- •1. Психологічна культура особистості. Необхідність психологічних знань.
- •6. Методи психологічного дослідження. Метод спостереження. Види спостережень. Використання методі спостереження, його позитивні сторони та недоліки.
- •7. Методи психологічного дослідження. Метод тестування. Тести. Використання методу тестування, його позитивні сторони та недоліки.
- •8. Метод психологічного дослідження. Експериментальний метод. Види експериментів. Використання експериментального методу, його позитивні сторони та недоліки.
- •9. Дати визначення понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість».
- •10. Сучасні психологічні теорії. Загальна характеристика.
- •11. Фрейдизм, як психологічна теорія особистості. Структура психіки по з. Фрейду. Психоаналіз.
- •12. Неофрейдизм (к. Юнг, е. Фромм)
- •14. Гуманістичні теорії особистості. Ієрархія потреб людини (ступені розвитку а. Маслоу) Самоактуалізація особистості.
- •13. Біхевіоризм,як психологічна теорія особистості.
- •15. Трансперсональні теорії особистості.
- •16. Структурний аналіз особистості е.Берна.
- •17. Трансактний аналіз. Види трансакції. Привести приклади.
- •18. Інтроверсія та екстраверсія. Дати визначення та охарактеризувати їх вплив на формування психологічних властивостей особистості.
- •19. Темперамент особистості. Формування темпераменту виходячи із властивостей протікання нервових процесів і збудження гальмування.
- •20. Темперамент особистості. Охарактеризувати темперамент холерика виходячи із властивостей протікання нервових процесів збудження і гальмування.
- •21. Темперамент особистості. Охарактеризувати темперамент сангвініка виходячи із властивостей протікання нервових процесів збудження і гальмування.
- •22. Темперамент особистості. Охарактеризувати темперамент флегматика виходячи із властивостей протікання нервових процесів збудження і гальмування.
- •23. Темперамент особистості. Охарактеризувати темперамент меланхоліка виходячи із властивостей протікання нервових процесів збудження і гальмування.
- •24. Самооцінка особистості.
- •25. Структура форм прояві психіки особистості та їх взаємодія. Загальна характеристика.
- •26. Пізнавальний процес. Форми пізнавального процесу. Загальна характеристика.
- •27. Відчуття, сприймання, мислення як форми пізнавального процесу. Рівні пізнання.
- •28. Мислення. Види та механізми мислення. Індивідуальні особливості мислення.
- •29. Пам'ять. Види пам’яті. Індивідуальні особливості пам’яті.
- •30. Увага. Види уваги. Властивості уваги.
- •31. Уява. Види уяви.
- •32. Мова і мовлення.
- •33. Емоційні процеси. Емоції та почуття.
- •34. Вольові процеси. Воля.
- •35. Психологічні стани. Стрес.
- •36. Психологічні властивості. Загальна характеристика.
- •37. Характер особистості. Характер і темперамент.
- •38. Соціальна група. Види груп. Умовні і реальні групи. Малі і великі групи.
- •39. Соціальна група. Види груп. Природні і лабораторні групи.
- •40. Соціальна група. Види груп. Умовні і реальні групи. Малі і великі групи.
- •47. Типи лідерства. Аналіз типів лідерства за стилем керівництва.
- •48. Соціально-психологічний клімат в колективі. Соціометрія.
- •49. Поняття конфлікту. Види конфліктів.
- •50. Поняття конфлікту. Причини конфліктів.
- •51. Поняття конфлікту. Динаміка конфлікту (стадії конфлікту).
- •52. Поняття конфлікту. Способи управління конфліктом.
- •53. Методика вирішення конфлікту.
13. Біхевіоризм,як психологічна теорія особистості.
Біхевіоризм (з англ. behavior – поведінка) – напрям в американській психології ХХ ст., який зводить психіку до різних форм поведінки як сукупності реакцій організму на стимули зовнішнього середовища.
Тому особистість – це сукупність поведінкових реакцій, які притаманні даній людині, це організована і відносно стійка система навиків.
Для біхевіористів передбачення і контроль поведінки залежать від точного визначення зовнішніх умов, які підтримують поведінку.
Формула біхевіоризму «стимул-реакція» (S – R) провідна в біхевіоризмі. Зв’язок між S і R посилюється, якщо є підкріплення І (S – I – R ). Підкріплення буває негативне (біль, покарання і т.д.) та позитивне.
Задача психології за реакцією визначити можливий стимул, а за стимулом уявити певну реакцію.
Біхевіоризм був провідною галуззю американської психології до початку 60-х років ХХ століття.
14. Гуманістичні теорії особистості. Ієрархія потреб людини (ступені розвитку а. Маслоу) Самоактуалізація особистості.
Гуманістична психологія особистості (лат. нumanuс – людяний) – напрям в сучасній психології (виник в 50-ті роки ХХ ст.). Теорія названа гуманістичною, тому що визнає своїм предметом особистість як унікальну цілісну систему, яка являє собою не щось задане, а відкриту можливість самоактуалізації, яка базується на вірі в можливості розквіту кожної людини, якщо створити для неї умови, що дозволять їй самій обирати свою долю і спрямовувати її.
Гуманістична психологія розглядає особистість не як дисгармонічну істоту, обтяжену проблемами, комплексами і приречену на трагічне існування у ворожому і відчуженому світі, а як на істоту гармонічну. Вона вивчає здорові, гармонічні особистості, які досягли вершини особистісного розвитку, вершини «самоактуалізації» особистості і для яких є характерною орієнтованість на майбутнє, вільна реалізація своїх можливостей, віра у себе і можливість досягнення «ідеального Я».
Концепція самоактуалізації особистості за А. Маслоу:
Американський психолог А. Маслоу, один з засновників гуманістичної теорії особистості, головною характеристикою особистості вважав потяг до самоактуалізації, самовираження, розкриття тенденцій до творчості та любові, в основі яких лежить гуманістична потреба приносити людям добро. Він стверджував, що людині, як і тварині, не властиві природжені інстинкти жорстокості й агресії, як вважав з. Фрейд. Навпаки, в людях закладений інстинкт збереження своєї популяції, що змушує їх допомагати одна одній. Потреба в самоактуалізації своїх можливостей і здібностей властива здоровій людині, а найбільшою мірою – видатним людям. ядро особистості утворюють гуманістичні потреби в добрі, моральності, доброзичливості, з якими народжується людина і які вона може реалізувати в певних умовах.
Даний підхід А. Маслоу використовував у своїй теорії самоактуалізації. Джерелом психічного розвитку особистості він вважав її прагнення до самоактуалізації – якомога більш повного вияву своїх можливостей. Це прагнення ґрунтується на потребі в самоактуалізації – «вершині» в ієрархії потреб людини.
Знаючи рівень свого прагнення до самоактуалізації, особистість завжди може більш чітко визначити стратегію життєвого шляху і оцінити успіхи, міра яких, як вважає А. Маслоу, не стільки відстань до фінішу, скільки проміжок, пройдений від моменту старту. однак ці потреби в самоактуалізації задовольняються лише за умов задоволення інших потреб і, передусім, фізіологічних.
Ієрархія потреб особистості:
фізіологічні потреби – нижчі, керовані органами тіла, такі потреби, як дихання, харчові, сексуальні, відпочинок;
потреба в безпеці – прагнення матеріальної надійності, здоров’я, забезпеченості в старості, життєвої стабільності;
потреба у належності до соціальної групи, прийнятті, визнанні та оцінці;
потреба в повазі;
потреба в самоактуалізації – в розвитку особистості, реалізації здібностей та талантів, в осмисленні свого призначення в світі.
якщо людина прагне зрозуміти сенс свого життя, максимально повно реалізувати себе, свої здібності, вона поступово переходить на вищий щабель свого саморозвитку.
