2. Поняття держави і її ознаки

Розглядаючи цю тему, слід мати на увазі, що в Україні неухильно розбудовується нова державність. Пе­реборюються комплекси і стереотипи тоталітарного минулого, формується новий погляд на сутність і роль держави. Основу будь-якого суспільства складає спосіб виробництва матеріальних благ. Врешті-решт, саме він визначає політичні, соціальні, духовні, моральні та інші процеси в суспільстві. Економічна структура суспільства утворює реальний економічний базис цього суспільства. Політичні, ідеологічні, юридичні явища складають його надбудову. До політичної надбудови відноситься і роз­виток держави. Держава визначає юридично допустимі форми власності (публічну і приватну, колективну і індивідуальну), регулює розподіл матеріальних благ, формує, охороняє і захищає існуючий правопорядок. Але діяльність держави не завжди відповідає потребам роз­витку економіки. Держава може стримувати, а то й про­тидіяти об’єктивним потребам розвитку економіки. Це залежить від того, на яких (прогресивних чи консервативних з точки зору потреб розвитку економіки) ідеологічних позиціях стоять сили, що на даний момент контролюють організацію і діяльність державного апарату.

Термін “держава” в юридичній та іншій літературі, в повсякденному його вживанні, має не однакові розуміння її розглядають в субстанціональному, атрибутив­ному, інституціональному і міжнародному значенні. В субстанціональному значенні держава - це організоване в певні корпорації населення, що функціонує в просторі і часі. В атрибутивному - це устрій певних суспільних відносин, офіційний устрій даного суспільства. В інституціональному - це апарат публічної влади, ор­гани, що здійснюють державну владу. В міжнародному значенні державу розглядають як суб’єкт міжнародних відносин, як єдність території, населення і суспільної влади.

Таким чином, держава — це суверенна, політико-територіальна організація суспільства, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна робити свої веління загальнообов’язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво і управління загальносуспільними справами

Основними ознаками держави є: а) суверенітет; б) розділ населення за територіальною ознакою; в) наявність апарату управління і примусу; г) здатність видавати загальнообов’язкові правила поведінки; д) здат­ність збирати податки, робити позики і давати кредити; е) здатність виражати і захищати інтереси певної частини або всього населення.

Суверенітет держави - це верховенство, самостійність, повноважність і неподільність влади в певній державі в межах її території, а також незалежність і рівноправ­ність країни у зовнішніх відносинах.

Населення в державі розселене по всій її території і поділяється на адміністративно-територіальні чи політико-територіальні одиниці. Політична влада держави, її суверенність розповсюджуються на всіх людей, що живуть на її території.

Держава має спеціальний апарат, як систему зако­нодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів, а також відповідні матеріальні засоби для виконання своїх завдань. До них відносяться армія, поліція (міліція) виправні установи, служба національної безпеки, підприємства, установи та інші організації

Держава встановлює загальнообов’язкові для всього населення правила поведінки і закріплює їх в нормах права.

Держава збирає податки, які використовуються для утримання організацій державного механізму, що не виробляють товарів і не надають платних послуг.

В соціально-неоднорідному суспільстві влада вира­жає і захищає інтереси певної частини населення, носії влади в організаційному відношенні відокремлені від громадянського суспільства.

Апарат держави

Для здійснення своїх завдань і функцій кожна дер­жава створює різноманітні організації. Така система всіх державних організацій, що беруть участь у здій­сненні завдань і функцій держави, називається її меха­нізмом. Серед названих організацій є державні органи, що наділені державно-владними повноваженнями. Си­стема таких органів і зветься апаратом держави.

До основних принципів організації та діяльності дер­жавного апарату України слід віднести: а) демократизм; б) рівноправність громадян; в) законність; г) суверенність; д) розподіл влад; е) соціальну справедливість; є) гуманізм і милосердя; ж) поєднання переконання і примусу; з) привселюдність, відкритість і врахування громадської димки та інші.

Принцип демократизму в Україні, покликаний забез­печити формування державного апарату, з волі більшо­сті населення, вираз і виконання волі громадянського суспільства

Держава гарантує всім громадянам: охо­рону, захист та відтворення політичних, економічних особистих та культурних прав. Як корінна, так і всі інші національні групи, що проживають на території України, є рівноправними.

Державний апарат організовується і діє на підставі законів. Його діяльність спрямована на виконання законів і відбувається в порядку, передбаченому діючим законодавством.

Робота державного апарату будується на засадах самостійності і незалежності. Він є виразником сувере­нітету народу і нації.

Державна влада в Україні здійснюється за принци­пом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. Єдиним органом законодавчої влади є Верховна Рада. Виконавча влада в Україні належить Президентові Ук­раїни і Кабінетові Міністрів. Правосуддя в Україні здій­снюється виключно Конституційним, загальними та гос­подарськими (арбітражними) судами.

Реалізація принципу соціальної справедливості в ор­ганізації і діяльності державного апарату означає, що його завданням є забезпечення соціальної злагоди, кон­сенсусу між різними частинами суспільства, балансу різноманітних інтересів всіх соціальних прошарків і груп.

Державний апарат, покликаний гарантувати грома­дянам здійснення їх суб’єктивних прав, охороняти і за­хищати основні права людини і громадянина, віддаючи пріоритети загальнолюдським цінностям.

Важливим принципом діяльності державного апара­ту України є поєднання виховних методів переконання та методів примусу. Примус державою застосовується тільки тоді, коли вичерпані всі методи переконання і суб’єкт не підкорився вимогам норм права.

Свої функції державний апарат виконує гласно, спів­працює з різними громадськими об’єднаннями і рухами, вивчає громадську думку і враховує її в організації і здійсненні покладених на нього завдань.

Таким чином, державний апарат, обраний чи призна­чений є системою державних органів, що у відповід­ності з принципами норм права здійснюють свої функції, реалізуючи волю громадянського суспільства, всього ук­раїнського народу.

Первинним ланцюжком державного апарату є орган Держави. Це службовець чи структурно-організований колектив службовців, які на чинних підставах мають владні повноваження, а також відповідні матеріально-технічні засоби для виконання покладених на них конкретних завдань і функцій держави.

Один службовець, як орган держави, це, наприклад, Президент України, що є главою держави і виступає від її імені. Структурно організований колектив службовців має керівників і виконавців. Керівник виступає від імені того чи іншого органу. Кожен орган наділяється на підставі закону владними повноваженнями, що полягають у тому, що орган спроможний встановлювати формально-обов’язкові правила поведінки (як норма­тивні, так і індивідуальні) і домагатися їх здійснення

В юридичній літературі розглядають різні підстави для класифікації державних органів.

Розрізняються такі види органів держави:

1. За місцем у системі державного апарату органи держави поділяються на: а) первинні, тобто такі, що створюються шляхом виборів всім населенням або його частини (Верховна Рада, Президент України); б) вто­ринні, такі, що утворюються первинними, походять від них і підзвітні їм (Кабінет Міністрів).

2. За змістом або напрямками державної діяльності:

3. а) органи державної влади; б) глава держави; в) орга­ни державного управління чи виконавчо-розпорядчі ор­гани; г) судові органи; д) контрольно-наглядові органи

4. За способом утворення органи поділяються на: а) виборні; б) призначувані; в) ті, що можуть успадковуватись.

5. За часом функціонування: а) постійні; б) тимчасові

6. За складом: а) одноособові; б) колегіальні

7. За територією, на яку поширюються їх повнова­ження: а) загальні або центральні; б) місцеві або ло­кальні (регіональні)

Таким чином, залежно від підстав класифікації можна утворювати різні видові групи органів держави.

Коротко розглянемо систему державних органів України. До органів держави відносять: а) вищі органи законодавчої влади: Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим; б) главу держави— Президента України; в) до органів державного управ­ління відносяться: Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим. До центральних — міністерства, державні комітети і відомства України Автономної Республіки Крим. До місцевих — обласні і районні, міські, районні в містах, сільські і селищні виконкоми рад народних депутатів і голови цих виконкомів, їх відділи і управління, а також адміністрації державних підприємств і установ; г) органи регіонального і місцевого самоврядування: обласні і районні, міські, районні в містах, сільські і селищні.

Згідно з Законом України від 3 лютого 1994 року “Про формування місцевих органів влади і самоврядування” після виборів місцевих Рад і голів місцевих Рад, втрачає свою дію Закон України від 5 березня 1992 “Про представника Президента України”.

Систему судових органів складають Конституційний Суд України, загальні суди, арбітражні суди. Система загальних судів: Верховний Суд України, Верховний Суд Автономної Республіки Крим, обласні суди, міські суди м. Києва і Севастополя, районні суди, міські (міст об­ласного підпорядкування), районні в місті народні суди, міжрайонні суди.

Система арбітражних судів: Вищий арбітражний Суд України, Арбітражний суд Автономної Республіки Крим, обласні, міські (міст Києва і Севастополя) арбітражні суди.