2. Загальна характеристика пустельних екосистем.
Типи спільнот, що відносяться до пустель, формуються в умовах помірного, субтропічного та тропічного природних поясів. До пустель відносяться території з максисмально посушливим кліматом (до 200 мм) та не регулярними опадами. Пустелі і напівпустелі є аридними зонами, які характеризуються значним дефіцитом вологи, посушливістю і спекою.
Географічне поширення. Пустелі розміщені в тропічних, субтропічних і помірних широтах. Одна з особливостей поширення пустель - острівний, локальний характер їх розміщення: ніде пустелі не утворюють суцільної зони.
В Африці пустелі є в Північній півкулі (Сахара) і в Південній півкулі (Калахарі, Наміб, Карру). У Північній Америці пустелі розміщені на південному заході (Сонора, Мохаве, Хіла, Чіуауа). У Південній Америці пустелі лежать (Сечура, Атакама, Монте, Патагонська). В Австралії (Велика Вікторія, Велика Піщана, Симпсона, Гібсона).
Площа пустель і напівпустель земної кулі досягає 31,4 млн км2, що становить 22% суші.
Клімат у межах тих регіонів, де поширені пустелі, спекотливий, посушливий. Опадів випадає не більше 300 мм на рік, причому вони випадають дуже нерівномірно. До того ж спостерігається надзвичайно велика амплітуда коливання кількості опадів у різних регіонах.
Випаровування значно перевищує кількість опадів (у 10-20 разів). Для визначення ступеня аридності тієї чи іншої території використовують різноманітні коефіцієнти, які визначають співвідношення надходження і витрат вологи. Класифікація пустель. За температурами визначають:
пустелі помірного поясу - характеризуються спекотним літом і морозною зимою;
пустелі тропічного поясу - характеризуються цілорічними високими температурами.
За річним ритмом опадів:
пустелі з опадами в холодний період — середземноморський режим. Сюди належить Північна Сахара, Північна Аравія, Іран, Каракуми, Верхнє Карру, Західна Вікторія, Сонора, Мохаве;
пустелі з опадами в теплий (літній) період - тропічний режим.
Ці пустелі належать до континентального типу (Південна Сахара, Сомалі, Тар, Калахарі, Чіуауа);
пустелі з дощами у всі сезони; сюди належать Гобі, Наміб, Патагонія;
пустелі з нерегулярними опадами: Центральна і Східна Сахара, південь Аравії, Такла-Макан, Атакама, Сечура.
За ґрунтами визначають пустелі: 1) Глинисті; 2) Солончакові (іиоти); 3) Піщані (ерги); 4) Піщано-щебнисті (сериди); 5) Кам'янисті (гамади); 6) Галечникові (реги). Рослинність.
Фітоценозам пустель притаманні такі риси:
а) бідний видовий склад;
б) рослинний покрив не утворює суцільного покриття, розріджений.
в) співіснують дві протилежні групи життєвих форм: у одних
весь цикл розвитку відбувається у вологі сезони (однорічники), другі здатні переносити тривалий період посухи в стані метаболічної активності;
г) своєрідний режим розвитку: майже всі види рано починають вегетацію і рано зацвітають;
д) переважають ефемери і ефемероїди;
є) рослини відзначаються значною ксероморфністю, зокрема: багато рослин опушених або з дерев'янистими нижніми частинами стебел, що запобігає перегріванню;-
у багатьох рослин листя немає, або воно перетворене в колючки, або на сухий період скидається;
зустрічаються рослини, які висихають у сухий період, а потім з випаданням дощів знову оживають;
багато рослин-сукулентів (особливо у тропічному поясі): кактуси, молочаї
тощо;
своєрідна будова кореневої системи надзвичайна довжина коріння (до 18 м), що дозволяє діставатися до глибоких водоносних шарів ґрунту;
здатність утворювати додаткові і корені при засипанні стовбурів піском;
здатність витримувати періодичне оголення коренів (там, де піски сипучі, рухливі), при цьому корені не гинуть.
ж) плоди пустельних рослин оточені волосками або плівками, які підвищують їх летючість, що сприяє розселенню рослин.