6. Припинення зобов’язання.

( ст.ст. 598 – 609 ЦК України)

Припинення зобов’язання – означає, що учасники зобов’язання втратили свої права та обов’язки за зобов’язанням, тобто кредитор вже не має права вимагати, а боржник не має обов’язку виконувати.

Для припинення зобов’язання необхідна підстава – юридичний факт, з яким закон або договір пов'язують припинення правового зв’язку між його суб'єктами.

За своєю правовою природою ці юридичні факти можуть бути різноманітними:

• односторонніми правочинами (прощення боргу);

• двосторонніми правочинами (новація);

• подіями (смерть боржника чи кредитора).

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов’язань можна поділити на дві основні групи.

1. Зобов'язання, які припиняються за волею сторін або однієї зі сторін (виконання, новація, залік, надання відступного, прощення боргу).

2. Припинення зобов’язання незалежно від волі учасників (неможливість виконання, поєднання в одній особі боржника та кредитора, смерть громадянина, ліквідація юридичної особи).

Припинення зобов’язання за волею сторін.

Найбільш поширеною та бажаною підставою припинення зобов’язання є його належне виконання ( ст. 599 ЦК України), тобто виконання, здійснене належними сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб.

Таке виконання за юридичною природою є одностороннім правочином.

Припинення зобов'язання зарахуванням. Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог. При цьому беруться до уваги саме зустрічні вимоги, які за характером є однорідними (предметом яких є однакове майно) та строк виконання яких настав або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Зарахування є одностороннім правочином, для його здійснення достатньо заяви однієї із сторін зобов’язання.

Не підлягають зарахуванню вимоги :

- щодо відшкодування заподіяної шкоди життю та здоров'ю;

- стягнення аліментів;

- про довічне утримання (догляду);

- у разі спливу позовної давності.

Велика кількість зобов’язань припиняється сьогодні за домовленістю сторін.

ЦК України виділяє три види домовленості сторін, які припиняють зобов’язання:

Відступне. Зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (сплата грошей, передача майна);

Новація (оновлення зобов’язання) – це домовленість сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між його учасниками виникає нове зобов’язальне правовідношення.

Відмінність новації від передання відступного полягає в тому, що за відступного зобов’язання між сторонами припиняються, а за новації відбувається заміна зобов’язань між тими самими сторонами, тобто не втрачається правовий зв'язок між ними.

Прощення боргу – звільнення кредитором боржника від його обов'язків. Прощення боргу допускається, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Припинення зобов’язання незалежно від волі сторін.

Неможливість виконання зобов’язання – зобов’язання припиняється неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (наприклад, загибель речі, вилучення її з цивільного обороту).

Поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Така ситуація можлива, якщо боржник придбає право вимоги, що належало раніше його кредитору.

Наприклад, це може бути злиття юридичних осіб, спадкування, придбання майна.

Смерть фізичної особи. Зобов'язання припиняється смертю боржника чи кредитора, якщо воно є нерозривно пов’язаним з його особою і у зв’язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Ліквідація юридичної особи. Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу особу.