Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ХАРАКТЕРИСТИКА АДАПТАЦІЇ ЛЮДИНИ.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
175 Кб
Скачать
☆

Вплив вібрацій на організм людини

Вібрація — механічні коливання матеріальних точок або тіл. Найпростішим видом вібрації є гармонійне коливання, графічно зображуване синусоїдою.

Вібрація характеризується амплітудою і частотою, з яких виводять швидкість і прискорення.

Віброприскорення, або віброперевантаження, — це максимальна зміна швидкості коливань в одиницю часу, звичайно виражається в см/с2. У практиці авіаційної і космічної медицини частіше застосовують одиниці прискорення, кратні прискоренню вільного падіння g.

Частота вібрації — число коливань за одиницю часу, виміряється в герцах.

Важливим параметром вібрації є її інтенсивність, або амплітуда. Якщо вібрація є простим синусоїдальним коливанням біля нерухомої точки, то її амплітуда визначається як максимальне відхилення від цієї позиції (виміряється в міліметрах).

Фізичні характеристики вібрації кабіни космічного корабля вивчені недостатньо. Частота вібрації, що виникає на активній ділянці, складає близько 50 Гц. Віброперевантаження при цьому не перевищує 1g. Головні частоти вібрації конструкцій великих космічних апаратів звичайно лежать у діапазоні від 2 до 15 Гц.

Вібрація може передаватися людині безпосередньо при дотику до вібруючих предметів і через проміжні середовища достатньої щільності (рідина, тверді тіла). Вона може впливати на людину безпосередньо через опорні поверхні, наприклад, ложемент космонавта, і через деякі вторинні контактні предмети, такі, як підголівник, рукоятки керування. Опосередковані впливи вібрації виявляються у вібрації приладів у космічному кораблі, що утрудняє зчитування показників під час запуску.

Вважають, що вібрація сприймається специфічними віброрецепторами у всіх тканинах тіла й особливо в шкірі.

Тіло людини — складна вібраційна система з власним резонансом. Деякі анатомічні структури й органи на визначених частотах одержують коливання більшої амплітуди, ніж інші. Головний резонанс тіла людини для вібрації в напрямку вертикальної осі лежить у частотах 4-5 Гц. Різні тканини мають резонансні частоти 12-24 Гц.

Коливанню піддається все тіло та, залежно від резонансних частот f0, окремі органи. Для всього тіла сидячої людини f0 =4-7 Гц. Резонансні частоти деяких органів та частин тіла наведені в таблиці.

Резонансні частоти f0 коливань різних частин тіла та органів людини

(коливання вздовж довгої осі тіла; за Dupuis, 1984)

Частина тіла (положення лежачи)

f0, Гц

Частина тіла (положення сидячи)

f0, Гц

Голова

1 – 4

Хребет

3 – 5

Живіт

1,5 – 6

Шлунок

4 – 5

Стопа

1 - 3

Око

20 – 25

При тривалому впливі вібрацій на організм людини розвиваються місцеві і загальні морфо-функціональні зміни, що може викликати так звану „вібраційну хворобу”, при якій порушуються функції різних систем організму.

За поширенням в організмі вібрації ділять на загальні і місцеві (локальні). У першому випадку вони викликають помітний струс всього організму, у другому — втягують у коливальні рухи лише його окремі ділянки. Однак це не означає, що фізіологічна дія локальних вібрацій обмежується ділянкою їхнього поширення в тканинах. Оскільки коливальні рухи подразнюють периферичні нервові утворення, вони неминуче впливають на центральну нервову систему і рефлекторно можуть змінювати функції окремих органів і тканин. Вплив на організм місцевої вібрації якісно відрізняється від впливу загальної вібрації.

Загальна вібрація виникає на активній ділянці космічного польоту, коли коливання двигуна передаються на конструкцію ракети, і іноді при аеродинамічних впливах на космічний корабель під час проходження щільних шарів атмосфери.

Вібрація є загально-біологічним фактором, що діє на будь-які клітини організму, у тому числі на кору головного мозку. Отже, чим ширше поширюється вібрація по організму, тим більше тканинних, зокрема нервових, елементів залучається в сферу її впливу.

Низькочастотні вібрації служать специфічним подразником вестибулярного апарату, при тривалому впливі, що порушує його функції.

У відповідь на постійну низькочастотну вібрацію всього тіла відбуваються різноманітні зміни в клітинах і їхніх біохімічних компонентах, у сечі і крові. Ці зміни, очевидно, відображають неспецифічну реакцію на стрес-фактор. Адаптація до вібраційного фактора - центральна, хоча можливо деяке звикання і на рівні рецепторів.

Вібрація близька до шуму не тільки за природою, але і за фізіологічним ефектом. Вона значно обтяжується дією шуму.

Під впливом вібрації змінюються функції дихання, серцево-судинної системи, травлення, опорно-рухового апарату і т.д. Серцево-судинні і серцево-легеневі реакції на вібрації середньої інтенсивності зводяться до таких же вегетативних зрушень, як і при помірній роботі або емоційній напрузі: збільшення числа серцевих скорочень і дихальних рухів, легеневої вентиляції і споживання кисню.

Вібрації, що діють на організм у космічному польоті, людина може витримати. Віброперевантаження при цьому звичайно не перевищує 0,1 g, лише в рідких випадках досягаючи 1 g.

Вплив на організм людини тривалих

і інтенсивних звукових навантажень

Шум — це безладна сукупність звукових хвиль різних частот і амплітуд, що поширюються в повітрі і сприймається вухом людини. Діапазон частот, що сприймає людина коливається від 16 до 20 000 Гц. (Герц (Гц) — одиниця частоти, що дорівнює одному коливанню за секунду).

Для практичних цілей цей діапазон обмежений діапазоном від 50 до 10000 Гц, як найбільш важливий для слухового сприйняття.

Вухо людини безболісно сприймає звуковий тиск у діапазоні від 2×10-5 Н/м2 (поріг слуху) до 20 Н/м2. Різниця верхньої і нижньої меж складає мільйон. Для зручності практичного виміру й оцінки шумів прийняті не лінійні одиниці, а логарифмічні — децибели (дб). Величина, що характеризує інтенсивність шуму або звуку, одержала назву «рівень звукового тиску шуму» або рівень шуму. Це десятковий логарифм відношення вимірюваного звукового тиску до стандартного (близького до порога чутності чистого тону на частоті 1000 Гц), прийнятому за одиницю порівняння. Приклади впливу шуму на людину наведені у таблиці.

Класифікація шумових навантажень та їх вплив на людину (за Lehmann, 1962)

Рівень шуму

Рівень звуку, дБ

Результати впливу

І

30 – 65

Психологічні реакції, іноді психічні розлади

ІІ

65 – 90

Ті ж, що й при рівні І плюс фізіологічні реакції, особливо вегетативних регуляторних систем (підвищення частоти серцевих скорочень та кров’яного тиску, звуження периферійних судин, рефлекторне підвищення м’язового тонусу, порушення сну).

ІІІ

90 – 120

Ті ж, що й при рівнях І та ІІ плюс оборотне приглушення, стабільне зниження слуху після дії шуму протягом багатьох років.

IV

> 120

Ті ж, що й при рівнях І – ІІІ плюс пошкодження нервових клітин.

Однак несприятливий вплив шуму залежить не тільки від рівня шуму, але і від частотного складу, тобто від того, як розподіляється інтенсивність по частотах (спектр шуму). Нарешті, шкідливість шуму залежить від ступеня рівномірності його впливу у часі.

Адекватним критерієм для характеристики коливального процесу (шуму), що впливає на живий організм, є його потужність. Звідси найбільш правильно непостійні шуми оцінювати еквівалентним за енергією рівнем.

Класифікація шумів. В даний час усі шуми поділяються за характером спектру на широкосмугові і тональні.

Широкосмугові — мають безперервний спектр шириною більшою за одну октаву, а тональні мають у спектрі відчутні дискретні тони; тональний характер шуму установлюється виміром у 1/3-октавних смугах частот протягом рівня в одній смузі над сусідніми не менш, ніж на 10 дб.