2. Сутність та необхідність матеріально-технічного забезпечення.

Одним з головних чинників діяльності будь-якого підприємства є необхід­ність забезпечення програми виробництва матеріальними ресурсами в по­трібному асортименті, кількості та у визначений термін. На промисловому підприємстві організація процесу постачання основних та допоміжних ма­теріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів тощо має визначальне зна­чення для їх ефективного функціонування в ринкових умовах. Від уміння організувати цей процес залежить формування виробничих витрат не тіль­ки на сировину, а й на сучасне обладнання, що є значним резервом їх зни­ження. Управління матеріально-технічним постачанням — складний про­цес, який вимагає від менеджерів, що його здійснюють, відповідних знань та практичного досвіду.

За часів адміністративно-командної системи процес матеріально-техніч­ного постачання (МТП) здійснювався через такі державні установи, як Держ-план і Держпостач, які функціонували на загальнодержавному і територі­альному рівнях таким чином, що підприємства не мали можливості при­ймати самостійні рішення, а замовлення на матеріальне забезпечення про­водилося приблизно так.

Позитивним у такому поділі було те, що кожне виробниче підприємство мало так званого «свого» постачальника, який мав забезпечити його пев­ним матеріалом чи комплектуючим виробом у визначений термін, за ви­значеним обсягом та ціною, відповідно до затвердженого державного плану. Процес їх замовлення починався майже за два роки до строків вироб­ництва і мав два, або навіть і три ступені ітерації (наближення). Якщо тер­міни замовлення не виконувалися, то заздалегідь перед тим, як із сировини, напівфабрикату чи комплектуючого виробу мали починати виготовлення продукції, на підприємство-постачальник їхав працівник служби МТП (те­пер менеджер з МТП) з метою всіма правдами (а інколи і неправдами) оде­ржати для підприємства-виробника відповідний матеріал у визначеному об­сязі та у визначений термін. Таких менеджерів у народі називали «товкача­ми». Негативним було і те, що закріплений за підприємством виробник необхідного матеріалу чи напівфабрикату нерідко знаходився за тисячі кі­лометрів, на протилежному боці Радянського Союзу, хоча аналогічну продук­цію випускало і підприємство, розташоване на сусідній вулиці. Однак були й вагоміші негативні чинники.

Зміни старої системи господарювання зумовлюють необхідність побудо­ви нової системи постачання, адекватної умовам ринкової економіки, коли головна роль у плануванні закупівель належить підприємству. Треба чітко усвідомлювати, що різноманітні товари та послуги в різних галузях госпо­дарства в різних ситуаціях потребують в кожному випадку особливих під­ходів до прийняття рішень щодо принципів матеріально-технічного поста­чання. Останнім роком планового, або адміністративно-командного, матері­ально-технічного забезпечення був 1991 рік. А перші зміни у принципах постачання виникли у 1992 році, коли політичне розмежування, дезінтегра­ція економіки, введення національної валюти та т.ін. відіграли важливу, на той час ще багатьом не зрозумілу, роль.

Таким чином, на сьогодні матеріально-технічне забезпечення під­приємства — це таке постачання матеріалів, ресурсів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів і управління ним, що забезпечує безперебійний процес виробництва та ефективне використання виробничих потужностей при мінімальній величині обігових фондів та авансованого капіталу.

В умовах ринкової економіки після прийняття рішення про розробку та/або випуск нового типу виробу треба вирішити, які деталі, вузли, блоки чи агрегати промислове підприємство виготовлятиме самостійно, а які за­куповуватиме у сторонніх постачальників. Алгоритм вибору постачаль­ників містить визначення потреби в їх продукції, формування вимог та пошук найбільш надійних з них, порівняльний аналіз постачальників між собою і прийняття конкретних рішень. Потрібно розробити критерії для постачальників щодо умов постачання - якості продукції, термінів, цін, форм оплати, принципів гарантійного та післягарантійного обслуговуван­ня. Менеджер з матеріально-технічного забезпечення готує список потен­ційних постачальників і надсилає до них кваліфікаційні вимоги із зазна­ченням бажаних характеристик продукту та умов постачання. Після отри­мання відповідей менеджер повинен об'єктивно оцінити всіх потенційних постачальників за рейтинговими шкалами відповідно до розроблених кри­теріїв.