1. Етапи розвитку системи виховної роботи з особовим складом у зс України – 20 хв.

Процеси створення й розвитку системи виховної роботи та морально-психологічного забезпечення військ (сил) є складовою частиною процесів широкомасштабного реформування ЗС України в цілому. Відповідно до цього можна визначити такі етапи:

Перехідний етап (1991 – 1992 рр.). Це етап переходу від системи партійно-політичної роботи у військах до системи виховної роботи в ЗС України Цей етап пов’язаний із набуттям України незалежності, змінами концептуальних основ роботи з особовим складом військ: від партійного принципу керівництва ЗС до принципу „армія поза політикою і забороною діяльністю в її структурах будь-яких партій”.

І етап (1992-1996 рр.). Це період часу від створення органів виховної роботи (соціально-психологічної служби) до затвердження у січні 1996 року Державної програми будівництва та розвитку ЗС України.

На цьому етапі створені основи нормативно-правової бази виховної роботи у підрозділах:

1. Закон України “Про Збройні Сили України” (від 06.12.1991 р.).

2. Тимчасове положення про органи виховної й соціально-психологічної роботи в ЗС України (введено наказом Міністра оборони України № 49 від 25.09.1994 р.).

ІІ етап (1997-2000 рр.) У цей час продовжується формування нормативно-правової бази виховної роботи та морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил), а саме:

затверджена Указом Президента України від 04.09.1998 року № 981 „Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України”;

введена в дію Концепція морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) ЗС України (наказ Міністра оборони України № 142 від 05.05.1999 р.);

активізується робота всіх органів військового управління щодо створення єдиної системи морально-психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил) на основі введеного в дію Положення про органи виховної роботи ЗС України (наказ Міністра оборони України № 226 від 18.07.2000 р.)

У цих документах:

1. Проведено аналіз зарубіжного досвіду організації морально-психологічного впливу на особовий склад військ.

2. Виявлено протиріччя, закономірності та тенденції розвитку ЗС України та морально-психологічного забезпечення їх застосування.

3. Обґрунтовано роль, завдання і перспективи розвитку органів виховної роботи на всіх рівнях військового управління.

4. Проводиться моніторинг діяльності органів виховної роботи з метою виявлення позитивних і негативних тенденцій та визначення напрямів їх подальшого функціонування.

ІІІ етап (середина 2000 року – кінець 2003 року). У цей період затверджені уточнена Державна програма реформування та розвитку ЗС України до 2005 року і програми реформування і розвитку морально-психологічного забезпечення ЗС України на період до 2005 року.

У цих документах визначалися загальні напрями, шляхи й пріоритети реформування та розвитку системи роботи з особовим складом, формування його морально-бойової та професійної компетентності до виконання завдань за призначенням. Визначено, що діяльність органів військового управління всіх рівнів повинна бути спрямована на:

– удосконалення єдиної нормативно-правової бази морально-психологічного забезпечення в масштабах держави, ЗС, інших військових формувань України;

– підвищення рівня дієвості морально-психологічного забезпечення бойової та мобілізаційної готовності військ;

– оптимізацію структури та чисельності органів виховної роботи, їх поступову трансформацію в органи морально-психологічного забезпечення;

– розробку системи морально-психологічного забезпечення сучасних технологій застосування військ (сил);

– використання нових форм та способів морально-психологічного забезпечення;

– створення матеріально-технічної бази морально-психологічного забезпечення.

ІV етап (кінець 2003 року до березня 2008 р.). (Рішення про реформування органів виховної роботи в структури з гуманітарних питань зумовило початок етапу трансформування системи виховної роботи за євроатлантичним зразком її організації).

Нові завдання, які поставив Президент України перед ЗС України, потребували суттєвого удосконалення системи діяльності щодо впровадження в ЗС України державної ідеології, гуманітарної та соціальної політики. На виконання вимог розпорядження Президента України від 25 жовтня 2003 року № 338/2003-рп “Щодо реформування гуманітарної сфери Збройних Сил України” наказом МО України № 438 від 13грудня 2003р. “Про введення посад та структурних підрозділів з гуманітарних питань у Збройних Силах України” органи виховної роботи переформовані в органи з гуманітарних питань.

Потреба переходу до нової системи організації виховної роботи та морально-психологічного забезпечення стала не даниною моді чи будь-яким суб’єктивним чинникам, а обумовлена поступовим переходом Збройних Сил України на нові принципи їх функціонування.

Відповідно до цього, Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 28/2004 була схвалена “Концепція гуманітарного і соціального розвитку у Збройних Силах України”.

Прийняття Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки передбачало визначення нових цілей застосування та основних завдань ЗС України з врахуванням нових викликів і загроз у сфері безпеки.

Одночасно визначались пріоритети та напрямки розвитку функціональних структур ЗС України (Об’єднаних сил швидкого реагування, Основних сил оборони та Стратегічних резервів), системи управління ЗСУ та основні організаційні заходи відповідно до їх призначення і завдань. Передбачалася, в контексті зміни умов збройного захисту держави, зміна системи комплектування.

V етап (березень 2008 р.- до теперішнього часу). Перманентне реформування структур, що мали як основне завдання організацію безперервного морально-психологічного впливу на особовий склад військ та органів управління в ході сучасного вітчизняного військового будівництва не дало позитивних результатів. Заходи були, як правило, безвідповідальними та непослідовними.

Об’єктивні зміни суспільно-політичної ситуації у світі та в нашій країні, необхідність розвитку ЗС України вимагають значного покращення роботи щодо зміцнення морального духу військ та органів управління.

Рішення Президента України – Верховного Головнокомандувача ЗС України щодо невідкладних заходів посилення гуманітарної складової військової служби підтверджують, що організація належної роботи з людиною, її соціальним самопочуттям і проблемами, зміцнення духовних та морально-психологічних підвалин ЗС України висувається в число пріоритетних напрямків воєнної політики держави.

Виконання Указу Президента України від 04.03.2008 № 196/2008 повинно покласти кінець у броунівському русі у цьому напрямкові.

З уведенням в дію наказу Міністра оборони України №244 від 6.06.2008. “Про введення посад та структурних підрозділів з виховної та соціально-психологічної роботи у Збройних Силах України “відновлена самостійна управлінська вертикаль органів виховної та соціально-психологічної роботи, розпочато інтенсивне удосконалення (відновлення, ректифікація) нормативно-правової бази їх практичної діяльності