1.2 Добір як метод селекції. Види штучного добору та їх мета.

При будь-якій селекційній роботі добір кращих осіб або груп для подальшого розмноження вважається вирішальним процесом. Але успішність та результативність добору залежить від вихідного матеріалу, яким є існуючі насадження переважно природного походження. Вважається, що при проведені добору ми тільки відбираємо вже існуючі кращі екземпляри або групи для подальшого розмноження і тому цим методом ми не створюємо нічого нового. Такий процес добору, як уже згадувалось вище, коли ми лише використовуємо природну різноманітність дерев та насаджень носить назву аналітичної селекції.

В сучасних умовах розрізняють природній добір або виживання кращих та більш пристосованих осіб до умов середовища, та штучний, що застосовується селекціонерами при проведенні селекційних робіт. Процес природного добору проходить в популяціях безперервно з часів існування біологічних видів, внаслідок якого відмирають найменш пристосовані до умов середовища особи і виживають або залишаються для подальшого розмноження лише такі особи, які здатні вижити розмножуватися в конкретних лісо рослинних умовах.

Природній відбір відбувається під впливом клімату, грунтових умов та живих організмів. Серед кліматичних факторів найбільше значення мають температура та опади. Ріст рослин визначається добовими та сезонними коливаннями температури, сумою позитивних температур за вегетаційний період, тривалістю без морозного періоду. Кількість та розподіл опадів впливає на склад популяції.

При штучному доборі селекціонер використовує з відібраного природного матеріалу найбільш потрібні для нього форми, наприклад, за швидкістю росту, красивою та прямою формою стовбура, рясним плодоношенням та іншим. Адже за результатами наукових досліджень найбільш висока продуктивність та максимальна різноманітність форм спостерігається там, де для розвитку виду існують оптимальні умови, а це частіше всього буває в центрі ареалу. Якщо потрібно відібрати морозостійкі рослини, то відбір слід вести на північній околиці ареалу цього виду, де природний добір вже створив умови для розвитку морозостійких форм, Це саме стосується й посухостійких форм, які слід відбирати на південній, найбільш посушливій межі ареалу.

Тому А.Я Любавська (1982) пропонує одночасно з проведенням відбору в наших лісах організувати наступні резерви зберігання генетичного розмаїття.

1. Заповідники або резервати. Це об’єкти, що зберігаються як резервати і виключаються з господарської діяльності. Вони призначені для збереження цінного генетичного фонду. В лісах України в минулі роки було централізовано проведено відбір генетичних резерватів основних лісо утворюючих видів.

2. Національні природні парки та біосферні заповідники. Ці об’єкти цінні тим, що в них обмежена господарська діяльність. Завдяки великим площам, в цих об’єктах значно обмежується можливість міграції генів і популяція найбільш повно зберігає свій генетичний склад.

3. Ботанічні дендрологічні сади. Ці об’єкти цікаві як сховища генетичного матеріалу, але дещо менш важливі, бо в них представлена обмежена кількість дерев кожного виду.

4. Лісонасіннєві насадження та лісонасіннєві плантації. До цих об’єктів відноситься майже всі плюсові та кращі насадження, які призначені для заготівлі лісового насіння. В таких насадженнях проводяться обмежені рубки і в них зберігаються кращі дерева генетичного фонду.

5. Плюсові дерева. Відібрані для відповідної селекційної мети (швидкості росту, смоло продуктивність. Технічні або декоративні якості деревини, якість деревини стовбура та ін..)

6. Географічні та екологічні культури. Що створюються для вивчення впливу походження насіння на ріст, продуктивність та стійкість рослин одного й того ж виду в конкретних лісо рослинних умовах відповідного району.

7. клонові архіви або спеціальні генетичні банки. Це своєрідні плантації. На яких чистими рядами або групами вирощується вегетативне потомство плюсових дерев переважно одного лісо насіннєвого району.

8. Випробувальні ділянки. В яких вивчаються за ростом потомства генетичні властивості плюсових дерев, ріст потомства з клонових лісо насіннєвих плантацій та потомства повних сібсів або інших комбінацій схрещень.

9. Сховища насіння та пилку лісових видів. Це найбільш вдалі способи збереження генетичного фонду лісових дерев з метою майбутніх дослідів для їх генетичного покращення. Насіння окремих дерев популяцій ті різновидностей можна зберігати в таких умовах, які дозволяють зберегти їх схожість на декілька років (від 1-3 до 5-30).

Методи підвищення продуктивності і покращення якісного складу існуючих лісових насаджень при збереженні їх в дикому відрізняються від методів створення нових сортів при їх окультуренні. В сучасних умовах виділяють два напрями відбору в лісовій селекції.

1. Проведення добору в гетерогенних природних популяціях і заготівля насіння з найкращих дерев для вирощування з них високопродуктивних штучних лісових насаджень у відповідних лісо рослинних умовах. В цьому напрямі використовуються відібранні в лісових культурах форми при збереженні диких лісових умов з обмеженим доглядом.

2. Створення нових високоякісних ти високопродуктивних сортів деревних рослин з плантаційним вирощуванням їх на високому агрономічному фоні при скорочених оборотах рубок. Рубки на таких промислових плантаціях проводяться при досягненні ними промислової, а не природної стиглості. Створення таких промислових плантацій проводиться переважно вегетативним способом при використанні виведених перспективних сортів.

В лісовій селекції виділяють три типи добору: масовий, груповий та індивідуальний.

1. Масовий добір – це добір кращих кліматичних екотипів(відбір за походженням), наприклад, використання лісового насіння з місцевих екотипів, які найкраще пристосовані до місцевих лісо рослинних умов. Це найпростіший метод селекції, який покладено в основу існуючого районування переміщення лісового насіння.

2. Груповий добір, який іноді називають ще популяційним добором(М.М Версін. 1963). При цьому доборі серед місцевих популяцій(насаджень) відбирають для розмноження кращих із них. Сюди відносять відбір плюсових насаджень в якості лісо насіннєвих ділянок та інше.

3. Індивідуальний добір – це відбір для розмноження кращих біотипів, форм, клонів, окремих дерев в популяціях та екотипах. Вважається, що відбір плюсових дерев в лісівництві за фенотипом відповідає однократному масовому відбору в сільському господарстві. Відбір кращих рослин в ряді поколінь сільськогосподарських рослин отримав назву масового добору

В лісових популяціях розрізняють три основні форми природного добору: стабілізуючий, направлений та дезруптивний.

Стабілізуючий добір. У всіх випадках дії природного добору, що направлений проти негативних мутацій, ми маємо справу з зберігальною та охоронною еволюцією. В цьому випадку природний добір захищає спадкові структури виду від руйнівної дії негативних мутацій.

Направлений добір. Прогресивна пристосувальна еволюція базується на формуванні нових адаптивних властивостей та організмів, вона йде шляхом добору позитивних мутації. При впливі на популяцію нових або змінених умов середовища еволюційний процес різко прискорюється. В зв’язку з тим, що нові умови середовища створюють нове направлення процесів еволюції популяції, добір, що забезпечує цю еволюцію називається направленим добором.

Дезруптивний добір. Дезруптивний добір ще називають розриваючим. Цей добір виявляє позитивну дію не в одному, а одразу в двох напрямах. Це забезпечується тим, що добір виявляється позитивним для різних генотипів, що займають проміжне або середнє становище між тими, що тепер утворюють дивергуючу або роздвоювань популяцію.