Тема 2: Спеціальні технології. Пропаганда

1. Пропаганда як вид рекл. Діяльності

Терміном пропаганда найчастіше позначають метод психологічного впливу на населення за допомогою ЗМІ і комунікації.

Бутенко: «пропаг. варто розглядати як вид рекламної дія-ті. Це метод впливу, функція ціннісної регуляції свідомості, що ґрунтується на псих. механізмах порівняння і оцінки».

Політ проп. – негативне ставлення до когось

Комерц. проп. – позитивне ставл до товару або послуги.

Г. С. Мельник (рос. фахівець в галуз і ЗМІ) – концептуальні визначення пропаганди можна звести до декількох форм:

1. пропаганда-освіта (комерц. корисність знань);

2. проп.-інформування;

3. проп.-комунікація;

4. проп-навіювання (процес, що включає псих. переживання і потяги);

5. проп-соціалізація (прилуч. люд. до системи цінностей).

В цих типах завжди присутнє нав’язування: воно може бути

• явне

• приховане

Схема пропаганди: комунікатор–комунікація–реципієнт.

Амер. соц. психологи Д. Кре(дж)(ч) та Р. Крачвилд стверджують, що під пропагандою розуміється спеціальна форма стимулювання, яка у разі успіху веде до навіювання. Таким чином, згідно їх точки зору, процес впливу пропаганди можна звести до аналізу застосування стимулів і ступеня сприйнятливості індивіда до навіювання.

2. Механізми впливу пропаганди на психіку людини. Класифікація прийомів і ефектів псих. Впливу в змі за г. С. Мельником

С. Блек відзначає, що Гебельс визнач. проп. як інструмент політики і сили для контролю над сус-вом. Говорить, що демократія не може існувати без добросовісн. зв’язків та ком-ї.

Основний механізм ефективного псих. впливу в проп. на думку низки амер. авторів полягає в ігнорув. очевидн. фактів і аргументів супротивника, у замовчув. і неточному тлумачен. подій, перекручув. протилежних думок, фальсифікації.

Аналізуючи механ-ми псих. впливу на псих. людини Г. С. Мельник пише, що суч. журнал-ка здійсн. заходи в галузі пропаганди, пропонує увазі громадськості певне коло питань, закликаючи до усвідомл. їх важливості для задовол. соц.. потреби та інтересів, формує первинне ставлення (позит. чи негативне) до фактів; пропонує різні види оцінок, таких як: добре, погано, корисно, шкідливо, позитивно. Оцінки можуть бути складні, можуть містити елементи раціон. знання.

Класифікація прийомів і ефектів псих. впливу в ЗМІ (за Мельником)

1. Інтерналізація – якщо джерело інф-ї особа компетентна, то інформ. передана нею, приймається в основному на віру і не викликає сумнівів.

2. Податлива згода – якщо комунікатор є авторитет. носієм влади, а його аудиторія комфортно налаштована публіка, то інформація сприйметься зовсім не критично. Глядач, слухач, читач можуть сумнів. із приводу отриманої інформації, але уявлення про те, що критикувати не можна призводить до поступового забув. повідомлення. Таким чином формуєт. «мовчазна більшість».

3. Ефект Бартлета – подібно тому як у медицині одержавши послаблений вірус якоїсь хвороби і легко поборовши його людина впевнено протистоїть самій хворобі, так і у свері пропаг., послаблений «вірус» далеких ідей допом. протистояти їм.

4. Ефект ореолу – люди схильки з великою увагою ставитися до людей популярн. в конкретній галузі чи свері.

5. Ефект Барнума – у момент психол. впливу людина схильна приймати на свій рахунок банальні і розпливчасті твердження, якщо їй говорять, що вони отримані в результаті вивчення якихось їй не зрозумілих чинників.

6. Ефект реактенса – якщо людина відчуває, що якесь повідомл. створ. з метою впливу на неї, то вона сприйм. таке повідомлення як погрозу своїй волі приймати рішення, тобто відноситься до нього в край негативно. В дію вступають захисні механ. психіки, що відкидають інформ. з елементами погрози.

7. Ефект насичення – багато дослідн. вважають, що у комерційній рекламі і в пропаганді повторен. аргументів має бути обмежене деякою розумною межею, після якої у аудитор. виникає негативна емоційн. реакція, з’являється прагнення уникнути контактів із джерелом інформ. Повторення може дати позитивний результат лише за умови значних варіацій повідом. і форми його подання.

8. Ефект бумеранга – певна інформ. з незрозумілих причин може не справити на аудиторію очікуваного ефекту, навпаки діяти протилежним чином. В деяких випадках це відбувається тому, що первісні установки людей виявляються міцнішими ніж очікувалося; щоб уникнути ефекту бумеранга необхідно планувати подання аргументів, так, щоб вони постійно підсилювалися протягом тривалого часу.

Найпоширеніші прийоми штучного введення в оману в сучасних ЗМІ за Р. Р. Гарифулліном

1. Прихована реклама.

2. Одностороннє, вибіркове висвітлення інформ.

3. Поширення чуток і газетної брехні з їх непереконливим подальшим спростуванням (спростув. після такого прийому зазвичай буває непереконливим).

4. Спеціальні форми викладу матеріалів засновані на психології читання і зорового сприйняття, за допомогою яких вдається оббрехати, засудити, викликати невдоволення тощо відносно когось чи чогось (досягаються вмілим компонуван. непов’язан. один з одним матеріалів).

5. Спеціальноорганізовані листи, скарги та інше.

6. Подання вигадок у формі фактів.

7. Подання вигадок у такій формі, щоб читач, глядач (реципієнт) у підсумку зрозумів їх як факти (у цьому разі ЗМІ покарати за пошир. неправд. інформ. неможливо).

8. Опублікув. замовних матеріалів, що відбив. боротьбу між політиками або економ. конкурентами.

9. Організація штучних скандалів як спосіб політичної боротьби, ефективної реклами тощо.

10. Замовні соціологічні дослідження, спрямовані на формування суспільної думки.

11. Випадково знайдені, підкинуті матеріали.

12. Створення певного іміджу газети.

13. Посилення на компетентні джерела.

14. Подання матеріалів минулого як сучасного.

15. Подання смажених фактів (несуттєві подаються як суттєві).

16. Цитування не солідних видань (район. сільс. газети) і рішень сумнівних зборів з метою інспірування сусп. резонансу (відволік. увагу від значного)ю

17. Подвійний зміст публікації або ж передачі.

18. Прийом інфор-ї, що промайнула (між рядками).

19. Прийом «бомби», що розірвалася.

20. Інформація про чутки (ходять чутки, що…).