Технології проведення штучного запліднення

Взяття чоловічого сімені з ціллю штучної інсемінації може бути проведене безпосередньо перед введенням його у жіночі статеві органи – в такому випадку використовується “свіже” сім’я – або є можливим взяття сімені ще задовго перед інсемінацією і зберігати його в замороженому виді (кріоконсервація) аж до того моменту, коли його слід розморозити незадавго до введення у статеві органи жінки.

Що стосується способу взяття сімені, то його можна отримати у зв’язку із статевим стосунком, після статевого стосунку або без статевого стосунку.

1. У зв’язку із статевим стосунком:

• в процесі перерваного статевого стосунку;

• при статевому стосунку із використанням презервативу.

2. Після статевого стосунку:

• із використанням продіравленого презерватива, що дозволяє зібрати частину сім’я;

• взяття сім’я із вагіни жінки.

3. Без статевого стосунку:

• виконуючи мастурбацію;

• за допомогою уколу, що виконується в зоні епідедимуса або вивідної протоки. (Тут слід зауважити, що за допомогою цієї техніки, чоловічі гамети не досягають ще своєї повної зрілості).

Відразу ж після того, як було отримано сім’я, його переноситься у статеві органи жінки в той момент менструального циклу, який є найбільше сприятливим для природньої овуляції або овуляції викликаної за допомогою гормонів.

Сперма може бути перенесеною у різні частини статевих жіночих шляхів, в залежності від перешкоди, яку слід подолати: у вагіну жінки, наприклад при імпотенції (внутрівагінальна інсемінація); в порожнину шийки матки, у випадку непрохідності згину матки (внутріматкова інсемінація) або в маткову трубу (внутріутробна інсемінація).

У випадку, коли мова йде про подругів, які живуть у законному шлюбі, використання сімені чоловіка, отриманого в результаті подружнього стосунку або відразу ж після нього, деякі моралісти вважають штучною інсемінацією “у непрямому значенні цих слів”, щоби відрізнити це від штучної інсемінації “в прямому значенні цих слів”, яка полягає у взятті сімені не у зв’язку із статевим актом¹⁸⁵.

Результати

Позитивний результат, який отримується за допомогою штучної гомологічної інсемінації є різним і залежить від застосованої техніки та відповідних показників. Найкращі результати осягають ті пари, у яких чоловік має нормальну сперму. В середньому вагітність виникає в 25 із 100 випадків, але на думку деяких авторів цей процент є нижчим і не перевищує 15-16%.

Процент успіху методу штучної гетерологічної інсемінації в переводі на число дітей, народжених в результаті курсу терапії, коливається у межах від 10% при замороженні сімені до 20% при свіжому сімені. Цю різницю слід віднести до того, що здатність до запліднення кріоконсервованим сім’ям знижується задля внутріструктурних пошкоджень, спричинених процесом замороження¹⁸⁶.

Моральні аспекти гомологічної штучної інсемінації

В загальному, цей тип інсемінації не має в собі протипоказів або труднощів морального порядку, оскільки мова йде про лікувальну допоміжну поміч для того, щоби подружній стосунок, цілісний у всіх своїх компонентах (фізичних, психічних, духовних) міг закінчитися народженням дитини.

Також і для навчання Католицької Церкви такі вчинки не становлять особливих етичних проблем, якщо при цьому застосовуються технології (зокрема, при взятті сімені), не викликуючі моральних заперечень. Сім’я, після його взяття, можна цілком правомірно використовувати для збільшення можливості зачаття.

Тим не менше, моральна оцінка гомологічної штучної інсемінації відрізняється в залежності від того, чи йде мова про штучну інсемінацію в прямому значенні цих слів, чи натомість про просту допомогу подружнього стосунку.

У випадку штучної інсемінації “у непрямому значенні цих слів” здійснюється технічна допомога для того, щоби сім’я, викинене в процесі подружнього акту, могло з’єднатися з яйцеклітиною і в такий спосіб, відбулося б запліднення.

Вже Папа Пій ХІІ, а потім і Папа Павло VI у своїй енцикліці Humanae Vitae, а пізніше і Папа Іван Павло ІІ в інструкції Donum Vitae настоюють на одному важливому аспекті: обов’язковому збереженні духовно-фізичної єдності подружнього акту. Втручання гінеколога можна вважати дозволеним при умові, що воно сприяє ефективності такого акту у здійсненні його дітородної функції, але ні в якому разі не заміняє його. Зачаття та народження дитини у всій своїй досконалій повноті відбувається лише тоді, коли воно являється плодом як фізичного так і духовного поєднання подругів:

Народження нової особи, у чому чоловік і жінка співпрацюють з силою Творця, повинно бути плодом і знаком взаємного дарування подругів, їхньої любові та вірності. Вірність подругів у подружжі включає в себе взаємну повагу їхнього права стати батьком і матір’ю лише один через одного¹⁸⁷.

З цього випливає, що штучна гомологічна інсемінація, яка вносить роз’єднання між союзом подругів та дітородженням:

(В рамках подружжя), може бути допустимою виключно у тих випадках, коли технічні засоби не підміняють собою подружнього акту, але служать для полегшення і допомоги, щоб акт досяг своєї природної мети¹⁸⁸.

І одинокою формою втручання, яку можна розглядати як “допомогу” подружньому акту, – це є штучна інсемінація “у непрямому значенні цих слів”.

Тут хотілось би пояснити, що має на увазі Учительський Уряд Церкви, коли вимагає поваги до природньої структури дітородного акту. Певні свої роздуми, з цього приводу, нам пропонує Еліо Сгречча у своєму підручнику з Біоетики¹⁸⁹.

• Природа, про яку йде мова у церковних документах і яка вимагає до себе поваги, не є лише біологічною природою самою по собі, біосом, але природою в метафізичному значенні, тобто структурною характеристикою людської особистості, через яку людська особистість являється такою, якою вона є, – індивідуальністю, в якій душа і тіло є поєднані в такий спосіб, що в тілі втілюється і проявляється дух, який формує та оживотворює нашу тілесну основу.

• Закон, про який іде мова у церковних документах, – це суттєвий моральний закон, а не фізичний чи біологічний. Біологічний закон здійснюється завжди, навіть і при штучному заплідненні: якщо би при з’єднанні чоловічої та жіночої гамети, цей закон не зберігався, то не відбувалось би запліднення. Однак при штучному заплідненні не зберігається суттєвий моральний закон, який зобов’язує розглядати дитину як особистість у всій її цілісності, а статевий акт, скерований на народження дитини, – як прояв духу і особистісної любові в даруючій себе тілесності.

Осуду підлягає не сама методика і не само використання певних технологій у відношенні до тілесної природи людини, але той факт, що використання такого роду приводить до розділення і дуалізму між народженням дитини, як біологічним актом, і духовною природою нашого подружнього Я. Тому критерії, вказані в інструкції Donum Vitae, намагаються виключити дозволеність моралі в чисто суб’єктивному значенні (мораль намірів).

Особливого розгляду вимагає випадок імпотенції, до якого слід підходити не лише з медичної точки зору, але також і з точки зору етичної та канонічної. Коли імпотенція являє собою суто “психологічне”, тобто зворотнє явище, то шлюб залишається дійсним шлюбом, такій подружній парі слід надати терапевтичну підтримку у виді медичної та психологічної допомоги¹⁹⁰, і при цьому може виникнути питання про штучну інсемінацію. Однак, коли імпотенція являється повною, то перш за все виникає питання про недійсність шлюбу. Тільки у випадку дійсного та законного шлюбу допомога з ціллю запліднення-зачаття в подружньому акті являється законною.