництвавідбувалося розширення географічного кругозору людей. До того часу належить складання безлічі рукописних збірок, що містили справжні і докладні описи Константинополя, Палестини, Західної Європи та інших земель. Найвидатнішою пам'яткою такого роду, що отримав популярність, є «Хождєніє за три моря» тверського купця Афанасія Нікітіна, який здійснив в1466—1472 рр. подорож Волгою і Каспієм до Персії, а потім до Індії.

Суспільні ідеї, пов'язані з осмисленням місця людини в світі і суспільстві, а також політичні теорії з часу утвердженняхристиянства на Русі в основному укладалися в межі релігійного світогляду. У XIV — початку XV століть Русь, сприйнявши в основному філософсько-богословські течії Візантії, відставала від неї за рівнем філософського мислення, яке в той період і в самій Візантії переживало кризу. На Русі XIV — XV століть було розвинене вчення про неминучість кінця світу і божественного суду над людством. Черезсоціальні потрясіння ці ідеї набували форми реального очікування «другого пришестя» Христа.

4.Назвіть відомих давньоруських письменників та охарактеризуйте їх твори.

Колоритна постать Нестора Літописця стоїть поряд з такими відомими подвижниками Києво-Печерського монастиря, які уславилися праведним життям і величезним внеском у становлення вітчизнян Відчуваючи особливу любов і визнання до свого першого наставника преподобного Феодосія, Нестор взяв на себе обов'язок перенесення святих мощей у закладений Феодосієм Успенський собор, де вони потім і вшановувались. Свої враження від цього красномовно виклав у «Слові про перенесення мощів святого і преподобного отця нашого Феодосія», внесеного у літописний звод. Житіє перших вітчизняних святих Бориса і Гліба та житіє Феодосія Печерського належать перу Нестора Літописця. Його праці просякнені ідеями чернечого аскетизму.

Відома «Повість временних літ» — найдавніший літописний звід, що дійшов до нас у повному обсязі, був завершений у другому десятилітті ХII ст. і потім включався в усі основні літописні компендіуми на Русі. Працюючи над «Повістю», Нестор використав твори своїх попередників-літописців, передовсім Іларіона Київського (укладача Початкового літописного зведення 1037 р.). Практично завершений до 1113 р. текст літописі, в наступні 1116-1118 рр. за дорученням великого князя Володимира Мономаха був перероблений і доповнений.ої культурної традиції, як Антоній Феодосій, преподобний Алімпій-іконописець і багато інших. «Повість временних літ» вражає масштабністю, баченням минулого і сучасного від перших кроків людства до бурхливих політичних подій початку ХII ст., ознаменованого наполегливою боротьбою проти половецької навали і соціальними потрясіннями в Києві, що привели до влади Володимира Мономаха. Автор подає огляд світу від Британії до Індії, осмислюючи спільне коріння, долі різних слов'янських народів, піднесення Русі, її стосунки з Візантією і кочовиками євразійських степів. Особливо він виділяє прийняття християнства і прилучення Русі до високих досягнень греко-православної культури. Особливою рисою «Повісті», що відображала авторський підхід самого Нестора, є органічне поєднання високого епічного стилю з іншими літературними жанрами і стилями — повістями, житіями, тощо. «Слово о законі і благодаті...» Іларіона та майстерно виконана книжка, наприклад Остромирове євангеліє 1056—1057 pp., в якій відчуваються давні традиції у цій справі. Писемність, безперечно, знали на Русі ще за язичницьких часів. Про це свідчать договори Русі з греками 911 та 944 pp. та археологічні знахідки. Зокрема, автор «Слова о полку Ігоревім» висловив глибоку стурбованість про долю Русі, виступив з палким закликом до князів припинити чвари, об'єднатися та організувати відсіч кочовикам.

5. Розквіт родоплемінного ладу припадає на добу неоліту, який почався в Україні приблизно 7 тис. років тому, оскільки сприятливі екологія, клімат і родючі землі створювали ідеальні умови для розвитку господарства.

Велике значення для розвитку продуктивних сил первісного суспільства мало зародження землеробства і тваринництва, що сприяло виникненню суспільного поділу праці.

Перший великий суспільний поділ праці — виділення пастуших племен — значно підвищив продуктивність праці і створив можливості для виробництва додаткового продукту й розвитку обміну.

Другий великий суспільний поділ праці — виділення ремесла — сприяв подальшому вдосконаленню та підвищенню її продуктивності. Нові знаряддя праці (мотика, плуг) були розраховані не на колективне, а на індивідуальне використання. Почали використовувати індивідуальну працю, на основі якої поступово виникли приватна власність і приватне господарство, що зумовило майнову нерівність і експлуатацію. Першою формою експлуатації була експлуатація рабів, яких брали у полон під час міжплемінних сутичок, війн. Згодом, у зв'язку із зростанням майнової нерівності, на рабів почали перетворювати не лише полонених, а й своїх сородичів, які потрапляли в боргову залежність.

Утвердження родоплемінного ладу сприяло розвиткові не лише матеріальної культури, а й духовного життя первісної людини. Значних успіхів було досягнуто в розвитку мислення, мови, мистецтва, основ прикладних знань та елементів ідеологічних уявлень.

У становленні людини, генезі суспільної організації, розвитку культури важливу роль відіграли мислення і мова. Цілком очевидно, що мислення й мова — дві сторони того самого процесу в становленні людини, процесу походження й розвитку трудової діяльності, виробництва й оволодіння людиною силами природи. Неправильно було б ставити запитання, що виникло раніше в історії найдавнішого людства — думка чи слово, яке виражає її.

Мислення й мова виникли одночасно, адже цілком зрозуміло, що свідомо виготовлені найпростіші знаряддя праці ознаменували виникнення найпростіших уявлень, а вони, в свою чергу, мали передаватися або від одного члена колективу іншому або як сума набутого досвіду переходити до наступного покоління. Отже, поряд з появою найпростіших уявлень виникла й найпростіша форма передавання інформації — звукові сигнали.