Тема 2. Предмет і завдання екологічної психології. Взаємодія людини з природою як проблема психології

В наш час в науковій літературі термін ”екологічна психологія” використовують в одному випадку для позначення ряду достатньо відмінних один від одного областей психологічних напрямків , а в іншому , в одній і тій же роботі можна зустріти використання термінів “екологічна психологія”, “психологічна екологія”, “психологія оточуючого середовища” як синонімів, тобто для позначення тотожних областей. Тим не менш такий термінологічний поворот не означає відсутність самостійного предмету, своїх завдань, особливостей у кожного напрямку дослідження, позначеного цим терміном. Це скоріше свідчить про те, що ці області знаходяться на шляху становлення і бурхливого росту.

Психологічна екологія

Предмет психологічної екології. Предметом дослідження в психологічній екології являється вплив екологічних факторів на психіку людини. Дослідження з психологічної екології показують вплив на психіку людини таких “ класичних” екологічних факторів як світло, температура, хімічний склад повітря, рівень шуму, радіаційний фон, зміна гравітації( тяжіння) тощо.

Методологічні особливості психологічної екології. Дослідження в психологічній екології проводяться з використанням саме екологічного, а не психологічного методологічного і методичного апарату. Наприклад: в дослідженнях психологічної екології вивчається вплив радіаційного фону на психіку людини, а не радіаційна фобія.

Завдання психологічної екології. Завданням психологічної екології є виділення найбільш значимих для психіки людини екологічних факторів, вивчення з психофізіологічної точки зору їх впливу на психічне здоров’я і поведінку людини, розробка методик оптимальної організації цих факторів.

Психологія оточуючого середовища

Предметом дослідження психології оточуючого середовища є відношення людини з середовищем власного оточення, взаємозв’язки між змінними середовища і різними психологічними характеристиками людини, її поведінкою.

Методологічні особливості психології оточуючого середовища. Розглядається людина і оточуюче середовище як єдина система. Середовище істотно впливає на поведінку людини. Наприклад: “ готичний собор” змушує людину вести себе тихо, налаштовує на філософські роздуми, на відміну від сучасних службових і житлових бетонних споруд.

Особливості сприйняття людиною природи як середовища.

1)Природне середовище не має певних, твердо зафіксованих меж в часі і в просторі. Наприклад: безкрайність пустелі, біла імла полярного кола, безмежність зоряного неба. Людина і насолоджується і разом з тим відчуває страх перед ними.

2) Природне середовище одночасно впливає на всі органи чуттів. Наприклад: Людина чує спів солов’я і одночасно бачить красу лісу, вдихає свіже повітря із хвойним запахом, відчуває на дотик кору дерева.

3)Сприймання природного середовища обумовлене характером діяльності людини. Наприклад: струнка сосна для лісоруба і грибника. струнка - в першу чергу для лісоруба, а потім уже сосна, сосна – в першу чергу для грибника, бо під нею гриби, а потім уже струнка.

4)Кожен елемент природного середовища поряд з хімічними і фізичними характеристиками, має також і соціальне значення. Наприклад: фольклорні образи, особливо із казок, образи художньої літератури.

5) Сприймання природи як середовища здебільшого визначається етноцентрично. Наприклад: Психологічний феномен “ рідна природа” . для людини , що виросла серед беріз і переїхала в інший район, ліс сосновий , що росте поблизу буде ще довго чужим, бо він “їх”,а не “мій”.

6) Сприймання природи як середовища характеризується цілісністю. Наприклад: природне середовище в цілому виступає як гештальт.

Завданням психології оточуючого середовища є вивчення взаємозв’язків між змінними середовища і різними психологічними характеристиками людини , її поведінкою.

Екологічна психологія, предмет, методологічні особливості і завдання.

Предметом дослідження в екологічній психології є екологічна свідомість, яка розглядається в соціогенетичному , онтогенетичному та функціональних аспектах.

Екологічна психологія характеризується двома основними методологічними особливостями, які відрізняють її від близьких областей дослідження психологічної екології та психології оточуючого середовища :

1)в ній розглядається взаємодія людини тільки з живою природою, а не з усім оточуючим середовищем;

2)об’єктом дослідження є не саме природне середовище, а світ живої природи в його неповторності.

Завдання екологічної психології

Перед екологічною психологією стоїть шість основних задач, які розв'язуються в кожному з цих напрямів:

1) аналіз розвитку екологічної свідомості в процесі соціогенезу

2) розробка психологічної типології суб’єктивного відношення до природних обєктів

3) аналіз розвитку екологічної свідомості людини в процесі онтогенезу

4) аналіз шляхів і механізмів формування суб’єктивного відношення до природних об’єктів

5) аналіз індивідуальної і групової специфіки формування суб’єктивного відношення до природних об’єктів

6) розробка принципів і методів діагностики якісної своєрідності суб’єктивного відношення до природних об’єктів

Суб’єктивне відношення до природи як предмет психологічного дослідження

Суб’єктивне відношення до природи - це суб’єктивно забарвлене відображення особистістю взаємозв’язків своїх потреб з об’єктами і явищами природи, які є фактором, що зумовлює певну поведінку особистості.

В основі суб’єктивного відношення до природи лежить за фіксованість потреб особистості в тих чи інших об’єктах і явищах природи. Зафіксованість потреб можна порівняти зі світлом лампи : деякі об’єкти і явища освітлюються цим світлом , а деякі ні, світло може освітлювати оточуючі предмети з різною силою, людина може звертати увагу на освітлені предмети , а інші не помічати.

Відповідно сила зафіксованості потреб особистості в об’єктах і явищах природи характеризується трьома параметрами :

• широтою : в яких саме об’єктах і явищах природи зафіксовані потреби особистості.

• інтенсивністю : в якій мірі вони зафіксовані, на скільки вони значимі для людини; в яких сферах і в якій мірі проявляється суб’єктивне відношення.

• ступінню усвідомленості : в якій мірі особистістю усвідомлюється зафіксованість потреб в об’єктах і явищах природи.

Поряд із базовими параметрами суб’єктивного відношення до природи існують параметри другого порядку суб’єктивного відношення до природи .

• Параметр емоційності : характеризує суб’єктивне відношення до природи по вісі « раціональне - емоційне»

• Параметр домінантності : характеризує суб’єктивне відношення до природи по вісі « значиме - незначиме».

• Параметр когерентності : характеризує суб’єктивне відношення до природи по вісі « гармонійне – негармонійне»

• Параметр принциповості : характеризує суб’єктивне відношення до природи по вісі « залежне - незалежне».

• Параметр свідомості: характеризує суб’єктивне відношення до природи по вісі «неусвідомлене - свідоме». Особистіть свідомо ставить перед собою завдання і проявляє активність у його розв’язанні.

• Параметр сталості : характеризує суб’єктивне відношення до природи по вісі «змінне - стабільне».

Центральним параметром суб’єктивного відношення до природи являється модальність - його якісно – змістовна характеристика. Модальність може бути позитивного, негативного і амбівалентного характеру та прагматичної і непрагматичної моделі взаємодії з природою. Характеризуючи суб’єктивне відношення до природи по вісі «прагматична - непрагматична» , « об’єктна – суб’єктна» отримуємо чотири типи модальності відношення до природи :об’єктно–прагматичну (собака на цепку для охорони ), об’єктно –непрагматичну ( собака в лабораторії з датчиками), суб’єктно – прагматичну ( породиста собака, яку готує господар для виставки, для медалей, для народження породистих щенят на продаж), суб’єктно –непрагматичну ( собачка-болонка, улюблениця в домі пенсіонерів).

Особливим параметром суб’єктивного відношення до природи є інтенсивність. Це показник, в якій мірі зафіксовані потреби особистості в об’єктах природи і в яких сферах, і в якій мірі проявляється зазначене відношення.:

В структурі параметру інтенсивності виділяють чотири компоненти. перцептивно – афективний (ПА), когніпивний (К), практичний(Пр), вчинковий (Вч)

ПА – характеризує рівень естетичного вивчення природних об’єктів, відгуку на їх вітальні прояви. Наприклад : любування грацією змій, спритністю павука, розумом пацюка, пристосованістю до життя в воді і на суші жаб.

К - направленості пізнавальної активності особистості, готовність отримувати, сприймати, шукати та переробляти інформацію про об’єкти природи, в особливій інформаційній сензетивності до них. Наприклад : телепередача про тварин і про рок – музику. Яку передачу вибере для перегляду особистість.

ПР - характеризує рівень готовності і прагнення особистості до практичної діяльності з об’єктами природи та оволодівання уміннями і навичками взаємодії з ними.

ВЧ -характеризує рівень активності особистості спрямованої на змінювання її оточення у відповідності зі своїмсуб’єктивним відношенням до природи. Практичний компонент це «для себе», а вчинковий « для інших». Наприклад : кормити власну собаку - «для себе», а кормити голодну дворняжку, кошеня , що заблукало– то вчинок.

Основні психологічні типи суб’єктивного відношення до природи

Компонент інтенсивності	Об’єктна типологія	Суб’єктна типологія	Модальність (якісно – змістовна характеристика)
ПА	ПА ОН	ПА СН	непрагматична
К	К ОН	К СН
ПР	ПР ОН	ПР СН
ВЧ	ВЧ ОН	ВЧ СН
ПА	ПА ОП	ПА СП	прагматична
К	К ОП	К СП
ПР	ПР ОП	ПР СП
ВЧ	ВЧ ОП	ВЧ СП