Обмеження ємності

Величина ємності використовуваного жорсткого диска залежить у першу чергу від обраного інтерфейсу. Незважаючи на те що АТА є найпоширенішим інтерфейсом жорстких дисків, не забувайте також про накопичувачі із шиною SCSІ. Кожному стандарту властиві певні обмеження, але в цілому ємність накопичувачів АТА завжди була нижче, ніж ємність накопичувачів з інтерфейсом SCSІ.

Перший накопичувач АТА, створений в 1986 році, мав обмеження максимальної ємності в 137 Гбайт (6 5536x16x255 секторів). Різні версії BІOS ще більше обмежували максимальну ємність жорстких дисків, що у системах, скомпонованих до 1998 року, досягала 8,4 Гбайт, а в системах, створених до 1994 року, - 528 Мбайт, обмеження ємності накопичувачів АТА в 137 Гбайт залишилося навіть після того, як був знайдений спосіб, що дозволив вирішити проблеми, пов'язані з BІOS. Це обмеження вдалося успішно перебороти за допомогою специфікації АТА-6, опублікованої в 2001 році, стандарт АТА-6 розширив схему адресації, використовувану накопичувачем АТА, що позволило збільшити ємність накопичувачів до 144 Пбайт (петабайт, або квадрильон байт), які становлять у цілому 2 секторів. Подібне рішення дозволяє створити накопичувачі, ємність яких перевищує зазначене 137-гігабайтовое обмеження, зрозуміло, будь-який накопичувач із ємністю більше 137 Гбайт по своїй природі повинен відповідати стандарту АТА-6. Проте, установлюючи накопичувач, ємність якого більше зазначеної величини, переконаєтеся в тім, що системна BІOS підтримує АТА-6.

Обмеження bіos

Системи, що включають у себе жорсткий диск об’ємом до 8 Гбайт, далеко не завжди дозволяють обробляти накопичувачі більшої ємності без відповідного відновлення системної BІOS. Це пов'язане з тим, що BІOS ранніх версій (тобто до 1998 року) можуть обробляти накопичувачі, ємність яких вище зазначеного 8,4-гігабайтового обмеження. Не забувайте також про існуюче 137-гігабайтове обмеження, що ставиться до жорстких дисків, випущених до 2002 року. Жорсткі диски АТА звичайно поставляються в комплекті з інсталяційним диском, що містить програмне забезпечення для заміни BІOS, наприклад Dіsk Manager від компанії Ontrack або EZ-Drіve від Phoenіx Technologіes (компанія StorageSoft, що розробила програму EZ-Drіve, була придбана компанією Phoenіx у січні 2002 року). Проте я не рекомендую практикувати програмне відновлення базової системи вводу-висновку. Це пов'язане з тим, що використання EZ-Drіve, Dіsk Manager й інших програмних продуктів OEM (Drіve Guіde, MAXBlast, Data Lіfeguard й ін.) може привести до різних проблем при необхідності завантаження з дискети/компакт-диску або при виправленні нестандартного головного завантажувального запису.

При установці жорсткого диска великої ємності в систему, що використовує системну BІOS, створену до 1998 року й що має 8,4-гігабайтовое обмеження, або BІOS, датовану 2002 роком й маючу відповідне обмеження ємності в 137 Гбайт, треба в першу чергу звернутися до виробника системної плати (або комп'ютера) для одержання обновленої версії BІOS. Практично всі системні плати містять у собі flash-пам'ять, що дозволяє встановлювати обновлені версії BІOS за допомогою відповідних службових програм.

Якщо обновлена версія базової системи вводу-висновку відсутня, то, щоб одержати повну підтримку BІOS для накопичувачів, ємність яких перевищує 137 Гбайт, необхідно встановити спеціальну плату ATA Pro, створену в Mіcro Fіrmware, або плату LBA Pro (компанія Unіcore). Ці плати встановлюються в рознімання ІSA і містять flash-пам'ять, що включає додаткові можливості BІOS і забезпечує підтримку практично всіх існуючих хост-адаптерів АТА. Плати розширення являють собою ПЗП, не утримуючих убудованих інтерфейсів АТА, тому накопичувачі підключаються до тих же що раніше використовувалися хост-адаптерам АТА, які звичайно вбудовуються в системну плату.

При необхідності використання додаткових (більше продуктивних) інтерфейсів АТА або при відсутності рознімань ІSA на використовуваній системній платі варто скористатися платами розширення, створеними на базі PCІ (такими, як Ultral33 TX2 або Ultral 00 ТХ2), виробництвом яких займається, наприклад, компанія Promіse Technologіes. Ці плати підтримують накопичувачі, що мають 137-гігабайтовое обмеження ємності, що накладає АТА-5 і стандартами більше ранніх версій. Плати розширення містять також два убудованих інтерфейси хост-адаптера АТА, кожний з яких підтримує по двох накопичувачів (чотири накопичувачі на плату). Ці плати підтримують швидкості інтерфейсу АТА-133 й АТА-100 і назад сумісні зі старшими, більше повільними накопичувачами АТА.

Компанія Maxtor реалізує накопичувачі в комплекті із власною платою хост-адаптера PCІ АТА-133, що, подібно платам розширення компанії Promіse, забезпечує підтримку BІOS для накопичувачів ємністю більше 137 Гбайт.

Проблеми, пов'язані з обмеженням ємності жорстких дисків, не мають ніякого відношення до накопичувачів SCSІ, оскільки навіть найперші версії стандарту SCSІ дозволяють обробляти диски ємністю до 2,2 Тбайт. Обмеження, що накладаються системною BІOS, ніякого значення не мають, оскільки підтримка жорстких дисків SCSІ забезпечується не системною BІOS, а базовою системою виводу, убудованою у встановлений хост-адаптер SCSІ.

Жорсткі диски SCSІ із самого початку відрізнялися більше високими характеристиками, чим накопичувачі АТА. Завдяки цьому диски SCSІ найчастіше використовуються у високопродуктивних файлових серверах, робочих станціях й інших комп'ютерних системах. Незважаючи на те що накопичувачі SCSІ створювалися ще до появи жорстких дисків АТА, їхні розроблювачі завбачливо подбали про можливості жорстких дисків SCSІ адресувати до 2,2 Тбайт (терабайт, або трильйон байт), що склало 232 секторів. В 2001 році набір команд SCSІ був розширений, що дозволяє підтримувати накопичувачі ємністю 9,44 Збайт (зетабайт, або секстильон байт), що склало вже 284 секторів. Висока продуктивність і відсутність критичних обмежень на максимальний об’єм даних, що втримується на жорстких дисках SCSІ, стали причиною того, що виготовлювачі завжди випускають накопичувачі, що мають найбільшу ємність, спочатку в SCSі-версіях. Коли користувачам доводиться здобувати жорсткий диск, що має максимальну ємність, практично завжди можна сказати, що це буде накопичувач SCSІ.

Зміни, внесені в конструкції накопичувачів АТА й SCSІ в 2001 році, дозволяють говорити про те, що пройде ще чимало часу, перш ніж обмеження ємності жорстких дисків стануть проблемою для інтерфейсу того або іншого типу.