Висновок.

Закон як нормативний акт пройшов довготривалий шлях свого становлення й розвитку – від його розуміння як певного правила поведінки людей, встановленого чиєюсь свідомою волею, до визнання закону як акта, що приймається органом законодавчої влади (або ж референдумом), регулює найважливіші суспільні відносини і має вищу юридичну силу. “Закон” потрібно відрізняти від інших споріднених із ним понять “законодавство” і “законодавчий акт”.

Найбільш науково обґрунтованим є розуміння законодавства як сукупності законів, але таке розуміння можливе нині виключно на теоретичному рівні. Практично ж терміном “законодавство” (у тому числі Конституцією України) охоплюються як закони, так і основані на них підзаконні нормативні акти, а також нормативні акти СРСР, що не втратили чинності.

Перехід до вузького розуміння поняття “законодавство” не тільки в теорії, а й у правотворчій та правозастосовчій практиці можливий лише за умови внесення відповідних змін до Конституції України, які усунули б змістовну неоднозначність терміну “законодавство”, яка має місце в ній нині.

Поряд із поняттям “закон” , “законодавство” має право на існування також поняття “законодавчий акт”, яким окрім законів охоплюються акти делегованої законотворчості – декрети Кабінету Міністрів України та Укази Президента України, видані ним у порядку реалізації пункту 4 розділу ХV Конституції України “Перехідні положення”.

 

Список використаних джерел

1. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1996. - 697 с.

2. Пиголкин А. С. Язык закона. – М.: Юрид. лит., 1990. – 191 с.

3. Лукъянова Е. А. Закон как источник советского государственного права. – М.: Юрид. лит-ра, 1988. – 150 с.

4. Скакун О. Ф. Теорія держави і права. – Підручник: Харків, Консум : Переклад з рос. С. О. Буяковського. - 2001. – 656 с.

5. Козюбра М. І. Принцип верховенства права і конституційна юрисдикція // Вісник Конституційного Суду України. - 2000. - № 4. - С. 24 -32.

6. Четвернин В. Демократическое конституционное государство: введение в теорию. – М.: РАН, Ин-т госуд. и права, 1993. – 142 с.

7. Нерсесянц В. С. Право и закон. – М.: Наука, 1983. – 368 с.

8. Нерсесянц В. С. Право – математика свободы. – М., 1996. - 232 с.

9. Мацюк А. Р., Мартиненко П. Ф., Тихонова Є. А., Заєць А. П. Правнича природа законодавчих актів і методологічні та прикладні аспекти законодавчого процесу / Вдосконалення законодавства України в сучасних умовах. – К., 1996. – С. 77-79.

10. Емельянов С. Право: определение понятия.– М.: Юрид. лит-ра, 1992.– 168 с.

11. Назаренко Є. В. Теоретичні та прикладні питання регулювання нормотворчості: Основні засади проекту закону «Про закони і законодавчу діяльність» // Вісник програми сприяння парламентові України. – 1997. - №6. – С. 16 – 25.

12. Хропанюк В. Н. Теория государства и права. / Под ред. В. Г. Стрекозова. – М.: “Дабахов, Ткачев, Димов”, 1996. – 384 с.

13. Общая теория права и государства: Учебник для юридических вузов / Под ред. В. В. Лазарева . – М.: Юристъ, 1994. – 360 с.

14. Основи правознавства. Підручник / Під ред. І. Усенка – К.: 1998. - 416 с.

15. Котюк В. О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996. - 208 с.

16. Шемшученко Ю. С. Законодавство. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редк.) та ін. – К., 1998. – С. 499.

17. Лисенкова О. Законодавство України: необхідне нормативне визначення поняття // Право України. – 1999. – № 11. – С. 93-97.

18. Российское законодательство: проблемы и перспективы. – М.: БЕК, 1995. – 478 с.

19. Концепция стабильности закона (серия «Конфликт закона и общества»). – М.: Проспект, 2000. – 176 с.

20. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну «законодавство») від 9 липня 1998 р. № 12 – рп/98 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 32. – Ст. 1209.

21. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 248 с.

22. Братусь С. Н., Казьмин И. Ф., Попова В. И. Ведомственные нормативные акты: понятие и основные проблемы // Закон и ведомственные нормативные акты в СССР. Труды 46. – М.: ВНИИ советского строительства и законодательства, 1989. – С. 3-16.

23. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.

24. Евграфов П. Б. Законодательные акты СССР и их роль в укреплении социалистической законности: Учеб. пособие. – К.: УМК ВО, 1989. – 68 с.

25. Медведчук В. В. Питання ефективності чинного законодавства // Право України. – 1998. - № 6. – С. 69-72.

26. Конституция и закон: стабильность и динамизм (серия «Конфликт закона и общества»). – М.: «Юридическая книга» ЧеРо, 1998. – 208 с.

27. Шаповал В. М. Верховенство закону як принцип Конституції // Право України. – 1999. - № 1. – С. 5-7.