Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування. Функції мови.
Мова як одна з головних ознак кожної нації є її генетичним кодом, який поєднує минуле із сучасним, програмує майбутнє і забезпечує буття людської спільноти у вічності. Через мову дитина засвоює спосіб мислення народу, реалізовується у культурі думки, культурі праці й культурі мови.
Комунікативна (функція спілкування).
Мова- засіб спілкування, інформаційний зв'язок у суспільстві.
Номінативна (функція називання). Усе пізнане людиною – предмети, явища, процеси, поняття – дістає певну назву і так під цією мовною назвою існує в свідомості мовців.
*Мислетворча. Мова – засіб творення думки. Людина мислить у мовних формах. Процесс цей складний: іде від конкретно-чуттєвого рівня до понятійного. Поняття закріплюються в словах. Отже, мислити – це означає оперувати поняттями у мовній формі.
Пізнавальна. Людина пізнає навколишній світ не тільки власним досвідом, а й через мову, бо в ній нагромаджено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ.
Експресивна (виражальна). Мова надає найбільше можливостей розкрити світ емоцій та почуттів людини, вплинути на них силою своїх переконань чи почуттів.
Естетична. Милозвучність, гармонія форми і звучання у процесі спілкування стають для мовців джерелом естетичної насолоди, сприяють розвиткові високого естетичного смаку. Естетичні можливості мови широкі – театр, кіно, радіо, телебачення.
Культорологічна. Мова є носієм культури народу – мовотворця. Кожна Людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу, бо сприймає разом з мовою пісні, Казки, легенди, перекази, історію, звичаї, традиції матеріальної культури і духовного життя нації.
Ідентифікаційна. Мова – засіб ідентифікації мовців, засоб вияву належності їх до однієї спільноти: я такий, як вони, бо маю спільну з ними мову.
Стилі і типи мовленн
Вимоги до офіційного листування. Етикет ділового листування.
Офіційне листування охоплює листи чи іншу форму кореспонденції, що надсилаються офіційним особам від імені інших офіційних осіб. Є два основні види офіційної кореспонденції: а) офіційне листування між державними установами різних країн, іноземними представництвами та їх посадовими особами (ноти, меморандуми, пам'ятні записки). Цей вид кореспонденції використовується в основному в дипломатичній практиці; б) ділові (комерційні) листи, що мають напівофіційний характер і широко практикуються для організації контактів між фірмами, організаціями тощо. Обов'язкові реквізити листів: Звертання — вказує на офіційний та почесний титул адресата пане Комплімент — це засвідчення ввічливості, яким обов'язково починається або закінчується лист Підпис засвідчує цей документ. Прізвище особи, уповноваженої поставити свій підпис, звичайно зазначене у кінці документа. Дата має вказувати день місяця, рік і місце написання листа. Ці дані не пишуть у скороченому вигляді. Адреса — повністю прізвище, титул та адреса. Розміщують угорі або внизу першої сторінки документа залежно від його характеру та повторюють на конверті. У діловому листуванні існує ряд загальноприйнятих правил: 1. Службові листи пишуть на чистому бланку або аркуші паперу лише з лицьової сторони. 2. У міжнародній практиці писати великі за обсягом листи не прийнято, але якщо лист займає більше ніж одну сторінку, то в кінці аркуша вказують «далі буде» («continued over»). З Кожна сторінка, окрім першої, нумерується арабськими цифрами. 4. Службові листи друкуються на комп'ютері, передаються факсом Ширина поля з лівого боку — не менше 2 см. Сам текст листа друкується через 2 чи 1,5 інтервали. Абзац із крайнього рядка — 5 інтервалів, а звертання до адресата пишеться без абзацу 5. Вихідна інформація офіційного характеру не повинна містити будь-яких позначок, ініціалів машиністки, телефонних номерів тощо. Позначки можна робити тільки на 2-му чи 3-му примірнику листа, що залишається. 6. У тексті не допускають виправлень, підчищень. 7. Конверти мають бути відповідного розміру. Траурні конверти (із чорною прокладкою всередині) слід використовувати за призначенням. 8. Резолюції на всіх видах вхідної кореспонденції роблять олівцем або на окремих аркушах паперу, які прикріплюють. 9. Лист складають текстом усередину. Найважливіші ділові листи бажано не перегинати, а надсилати у великих цупких конвертах. Менш офіційні можна складати. 10. Надсилаючи вітальні листівки, слід пам'ятати про те, що ставити лише підпис прийнято на офіційному привітанні. Особиста листівка має містити хоча б кілька рядків, написаних відправником власноруч. 11. На телеграфний запит слід дати відповідь протягом З днів. На лист — до 10 днів. Якщо запит вимагає детального розгляду, то протягом 3 днів повідомляють, що лист прийнято до відома, і дають остаточну відповідь протягом 30 днів. Етикет листування вимагає: Діловий лист слід писати на бланках фірми (організації), із вказаними реквізитами фірми-відправника (закладу). Напис на конверті починають із «КОМУ», а далі «КУДИ». Адреса отримувача пишеться двічі: на конверті справа внизу і зліва вгорі — в листі. Ваша адреса є на конверті з лицьового боку чи на звороті вгорі. Прізвище адресата пишуть з ініціалами: спочатку ініціали, а далі — прізвище. за правилами ввічливості перед ініціалами ставимо скорочення на зразок «П» («Панові», «Пані») або «Панам».